Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
22.11.2022

Яку заяву має подати позивач до суду для того, щоб суд зняв із нотаріуса обов’язок дотримуватися нотаріальної таємниці?

Відповідь підготувала Людмила Гриценко, адвокат, Член Комітету з Сімейного права НААУ, актив ЦАД ВША НААУ

Запитання: Якщо позивач подає до суду клопотання про те, щоб суд допитав нотаріуса у цивільній справі як свідка, то нотаріус під час допиту може послатися на те, що він не має права нічого суду розголошувати через те, що нотаріус має обов’язок дотримуватися нотаріальної таємниці. У такому разі яку заяву має подати позивач до суду для того, щоб суд зняв із нотаріуса обов’язок дотримуватися нотаріальної таємниці? Про що саме у цій заяві слід просити суд: «Прошу зняти із нотаріуса обов’язок дотримуватися нотаріальної таємниці?» Чи правильним буде якесь інше формулювання?

Відповідь: Пропоную почати з ознайомлення з нормативно-правовою базою, яка регулює питання нотаріальної таємниці та можливих варіантів її розголошення.

Відповідно до ст.8 ЗУ “Про нотаріат” (https://bit.ly/3gj24UY) – “Нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії”.

Тобто, як ми бачимо закон має певні виключення з заборони допиту нотаріуса в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю – а саме це випадки, коли цього вимагають особи, щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Відповідно до п.5) ч.1 ст.70 ЦПК України – “Не можуть бути допитані як свідки: … інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно із законом чи міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди”.

У наказі Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (https://bit.ly/3tH2bwR) – відсутня інформація про допит нотаріуса як свідка чи розголошення нотаріальної таємниці.

Отже, з нормативкою розібралися, в цілому розуміємо, що нотаріус не може розголошувати відомості, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії”. Як правило – такими особами будуть сторони тих чи інших угод.

Окремо окреслю фокус щодо надання довідок та копій документів відповідно до вимог ЗУ «Про нотаріат».

В силу ч.7-8 ст.8 ЗУ “Про нотаріат” – «Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв’язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу, а також на обґрунтовану письмову вимогу державного виконавця, приватного виконавця за виконавчим провадженням з обов’язковим зазначенням номера виконавчого провадження та реквізитів виконавчого документа, на підставі якого здійснюється виконавче провадження Національному агентству з питань запобігання корупції на його письмовий запит, здійснений з метою виконання повноважень, визначених Законом України “Про запобігання корупції”».

Виходячи з норм закону, нотаріус може надати довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів на обґрунтовану письмову вимогу суду та правоохоронних органів у зв’язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу. Норма про надання згоди в цій частині закону відсутня.

Наступним кроком пропоную глянути судову практику, оскільки питання правозастосування зручно аналізувати саме через призму практики ВС. За пошуком щодо розголошення нотаріальної таємниці я знайшла Постанову ВС від 22.07.2020 року справа №826/11673/17 https://reyestr.court.gov.ua/Review/90519463

Цитати з Постанови ВС:

  1. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для подання позивачем скарги на дії нотаріуса ОСОБА_2 слугували висновки останнього щодо розголошення нотаріальної таємниці стосовно вчинених нею нотаріальних та реєстраційних дій з незаконного відчуження у липні-серпні 2016 рок квартири, що належить ОСОБА_1
  2. У свою чергу, Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, з метою дослідження обставин, які стали підставою звернення позивача зі скаргою, витребувано у нотаріуса ОСОБА_2 письмові пояснення.
  3. Згідно із наявною в матеріалах справи копією письмових пояснень нотаріуса ОСОБА_2 , останньою надано пояснення щодо договорів, укладених між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 , посвідчених нею у липні-серпні 2016 року, інспектору поліції, з письмової згоди вказаних осіб.

35.1. Матеріалами справи також підтверджується, що пояснення щодо правочинів, посвідчених ОСОБА_2 між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 , як органу досудового слідства, так і іншим особам, надано після отримання відповідних згод від останніх.

  1. Крім того, судами встановлено, що на час відібрання пояснень у приватного нотаріуса ОСОБА_2 інспектором поліції, останньому було відомо про усі правочини, зареєстровані ОСОБА_2 між ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 , у липні-серпні 2016 року, оскільки всі обставини були викладені в самій скарзі позивача і лише спростовувались нотаріусом ОСОБА_2
  2. З огляду на вищевказані обставини, Верховний суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не порушено вимоги статті 8 Закону України «Про нотаріат» щодо розголошення нотаріальної таємниці, оскільки на розголошення інформації надано відповідні дозволи.

Справа, про яку вище йде мова, відрізняється за контекстом від ситуації, яка описана у питанні, проте в Постанові ВС є чітка відповідь у вигляді висновків суду з приводу розголошення нотаріальної таємниці. Верховний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, щодо відсутності порушення ст. 8 ЗУ «Про нотаріат» оскільки розголошенню відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, передували відповідні дозволи.

Отже, на прикладі описаного кейсу можемо побачити релевантність судової практики та норм чинного законодавства в питаннях розголошення відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, і відповідно можемо зробити висновок, що таке розголошення можливе за умови надання відповідного дозволу (згоди).

Тобто, важливою умовою для дачі свідчень щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю для нотаріуса є надання згоди (дозволу) на розголошення нотаріальної таємниці.

І заключна частина відповіді на питання – це механізм (тобто, як оформити надання згоди).

Як варіант виходу з ситуації – допиту нотаріуса в суді з питань, які потребують розголошення нотаріальної таємниці може передувати подання заяви від особи/осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії, в якій (заяві) ця особа має висловити свою згоду/надати дозвіл на розголошення нотаріальної таємниці.

Текст заяви може бути приблизно таким – «Я, П.І.П. надаю свою згоду/дозвіл на розголошення відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, а саме відомостей щодо… (і описати коротку суть правочину, його дату, предмет та місце укладення).

Варіант, який запропонований вище – це один з можливих варіантів вирішення ситуації.

Якщо спиратися на досвід, то нотаріус в справах, де я приймала участь, був саме стороною по справі (відповідачем або третьою особою) і відповідно надавав пояснення як сторона по справі, а не як свідок.