Який юридичний іменник використовують в англійських контрактах щодо порушення контракту: breach, violation, default чи infringement?
Центр правничої лінгвістики ВША НААУ
Новини та події
05.10.2022

В контрактному праві Англії та Уельсу інституту порушення контракту та контрактних зобов’язань приділена значна увага, оскільки порушення, як юридичний факт, породжує певні правові наслідки.

Термін «порушення» застосовується в українській мові для визначення неправомірних дій чи бездіяльності як в приватно-, так і публічно-правовій площині: порушення закону, порушення договору, порушення трудової дисципліни тощо. В парадигмі договірних відносин Цивільний кодекс України (ст. 610) наводить визначення порушення зобов’язання, як його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Однак, на відміну від української, в англійській мові представлений синонімічний ряд іменників, які використовуються для позначення терміну “порушення”: “breach” та “violation”. Спільним у двох цих термінів є те, що обидва характеризують юридичні правопорушення, які караються згідно до закону чи звичаєвого права.

Однак, суттєве значення в практиці застосуванні мають відмінності між ними, які пропонується розглянути далі.

A breach використовується у зв'язку з невиконанням узгоджених сторонами конкретних положень юридично зобов’язуючого контракту (“binding contract”), тобто це порушення контракту або окремих його умов.

В залежності від значимості правових наслідків в англійському праві вирізняють дві основні групи порушень контракту:

a material breach – це настільки суттєве або вагоме порушення контракту, що сторона, яка постраждала від порушення (“injured party” or “non-breaching party”), має право не лише вимагати в судовому порядку сплати фінансових компенсацій (“damages”), але й фіналізувати контракт шляхом односторонньої відмови від нього (“a repudiation” — відмова, “to repudiate” – відмовлятись);

a minor breach – порушення умов контракту, яке за значимістю правових наслідків уступає material breach. Як правило, сторона-порушник (“breaching party”, “contract breaker”), яка допустила minor breach of contract, заявляє про свою нездатність завчасно доставити товар, або відмовляється виконувати обов'язкові дії за контрактом. Постраждала сторона в такому випадку має право звернутись до суду з позовом про отримання фінансових компенсацій, проте не може в односторонньому порядку відмовитись від контракту.

В контрактному праві Англії та Уельсу також використовуються такі синоніми до слова “breach”, як “non-performance” (невиконання) чи“failure to perform” (невиконання).

В деяких джерелах можна зустріти термін “default”, як синонім до слова “breach”. В такому випадку сторона, яка порушує умови договору, іменується “defaulting party”, в той час, як постраждала від порушення сторона — “non-defaulting party”. У банківському та зобов’язальному праві в цілому “default” додатково означає невиконання грошового зобов’язання, строк виконання якого настав.

A violation — загально-правове поняття, яке використовується для визначення порушень прав або протидій закону. Так за допомогою терміну “violation” визначають цивільні правопорушення, злочини, а також будь-які інші порушення закону (“violation of law”). Наприклад, шахрайство (“fraud”), порушення дорожнього руху (“traffic violation”), порушення конституційних прав (“violation of constitutional rights”) тощо.

“Violation” не використовується для ідентифікації порушень контракту чи окремих контрактних зобов’язань.

Окремо звертаю увагу на ще один юридичний іменник, який пов'язаний із порушенням прав.

An infringement, як порушення, використовується в праві інтелектуальної власності для позначення втручання у виняткові права власника патенту, торговельної марки чи авторського права. Наприклад, “patent infringement” (порушення патентного права), “trademark infringement” (порушення, яке виникає із права на торговельну марку) чи “copyright infringement” (порушення авторського права).

”Infringement” не використовується для визначення порушень контракту чи окремих контрактних зобов’язань окрім тих випадків, коли договірне порушення пов’язане із правами інтелектуальної власності.

Таким чином, в контрактах, які складаються вами за правом Англії та Уельсу, чи в англомовних контрактах доречно використовувати поняття “breach” чи “default”, а стосовно порушень прав інтелектуальної власності, які пов’язані із контрактом — “infringement”. При цьому не радимо користуватись загально-правовою термінологією та не вживати термін “violation” стосовно порушення договірних зобов’язань.

Матеріал підготувала Ходжалиєва Салатин, адвокат, член Центру правничої лінгвістики ВША НААУ