Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
05.01.2021

Як зробити так, щоб медіація працювала? – Prof. Jan van Zwieten RI,RA,RO, Netherlands

Медіація стає все більш і більш відомою у багатьох країнах східної частини Європи. Євразія та Азія зараз працюють над законодавством у сфері медіації. У більшості цих країн медіатори самоорганізовуються в асоціації. Схоже, що всі інгредієнти для історії успіху медіації вже є. Але що ми можемо почерпнути із досвіду в інших країнах, у інших регіонах, зокрема і в Західній Європі, де відбувався такий же розвиток?

Олег Трибой про проф. Яна ван Звітена, RI,RA,RO (Нідерланди).

Є люди, яких запам’ятовуєш з першої зустрічі. І починаєш прислуховуватись уважно до всього, що вони кажуть. Саме такою людиною для мене став у 2019 році, під час мого навчання в Латвії в проекті МЕДІАТС, викладач з курсу медіації професор Ян ван Звітен з Нідерландів. Він говорив по-військовому чіткою англійською мовою нові для студентів, але зрозумілі речі про те, що медіація – це невідворотно, медіація – це серйозно, медіація – це бізнес послуга. Декілька сесій персонального спілкування з Яном дали зрозуміти, що він дуже добре знає наш юридичний ринок і специфіку прийняття і виконання судових рішень в Україні. Саме тому особливо цінними були його поради щодо становлення медіації в Україні як серйозної бізнес послуги. Тоді я декілька разів продивився його презентацію про розвиток медіації в Нідерландах. І мріяв – от би у нас так структурно це сталося. Не тільки мріяв, але і вчив про це на навчальних платформах, особливо у Вищій Школі Адвокатури.

І от тепер я маю честь запросити читачів поміркувати над деякими ідеями Яна щодо розвитку медіації як зрозумілої, структурної, бізнесової послуги для українського контексту юридичного консалтингу.

Це не просто стаття, а план розвитку, дороговказ.

Маю надію, що з Яном ван Звітеном та його дороговказом медіація стане ще цікавішою для всіх, хто намагається допомогти клієнту вирішити спір сучасними інструментами альтернативного вирішення спорів.

Автор: Проф. Ян ван Звітен, RI,RA,RO (Нідерланди)

Переклад: Оксана Олійник

How to make mediation work?

Prof. Jan van Zwieten RI,RA,RO (Netherlands)

 

Вступ

Медіація стає все більш і більш відомою у багатьох країнах східної частини Європи. Євразія та Азія зараз працюють над законодавством у сфері медіації. У більшості цих країн медіатори самоорганізовуються в асоціації. Схоже, що всі інгредієнти для історії успіху медіації вже є. Але що ми можемо почерпнути із досвіду в інших країнах, у інших регіонах, зокрема і в Західній Європі, де відбувався такий же розвиток?

Отже, мета цієї статті – проговорити можливі пастки і дати можливість вчитися на досвіді інших країн. Чи хочемо ми сказати, що те, що у вас відбувається, відбувається неправильно? Ні, зовсім ні, але ж лише раз трапляється перша нагода. Просто хочеться переконатися, що ця унікальна нагода сприймається дуже серйозно. Якщо ми не будемо приймати правильні рішення, не будемо правильно робити вибір, процес впровадження медіації може зайняти дуже багато часу, доки система запрацює (якщо взагалі запрацює)!

В Європі Нідерланди мають найбільший успіх у впровадженні медіації. Її гарно сприймає суспільство, підтримують юристи та суди. Що ж ми можемо почерпнути із їхнього досвіду? Ми зробили порівняльний аналіз і розробили 10 золотих правил успішного впровадження медіації.

