У спорах щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі одного з батьків у її вихованні питання забезпечення позову набуває особливого практичного значення. З огляду на тривалість розгляду цієї категорії справ, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до фактичної втрати дитиною контакту з одним із батьків ще до ухвалення рішення.

Водночас на практиці нерідко суди відмовляють у задавлені заяв про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що заявлені заходи забезпечення позову є тотожними позовним вимогам, що є неприпустимим відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України. Однак такий підхід не завжди відповідає правовим висновкам Верховного Суду виходячи з наступного:

У справі № 757/17785/25-ц Верховний Суд погодився з постановою апеляційного суду, якою судом скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року в частині визначення часу та місця побачень і спілкування батька з малолітньою донькою та відмовлено в задоволенні заяви в цій частині. 

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначення судом першої інстанції в ухвалі про забезпечення позову конкретного графіку особистих зустрічей, навіть у зміненому, обмеженому або тимчасовому вигляді, фактично означає вирішення заявлених позовних вимог по суті. Такі дії виходять за межі завдань інституту забезпечення позову, який має виключно допоміжний та превентивний характер і не може використовуватися як спосіб наперед визначити порядок реалізації спірного права.

Зменшення обсягу або періодичності зустрічей порівняно з тими, що заявлені в позовних вимогах, не змінює правової природи відповідного заходу. Оскільки предметом спору є саме встановлення графіку особистих зустрічей, будь-яке його визначення в межах забезпечення позову, незалежно від інтенсивності чи тривалості, є передчасним та таким, що порушує баланс процесуальних прав сторін.

Більше того, часткове визначення порядку особистих зустрічей у межах забезпечення позову призводить до фактичного формування судового рішення без всебічного та повного з`ясування обставин справи, без оцінки доказів у їх сукупності та без надання належної оцінки запереченням іншої сторони, що суперечить засадам цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження ВС зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову апеляційний суд у межах вимог чинного ЦПК України здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову у цій справі, зокрема в частині визначення графіку особистих зустрічей батька з донькою, оскільки заявлені вимоги заяви про забезпечення позову є тотожними позовним вимогам.

Водночас у справі № 757/21377/22-ц Верховний Суд дійшов іншого висновку, де доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховано суть та мету заходів забезпечення позову, а також не взято до уваги частину десяту ст. 150 ЦПК України, колегія суддів не взяла до уваги з огляду на таке.

Так, 10 листопада 2022 року Печерським районним судом міста Києва своєю ухвалою заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено та зобов`язано до набрання законної сили рішенням суду у даній справі надавати можливість спілкування з малолітньою дитиною за допомогою відеозв`язку кожного тижня, раз у два дні, зокрема у кожний вівторок, четвер та у суботу у вільний від роботи відповідача час, а також за першою вимогою позивача повідомляти інформацію щодо матеріального стану, фізичного здоров`я, розвитку та потреб дитини, фактичного місця проживання, перебування дитини, а у разі настання змін, повідомляти про це позивача особисто не пізніше наступного дня настання таких обставин.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з урахуванням збереження емоційного зв`язку дитини з батьком, можливості виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій, що може мати негативний вплив на психоемоційний стан дитини, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Київський апеляційний суд своєю постановою від 29 червня 2023 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року в частині вирішення вимог заяви про забезпечення позову щодо зобов`язання за першою вимогою повідомляти інформацію щодо матеріального стану, фізичного здоров`я, розвитку та потреб дитини, фактичного місця проживання, перебування дитини, а у разі настання змін, повідомити про це особисто позивача не пізніше наступного дня настання таких обставин скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог заяви відмовив. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом усунення перешкод у спілкуванні та побаченні з дитиною за допомогою відеозв`язку протягом певного проміжку часу спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком. Тривалий розгляд справи без можливості спілкування дитини з батьком може призвести до втрати емоційного контакту, що в свою чергу ускладнить чи зробить неможливим виконання можливого судового рішення про задоволення позову, оскільки може призвести до втрати емоційного контакту з дитиною. Водночас, заходи забезпечення позову в частині зобов`язання відповідачки за першою вимогою повідомляти позивачу інформацію щодо матеріального стану, фізичного здоров`я, розвитку та потреб дитини, фактичного місця проживання, перебування дитини, а у разі настання змін повідомляти позивача особисто не пізніше наступного дня настання таких обставин, можуть створити складнощі та є додатковими зобов`язаннями для матері. Вказані заходи не стосуються предмету позову, та не впливають на виконання в майбутньому рішення суду, а тому такі заходи забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом усунення перешкод у спілкуванні та побаченні з дитиною за допомогою відеозв`язку протягом певного проміжку часу спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком.

Забезпечення позову шляхом надання побачень батьку з дитиною за допомогою відеозв`язку спір по суті не вирішує, оскільки позовними вимогами є: зобов`язати відповідачку не чинити перешкоди позивачу брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначивши спосіб участі у вихованні - систематичні побачення та можливість вільного спілкування із дочкою у визначений проміжок часу, що є відмінним від застосованого заходу забезпечення позову.

Інші доводи касаційної скарги ВС визнав такими, що зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявниці з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Сама по собі незгода заявниці із судовими рішеннями в частині вимог заяви про забезпечення позову щодо зобов`язання відповідачки до набрання законної сили рішенням суду у даній справі надавати позивачу можливість спілкування з малолітньою дитиною за допомогою відеозв`язку кожного тижня, раз у два дні, зокрема у кожний вівторок, четвер та у суботу у вільний від роботи відповідачки час, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження

Отже, аналіз судової практики свідчить, що єдиного підходу до вирішення питання про забезпечення позову у спорах щодо участі у вихованні дитини наразі не сформованою. Водночас саме належне формулювання заходу забезпечення позову, його тимчасовий характер істотно підвищують шанси на задоволення відповідної заяви.