Щодо правомірності забезпечення адмінпозову шляхом зупинення стягнення для запобігання ускладненню виконання судового рішення та захисту прав позивача
Короткий зміст позовних вимог:
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі також - Відповідач, ГУДПС) про визнання протиправними та скасування:
податкових повідомлень-рішень (ППР) від 10 жовтня 2024 року, а саме: №0574762410 (Форма Р), №0574722410 (Форма Р), №0574812410 (Форма ПС), №0574742410 (Форма Р), №00574732410 (Форма Р) та №00574832410 (Форма ПС) вимоги про сплату боргу від 7 жовтня 2024 року №00566102410; рішення про нарахування санкцій (щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) від 7 жовтня 2024 року №00566222410.
Представник Позивача подала заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення вчинення виконавчих дій (стягнення) щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням ВП№НОМЕР_1 від 20 січня 2025 року до завершення розгляду судом справи та набрання рішенням суду законної сили.
Необхідність вжиття ініційованих заходів забезпечення позову обґрунтована була тим, що на дату звернення до суду відкрите виконавче провадження ВП № НОМЕР_1, стягувачем у межах якого є ГУДПС. У межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , а також на грошові кошти Позивача. Зазначене майно, на переконання Позивача, може бути вилучене (стягнуте) протягом строку судового розгляду даної адміністративної справи, а у разі примусового вилучення рухомого майна його повернення у випадку задоволення позову може бути істотно утрудненим або навіть неможливим.
Таким чином, як вважала представник Позивача, у разі невжиття судом заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та законним інтересам Позивача до ухвалення рішення у справі по суті. Відновлення порушених прав у такому випадку вимагатиме значних зусиль, фінансових витрат та часу, що суперечить завданню адміністративного судочинства щодо ефективного судового захисту.
Водночас, як наголошено було в заяві, вжиття заходів забезпечення позову не призводить до фактичного вирішення спору по суті та не порушує баланс інтересів сторін, а має виключно тимчасовий характер і спрямоване на збереження існуючого становища сторін до ухвалення остаточного судового рішення у справі.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій:
Ухвалою від 15 квітня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову: зупинив стягнення у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 від 20 січня 2025 року.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції вказав, що:
захід забезпечення у цій справі є доцільним та передбаченим нормами кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України);
існує реальний ризик, що у разі задоволення позову та скасування вимоги податкового органу, поновлення прав Позивача буде істотно ускладнене через фактичне виконання оскаржуваного рішення до завершення суду;
оскільки державна виконавча служба вже наклала арешт на кошти та майно боржника, зупинення стягнення є необхідним для збереження існуючого стану до вирішення спору по суті;
на даний час відділ державної виконавчої служби здійснює заходи виконавчого провадження за спірним виконавчим документом;
у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання оскаржуваної вимоги від 7 жовтня 2024 року №00566102410, яка може бути визнана протиправною та скасованою.
Постановою від 17 червня 2025 року Другий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу ГУДПС без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду - без змін.
Висновки суду апеляційної інстанції обґрунтовані таким: суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дотримався норм матеріального і процесуального права. Вжиті заходи є тимчасовими, співмірними із заявленими вимогами та спрямованими виключно на охорону інтересів Позивача від незворотних наслідків до моменту винесення фінального рішення у справі; забезпечення позову в такий спосіб не свідчить про вирішення спору по суті, а лише гарантує можливість реального виконання майбутнього судового рішення.
Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу):
У касаційній скарзі Відповідач стверджує про ухвалення рішень судами попередніх інстанцій без врахування фактичних обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 150 та 151 КАС України та за порушення норм процесуального права, а саме статей 72, 73, 75, 76, 90, 242, 244, 322, 328, 353 КАС України, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач звертає увагу на те, що спосіб забезпечення позову повинен бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору. У цій справі предметом оскарження є податкові повідомлення-рішення та вимога від жовтня 2024 року. Водночас, як наголошує Відповідач, виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрито на підставі вимоги від 13 грудня 2024 року № ф-14408-2040, яка не оскаржується в даному провадженні.
Також, на переконання Відповідача, Позивач не надав належних доказів того, що невжиття заходів призведе до незворотних наслідків.
Також Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій у ці справі порушено принцип співмірності та збалансованості інтересів.
Крім того, за позицією Відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про застосування заходів забезпечення позову, не навели належної та достатньої мотивації, як того вимагають положення КАС України та усталена практика Верховного Суду.
Зокрема, судами не встановлено та не обґрунтовано: у чому саме полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у справі; чому відновлення таких прав у майбутньому буде істотно ускладненим або неможливим без застосування заходів забезпечення.
Крім того, вимога від 13 грудня року 2024 № Ф-14408-2040 була направлена платнику у встановленому порядку. Факт повернення поштового відправлення з відміткою за закінченням терміну зберігання відповідно до приписів законодавства свідчить про те, що така вимога вважається надісланою (врученою) платнику у день, зазначений поштовою службою. За таких обставин зазначена вимога є врученою та узгодженою, що надає податковому органу законні підстави для її пред`явлення до примусового виконання.
З урахуванням цього, Відповідач просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, прийнявши нову постанову, якою заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.
Позиція Верховного Суду:
З огляду на викладене за наслідками оцінки наведених Позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову.
Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів Позивача, для захисту яких він звернувся до суду.
Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів Позивача, для захисту яких він звернувся до суду.
Виходячи із обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, державним виконавцем уже прийняті постанови про накладення арешту на кошти та майно Позивача. Це створює реальну загрозу того, що майно може бути реалізоване, а кошти списані з рахунків ще до того, як суд перевірить на відповідність оскаржуваних у справі актів вимогам частини другої статті 2 КАС України.
Суди обох інстанцій дійшли висновку, що якщо стягнення відбудеться, то пізніше, у разі задоволення позову, поновлення порушених прав Позивача буде значно ускладненим або навіть неможливим.
Зупинення стягнення є необхідним для збереження існуючого становища до вирішення справи по суті.
Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення ефективності виконання судового рішення.
Висновок Верховного Суду щодо відсутності передбачених законом підстав для забезпечення позову, на який посилається Відповідач у касаційній скарзі, стосується правовідносин, відмінних від тих, що є предметом розгляду у цій справі, та ґрунтується на іншому правовому регулюванні спірних правовідносин. Варто зауважити, що у кожних конкретних правовідносинах при застосуванні судом одних і тих самих норм права, залежно від встановлених фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або їх відсутності, висновки судів можуть бути відмінними, що саме по собі не свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, а зумовлено різницею у фактичних обставинах та доказовій базі.
Висновок:
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зробленого судами попередніх інстанцій висновку є безпідставними.
Касаційна скарга не містить інших доводів чи відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
Варто зазначити й те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00574832410 від 10 жовтня 2024 року, яким до ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції за незабезпечення зберігання документів протягом встановленого строку у розмірі 1 020,00 грн та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року залишено без змін.
Отже, рішенням, що набрало законної сили, підтверджено невідповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України рішень, на підставі яких сформовано вимогу, відкрито виконавче провадження та накладено арешти на майно та грошові кошти Позивача.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.