Розвиток медіації

Уже на початку 80-х років минулого століття медіація почала здобувати офіційний статус у деяких країнах (наприклад, в США та Південній Африці). А в 90-х вона з’явилася у майже всіх країнах Західної Європи. Голландія заснувала «Нідерландський інститут медіації» (Netherlands Mediation Institute) в 1996 році. Це була приватна структура. Законодавче закріплення тоді навіть ще не розглядалося. Загальноєвропейська дискусія почалася приблизно в 1998 році і її результатом стала офіційна директива щодо медіації в 2009 році. Голландія прийняла свій перший закон у цій сфері в 2009-му. Цей закон був дуже загальним, і, звісно, не закріплював жодних зобов’язань щодо обов’язковості процесу медіації. Якщо порівнювати з італійським досвідом (а тепер і з грецьким), цей закон не дуже допомагає медіаторам. В Італії та Греції медіація є обов’язковою перед зверненням до суду. Але, зрештою, не схоже, що це саме те рішення, яке може змусити систему працювати. Бо основа – це схвалення та прийняття більшістю людей, інституцій, організацій, людей із суміжними професіями (адвокатів, психологів, аудиторів) та урядом того, що медіація – це серйозна альтернатива суду.

Тож як цей процес відбувався у Нідерландах? Протягом майже 25 років ініціатива була виключно в руках медіаторів. У перші десять років були лише піонери-ентузіасти. Звісно ж, було багато різних думок, і між ними були суперечки. Але у них був час експериментувати і не бути при цьому в центрі уваги. Вийшло так, що ця дитина мала час рости. Як і належить дітям, вони робили помилки, вчилися на власному досвіді і так дорослішали. Зараз є більше 3 тисяч активних зареєстрованих медіаторів, близько 200.000 офіційних медіацій і значно більше – неофіційних. Також є близько 30.000 людей, які пройшли курс з медіації і використовують ці навички у своїй щоденній роботі. Серед них – судді, мери, HR-менеджери, фінансові аналітики та інші.

То чим же відрізняється ця картина від тієї, яку ми бачимо в тих країнах, які не мають власної традиції медіації і почали її впроваджувати не так давно (в основному завдяки європейським настановам)? У цих країнах медіація впроваджується швидко і одразу на дорослому рівні. Здебільшого, приймається закон і створюється формальна структура. Запускаються навчальні програми і широке інформування суспільства. То в чому ж проблема?

  • Немає традиції медіації, люди не знають, що це.
  • Вся юридична система ставиться до медіації як до загрози (юристи) або не сприймає її серйозно (судді, політики).
  • Немає досвідчених медіаторів.
  • Немає амбасадорів та історій успіху.
  • Немає інфраструктури або грошей, щоб її розбудувати.

І ми очікуємо, що дитина почне поводитися як доросла без жодної підтримки чи супроводу.

Чи хочемо ми сказати, що це неможливо? Ні, навпаки. Є відома приказка в Голландії, яка звучить так: «Кожен недолік має перевагу». Якщо ми будемо вчитися через досвід інших, ми можемо вивести медіацію на зрілий рівень дуже швидко. Не винаходити заново, а слухати, вчитися, адаптувати і створювати навіть кращу версію з усіх, що вже існують. Тому ми хочемо у цій статті показати десять кроків, 10 золотих правил, які приведуть до успішного впровадження цієї послуги. В основі цих правил лежить досвід усіх країн, що проходили цей шлях, тому їх можна використовувати як путівник для зрілої імплементації медіації.

Десять золотих правил успішної імплементації

1. Об’єднуйтеся, дійте, як 1!

Дуже важко вивести нову послугу на ринок. Особливо в такій делікатній сфері, як конфлікти та право. Є два великих виклики. По-перше, треба зробити ідею медіації відомою в суспільстві. Тож як зробити так, щоб люди про неї дізналися? По-друге, потрібно зробити так, щоб вони це купили. Для цього їм потрібно довіряти та вірити. Тут у всіх медіаторів є спільний інтерес. Якщо ми не можемо презентувати себе як єдине ціле, люди не вловлять суть. Тож нам потрібно фокусуватися не на наших відмінностях, а презентувати себе як єдину групу професіоналів. Це дасть нам більше сили, оскільки чисельність важлива як у презентації назовні, так і в перемовинах (наприклад, із урядом та судами).

