Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно із законом такі факти створюють юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян
Короткий зміст вимог заяви:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення факту смерті його матері - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Каменськ-Шахтинський Ростовської області (Російська Федерація).
В обґрунтування заяви вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Російської Федерації у місті Каменськ-Шахтинський Ростовської області померла його мати ОСОБА_2 , після якої відкрилася спадщина. Його мати майже все життя проживала у місті Луганську; враховуючи різке погіршення стану здоров`я, необхідність стороннього догляду і неможливість прямого виїзду з міста Луганська до України, була змушена наприкінці липня 2023 року виїхати до сестри у місто Каменськ-Шахтинський Ростовської області Російської Федерації, де померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із хворобою серця.
Встановлення факту смерті йому необхідно для звернення до органів пенсійного фонду з метою повідомлення їх про смерть пенсіонера та припинення пенсійних виплат на її ім`я, які досі нараховуються. Також встановлення факту потрібне заявнику для вирішення питань щодо спадкового майна. За таких обставин просив встановити зазначений факт.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття:
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для встановлення такого факту з огляду на те, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видано на території Російської Федерації, тому не має силу офіційного документа на території України.
Постановою Київського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року з урахуванням виправленої ухвалою цього ж суду від 20 березня 2024 року описки апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельникової Л. В. задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 .
Апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення місцевого суду і залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України, оскільки встановлення факту смерті пов`язується із подальшим вирішенням спору про право, тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала:
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельникова Л. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року і направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах:
- Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), в якій зазначено про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у зв`язку з існуванням спору про право з огляду на невстановлення судами, між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним;
- Верховного Суду від 3 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22), про те, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний; таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають реалізації такого права;
- Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
-встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Заявник вказує, що апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 липня 2022 року у справі № 755/9100/18 (провадження № 61-17332св20), оскільки у вказаній справі між сторонами дійсно виник спір. У відзиві, поданому до суду першої інстанції, та в апеляційній скарзі Київська міська рада (заінтересована особа) неодноразово висловлювала свої заперечення щодо задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Тому у правовідносини у справі № 755/9100/18 та у справі, яка переглядається, не є подібними.
Позиція Верховного Суду:
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно із законом такі факти створюють юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) викладено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
У постанові Верховного Суду від 3 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22) зазначено, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Про неврахування висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду, заявник вказує у касаційній скарзі.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Апеляційний суд не врахував, що існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним і не зазначив, з ким та про яке право у заявника існує спір.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтвердженим.
Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21), від 3 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22).
При цьому посилання суду апеляційної інстанції на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 755/9100/18 (провадження № 61-17332св20), є нерелевантним, оскільки у справі № 755/9100/18 на існуванні спору про право (встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини, зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно) у відзиві, поданому до суду першої інстанції, та апеляційній скарзі наголошувала заінтересована особа - Київська міська рада.
Висновок:
Дійшовши помилкового висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті у зв`язку з існуванням спору про право, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги та не перевірив рішення суду першої інстанції на предмет його законності та обґрунтованості.
Ураховуючи викладене, оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатися законною та підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Таким чином, Суд постановив касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельникова Людмила Володимирівна, задовольнити. Постанову Київського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.