Відповідь: Судово-психологічна експертиза у справах про визначення місця проживання дитини у сучасному судовому процесі, з одного боку, є дуже популярною, з іншого – викликає багато питань, в т.ч. і відносно можливостей та особливостей її призначення.
Пропоную проаналізувати судову практику, яка склалася на сьогодні з цього питання.
У справі № 686/1379/19 про визначення місця проживання малолітніх дітей місцевий суд визначив місце проживання дітей з матір`ю, відмовивши в аналогічному зустрічному позові батькові. Апеляційним судом рішення суду першої інстанції залишено без змін. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд зазначив, що апеляційним судом не враховано та не у повній мірі надано оцінку доводам чоловіка, зокрема, його посиланням на висновок судової психологічної експертизи.
В свою чергу, апеляційний суд в частині задоволення позовних вимог жінки про визначення місця проживання дитини (сина) разом з нею відмовив, а зустрічний позов чоловіка задовольнив частково. Визначив місце проживання малолітнього сина разом з ним. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Задовольняючи частково зустрічний позов батька, апеляційний суд врахував висновок судової психологічної експертизи і зіслався на те, що зміна умов проживання, виховання та оточення у випадку його передачі від батька до матері для дитини (сина) може призвести до труднощів у навчанні та спілкуванні, розвитку конфліктності та призвести до ігнорування соціальних вимог нового середовища.
І з цього приводу є підставними доводи апеляційної скарги. За таких обставин, для зміни місця проживання сина, зміни звичного оточення і усталених життєвих обставин вагомі підстави відсутні і судом першої інстанції вони не встановлені (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102836458). В подальшому Верховний Суд в цій справі, відмовляючи в задоволенні касаційної скарги позивачки за первісним позовом, погодився з висновками судів попередніх інстанцій. З поміж інших мотивів Верховний Суд зазначив і те, що колегія суддів враховує висновок експерта за результатами проведення психологічної експертизи у справі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105190718).
У справі №205/1621/18 рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов позивача задоволено. Визначено місце проживання дітей разом із батьком. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Судом першої інстанції у даній справі призначалася судова психологічна експертиза. Відповідно до висновку експертизи за результатами проведеного психологічного обстеження з приводу визначення місця проживання дітей, встановити, як саме малолітні діти сприймають сім`ю, в якій вони проживають на даний час не надається можливим, зважаючи на особливості і рівень вікового психічного розвитку малолітніх дітей.
Верховний Суд звернув увагу на те, що апеляційний суд, зважаючи на характер правовідносин, конкретні обставини справи, зокрема, занадто юний вік дітей, неприязні відносини між сторонами не дав жодної оцінки доводам апеляційної скарги щодо висновку судової психологічної експертизи та не обговорив необхідність у виклику експерта для надання пояснень щодо його висновку для перевірки доводів апеляційної скарги та встановлення фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору. З цих підстав Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив її на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88739462).
У справі №753/572/20 заочним рішенням місцевого суду визначено місце проживання дитини разом з батьком. Апеляційний суд, залишаючи заочне рішення місцевого суду без змін, зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визначення місця проживання дитини з батьком; звернув увагу на висновок експерта за результатами проведеної психологічної експертизи, відмітивши, що відношення дитини, як до батька, так і до матері характеризується позитивно. Разом з тим, ставлення дитини до батька є менш позитивним у зв`язку з особливостями його виховного впливу, а саме — наявність обмежень користування гаджетами за незроблені уроки.
Наявність бажання проживати дитини разом з матір'ю, обумовлюється відсутністю певних обмежень виховного впливу. Апеляційний суд, врахувавши висновок експерта, дійшов висновку, що дитина проявляє більше бажання проживати з матір`ю ніж з батьком, лише у зв`язку із відсутністю певних обмежень виховного впливу, що не може свідчити про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101497778). Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Позиція КЦС ВС полягала в тому, що апеляційний суд при перегляді рішення першої інстанції, виходив саме із висновків судової психологічної експертизи.
Проте, ураховуючи вік дитини (на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції виповнилося 10 років) не зробив спроби заслухати думку дитини у відповідності із статтею 12 Конвенції про права дитини, та дійшов передчасного висновку, що за встановлених обставин проживання дитини з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам малолітньої дитини. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104942267). З огляду на позицію КЦС ВС в даній справі висновку експерта, як доказу, надана належна оцінка, проте він не став пріоритетним у вирішенні даного спору
Не менш цікавим є підхід судів в питаннях деяких процесуальних особливостей призначення судово-психологічних експертиз.
Так, у постанові від 20.01.2022 року у справі № 761/43925/19 Верховний Суд вказав на те, що аналіз доводів клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, яке було заявлене, свідчить, що воно заявлено у зв`язку з незгодою позивача за первісним позовом з рішенням органу опіки та піклування, яким надано висновок, що визначення місця проживання дитини разом з матір`ю буде відповідати найкращим інтересам дитини, та не містить належного обґрунтування об`єктивної неможливості розгляду справи без спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини справи неможливо. Натомість встановлені обставини справи, а також аналіз статті 161 СК України, не дають підстав для висновку, що для вирішення спору були необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити обставини справи було неможливо.
У постанові від 08.06. 2022 року у справі № 710/1678/18 Верховний Суд зазначив, що клопотання про призначення діагностики психоемоційного стану дітей заявлено у зв`язку з незгодою позивача з рішенням органу опіки та піклування, яким надано висновок, щодо визначення місця проживання дітей із матір`ю. Між тим зазначене клопотання ані за статусом, ані за змістом, ані за порядком призначення і виконання не є тотожним клопотанню про призначення судової експертизи. При визначенні місця проживання дитини суди зобов`язані враховувати психологічний стан дитини, проте лише за умови призначення судово-психологічної експертизи у встановленому законом порядку у разі необхідності із урахуванням встановлених обставин справи.
У постанові від 30.03.2021року у справі №542/1428/18 Верховний Суд вказав на те, що твердження заявника (відповідача по справі) на рахунок того, що суд не розглянув клопотання позивача про призначення психологічної експертизи, не є підставою для скасування оскаржуваних рішень, оскільки ухвалою місцевого суду у задоволенні клопотання відмовлено, так як таке клопотання визнано передчасним на стадії закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. При цьому ВС підкреслив, що таке клопотання подане позивачем, а не відповідачем; заявник не скористалася своїм процесуальним правом заявлення такого клопотання суду, відповідно її права не порушено.
На сам кінець, у випадку обґрунтованих сумнівів щодо встановлення аутентичності (справжності, істинності) вибору дитини, суд має поставити на обговорення питання щодо призначення психологічної експертизи. Аналогічні висновки містяться в рішенні Європейського Суду з прав людини «Хуснутдинов И.Х. проти Росії».
Підсумовуючи, варто зазначити, що у вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суду вкрай важко зробити об’єктивний висновок про те, який з батьків буде краще, ближче, безпечніше і комфортніше для спільного проживання з дитиною. У таких умовах саме психологічна експертиза постає необхідним обґрунтуванням забезпечення найкращих інтересів дитини та способом встановлення найліпших психологічних умов її проживання з одним із батьків. На сьогодні, в судовій практиці судові психологічні експертизи займають важливе значення і висновок такої експертизи є не менш значущим доказом, який суд враховує ухвалюючи відповідне рішення. Однак, не слід забувати, що в силу статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Підготувала Лілія Єрмоленко, адвокат, член Центру сімейного права ВША НААУ