Тому:

  • Прозорість на ринку.
  • Сила в чисельності.
  • Спільні цінності медіаторів більш важливі, ніж наші відмінності (попередній досвід чи бачення перспектив).

2. Лише 1% кейсів у медіацію приходить із судів!

Всі нові країни зосереджуються на законі як на святому Граалі. Всі вірять, що закон має підштовхнути людей до медіації. Італійська система – найкращий цьому приклад. Але навіть в Італії ми бачимо, що це не вирішує проблеми. Причина проста: дуже низький відсоток судових справ можуть бути передані в медіацію, чи навіть підходять для неї. Сила медіації – вирішувати багато конфліктів до того, як вони у своїй ескалації дійдуть до суду. І якраз найбільша кількість медіацій проводиться у справах, які ніколи не підуть до суду. Але є і перевага у судовому використанні медіації. Це збільшує її видимість і ступінь довіри до неї. Отже, тут справа не в цифрах, тут інша задача. Адже якщо до медіації не змушувати, судді будуть більш відкриті до співпраці.

Тому:

  • Закон не такий важливий.
  • Судові медіації потрібні для збільшення її видимості та довіри до неї.

3. Створіть зрозумілу структуру!

Ми бачимо, що є велика різноманітність структур в різних країнах. На жаль, це не тому, що всі країни мають свою власну особливу стратегію. Проблема в тому, що вони створюють структуру і часто не усвідомлюють наслідків цієї дії. Їхня ціль – юридична особа, яка об’єднає людей. Але, як ми побачимо, коли будемо просуватися по наших 10 правилах, є багато аспектів, які потрібно взяти до уваги. Зокрема те, що нам потрібна структура, яка внесе ясність щодо ролей та процедур. Тому ми в Голландії маємо три окремі юридичні особи, кожна з яких має свою особливу роль та задачу. В рамках кожної із цих організацій достатньо сили, щоб ці задачі виконувати. Це означає, що вони дбають і про поширення інформації назовні, і про регулювання. Проста група волонтерів – це ще не організація. Чудово, що вони роблять свою справу, але ця організація і близько не є сталою. Потрібно багато персоналу, щоб опікуватися і створенням юридичної бази/регулювання/процедур, і, особливо, обслуговуванням цього всього. Якщо ви працюєте лише з волонтерами, їхня основна увага сфокусована на основній роботі, а медіація для них – щось схоже на хобі. Для розвитку потрібно достатньо людей, які присвячують всю свою увагу саме цій справі:

  • Енергія йде туди, куди веде увага

4. Якість!

Медіатори мають функціонувати і презентувати себе на тому ж рівні, що й юристи, психологи, аудитори та інші фахівці. Це правда, що із самого початку медіація була додатковим бізнесом для спеціалістів у інших сферах. У нас є юристи-медіатори, психологи-медіатори, тощо. Їхній рівень визначається їхньою основною освітою і основною професією. Але це зовсім не гарантує того, що ця особа є також і хорошим медіатором. Медіація – це окрема професія. Тому вся система якості має бути професійною. В Нідерландах ми змінили систему якості в 2012 році. Після цього відбувся грандіозний ріст запиту. В результаті ми втратили 2000 медіаторів, оскільки вони не відповідали вимогам. Але, разом з тим, значно зросла кількість медіацій. Ті медіатори, що залишилися, більше зосередилися на медіації, і люди отримали вищу якість послуги, тому зараз більш охоче звертаються до медіації. Тож тепер ми маємо більш строгі вимоги щодо екзаменів та оцінювання, існує професійний аудит неперервної освіти кожні три роки, медіатори зобов’язані брати участь у групах взаємного оцінювання між колегами. Отже, у нас стало менше медіаторів, але більше медіацій.

  • Покажіть такий же рівень, як у юристів, психологів та аудиторів.
  • Ми – медіатори, і це наш основний бізнес, а не додатковий. Ставтеся до цього серйозно.

5. Ставтеся до цього серйозно!

Майже у всіх країнах курс медіації досить короткий. За основу ми беремо нашу основну освіту (рівень бакалавра чи магістра) і зосереджуємося лише на навичках. Одна з причин успіху медіації – це те, що сам навчальний курс чудовий і навички, які він дає, дуже помічні для всіх. Але ж не в цьому справа. Як до медіації буде ставитися зовнішній світ? Люди проходять тренінг із обмеженою кількістю годин (здебільшого від 12 до 20 днів) і тоді вдають, що здобули компетенції абсолютно нової професії. Звісно ж, політики не будуть ставитися до цього серйозно. Тому будуть дивитися на медіаторів як на юристів, які вміють щось іще. В усіх законах ми бачимо тенденцію ставити обмеження, щоб навчання з медіації могли проходити люди із ступенем магістра права. Тому варто потрібно провести оновлення освіти медіаторів. І це усвідомлення зараз реалізується через розробку бакалаврських та магістерських програм з медіації.

  • Ви не можете просто пройти базовий тренінг. Медіація – це окрема професія.

6. Якщо ви не можете їх перемогти,

приєднуйтеся до них!

У всіх країнах, де впроваджується медіація, починається боротьба з юристами. Юристи ставляться до цього як до змагання. Тому вся судова система, особливо судді, не сприймають медіацію серйозно. Звісно, завжди є винятки, але в основному відбувається саме так. Медіатори хочуть вибороти собі місце і доводять, що їхня послуга дуже хороша і навіть краща, ніж ті, що вже існують. Все це призводить до боротьби, у якій неможливо перемогти. В США та в Нідерландах все відбувалося інакше, оскільки із самого початку медіація була чимось невідомим, вона не була схожа на серйозну загрозу. Дитина мала час рости. Але навіть у цих країнах приходив момент, коли боротьба все ж починалася. Єдине рішення – перестати боротися і стати частиною системи. Переконатися, що ми маємо достатньо амбасадорів у групах суддів та адвокатів, дати їм чітко зрозуміти, що ми не заберемо в них роботу. Ми хочемо, щоб вони брали участь в медіаціях, сиділи за спільним столом, проводили з нами години. Їм має сподобатися медіація, вони мають почати рекомендувати її своїм клієнтам. Знайти win-win рішення. Клієнт цінуватиме юриста, який дбає про хороше рішення, тож дайте їм можливість сяяти, показати, що вони добре дбають про своїх клієнтів.

  • Судді та юристи – наші друзі, знайдіть амбасадорів.
  • Завойовуйте прихильність суспільства, саме там – наші клієнти.

7. Суди можуть допомогти завоювати довіру!

Незважаючи на те, що судові медіації становлять дуже малий відсоток медіацій, все ж дуже важливо співпрацювати з судами для підвищення видимості та довіри. Люди будуть думати, що якщо суди довіряють медіаторам свою роботу, то ця послуга має бути якісною. Це також хороший спосіб поширення інформації. Хоч цифри не такі важливі, але це те, що ви можете розповідати медіа. Насправді саме ці низькі кількісні показники допоможуть завоювати прихильність юристів до медіації. Вони не будуть відчувати загрози. Їхня робота більше пов’язана із судом, ми ж даємо їм додаткову роботу у кейсах, які б ніколи до них не потрапили. Тож не тисніть надто сильно, це матиме лише негативний ефект, а, навпаки, переконайтеся, що ви достатньо попрацювали всередині системи!

  • Лише 1% медіацій, але довіра клієнтів.
  • Здобудьте прихильність суддів, навчайте суддів.

8. Знайдіть вхідні двері на ринок!

Якщо судові медіації становлять лише 1%, то звідки ж приходять медіації? Ми здивовані, що цьому зазвичай не приділяють достатньо уваги. Ми впроваджуємо нову професію, нам потрібно займатися її маркетингом. Для того, щоб це зробити, вам потрібно знати свій потенційний ринок. Де є багато конфліктів? Хто не хоче, щоб конфлікти вирішувалися у судовій боротьбі? Якщо думати в цьому напрямку, знайти відповіді не так складно. Зона можливостей на диво широка. Спершу варто подумати про всі державні інституції, такі як міністерства (податкові, оборонні структури), мерії, громадський транспорт, тощо. Вони створені для того, щоб служити людям, а не боротися з ними. Ними зазвичай опікуються політики, яким вигідно поставати у гарному світлі перед людьми. По-друге, це великі компанії, які бояться репутаційних втрат (перш за все страхові компанії, банки, аудитори), всі великі компанії, в яких безліч трудових конфліктів. Для них ескалація конфліктів обертається великими фінансовими втратами, оскільки люди не поспішають влаштовуватися до них на роботу. Компанії, що надають консультаційні послуги, також зацікавлені. І є ще багато інших. Таргетування на них дає результат – велику кількість медіацій всередині цих організацій. Оскільки можливий конфлікт інтересів, вони зацікавлені наймати зовнішніх медіаторів. Є ж ціла культура вирішення конфліктів, шукайте ці сфери. Тож запитайте себе:

  • Де ми знаходимо конфлікти?
  • Кому є що втрачати в конфлікті?
  • Де можливий win-win?

9. Навчайте їх всіх!

Навчання людей дуже корисне, і ось чому. По-перше, люди починають усвідомлювати переваги медіації, оскільки бачать, що це працює. По-друге, вони також розуміють, що це не так просто, це професія, яка дуже відрізняється від того, що вони раніше вважали вирішенням конфліктів. По-третє, фахівці суміжних сфер перестають боятися, що медіація не забере у них роботу. Навпаки, вона додає ще більше роботи, тому вони будуть хотіти брати в цьому участь. Тож знайдіть амбасадорів у кожній групі, увійдіть в цю групу із пропозицією провести для них тренінг. Тут ви можете посилатися на досвід подібних груп в інших розвинутих країнах, вони точно дадуть позитивні рекомендації. Отже, йдіть до:

  • Суддів та юристів.
  • Мерів, політиків.
  • HR-менеджерів, CEO.
  • Фінансових аналітиків та консультантів.
  • Страхових компаній.

10. Культура – це не виправдання!

Не кажіть, що це не спрацює у вашій країні,

що це не частина вашої культури.

Це те, що ми чуємо у всіх країнах, де медіація тільки починає впроваджуватися. Але це нонсенс. Культура в західній Європі та в Сполучених Штатах – це найбільш індивідуалістична культура у світі. У всіх інших країнах люди більше схильні до колективних способів вирішення проблем. До того ж, законодавча система у західній Європі часто сприймається людьми як об’єктивна та справедлива. А в багатьох інших країнах це не так. То навіщо людям звертатися до суду, якщо вони не довіряють системі? Чому б не взяти більш безпечний курс і зберегти певний контроль над прийняттям рішення? Крім того, люди в західній Європі не мають фінансових труднощів, які б перешкоджали зверненню до суду, а в інших країнах це може бути проблемою (медіація дешевша). Можна навести дуже багато аргументів на користь медіації в Північній Македонії. Звісно, кожна країна, кожне суспільство має свої власні правила, свій власний спосіб вирішувати конфлікти. Тому вам потрібно адаптувати медіацію до цього способу. Подумати, як зробити так, щоб медіація запрацювала. Як переконати людей, як до них звернутися. Але головне розуміти, що це можливо!

  • Люди не дуже довіряють вашій судовій системі.
  • Конфлікти ідентичні
  • Це дешевше.
  • Люди хочуть контролювати, що відбувається, і вони не хочуть програвати