Як дотримуватись встановленого графіку побачень з дитиною під час карантину?

Тетяна Жидачек,
адвокат, керуюча Адвокатського бюро “Тетяни Жидачек”,
член Комітету з сімейного права НААУ

12.03.2020 року – ця дата змінила багато в свідомості наших громадян, змусила їх перебудувати привичний спосіб життя, що звичайно відображається і на шлюбно-сімейних відносинах між людьми.

Так, постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року в Україні запроваджено карантин із забороною відвідування закладів освіти її здобувачами та проведення усіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб.
25 березня 2020 року КМУ прийняв рішення продовжити карантинні заходи в Україні, а також ввести надзвичайну ситуацію на 30 днів до 24 квітня 2020 року, з можливістю його подальшого подовження.
Поки що можна лише прогнозувати, яким чином карантин вплине на сімейні стосунки людей, на подальшу кількість шлюбів і розлучень, суперечок щодо проживання та утримання дітей, виїзду з дітьми закордон тощо. З об’єктивних причин вирішення окремих суперечностей сімейного характеру поставлені на паузу.

Однак є такі питання між батьками і дітьми, які не втрачають своєї актуальності навіть під час карантину, а навпаки, можуть тільки загострюватись. Йде мова про участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, а саме: побачення з дитиною згідно встановленого органом опіки та піклування або судом графіку.
Тут виникає запитання, чи взагалі можливо дотримуватись встановленого графіку побачення з дитиною під час карантину? А якщо його буде порушено, то чи настане відповідальність? Чиї інтереси в даному випадку мають переважати: батьків чи дитини?
На ці та інші питання спробуємо знайти відповіді в статті з посиланням на чинні норми міжнародного та національного законодавства, з врахуванням обмежень, які діють у зв’язку із запобіганням поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Як встановлюється і виконується графік побачень з дитиною в звичайний час?

Якщо говорити коротко про процедуру встановлення графіку побачення з дитиною, то способи участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, визначається органом опіки та піклування або судом.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ч.2 ст.158 СК України).

Крім того, невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таке саме діяння вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, — тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом — до виконання рішення в повному обсязі (ч.4 ст.184 КУпАП).
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Вирішуючи спірне питання, суд виходить з того, що мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Державний виконавець перевіряє виконання боржником рішення суду у час та місці побачення, визначених рішенням.
Невиконання рішення суду щодо участі одного з батьків у вихованні дитини тягне за собою і кримінальну відповідальність, передбачену ч.1 ст.382 КК України.

Який графік і місця зустрічей з дитиною встановлюється на практиці?

Проаналізувавши судові рішення можна дійти висновку, що варіанти часу і місця зустрічей, спільного провадення часу і спілкування дитини з батьком або матір’ю, які проживають від неї окремо, можуть бути найрізноманітнішими.

Ось тільки деякі приклади:

— встановлення систематичних зустрічей з можливим відвідуванням дитиною місця проживання батька кожного вівторка та четверга місяця з 16 до 20 години, а також дні народження, канікули та святкові дні за попередньою домовленістю між батьками дитини;
— встановити графік побачень кожну суботу з 15.00 год. по 17.00 год. на території с. Зняцьово та м. Мукачево або в інших громадських місцях (парках, скверах) за спільною згодою батьків з обов`язковим врахування стану здоров`я дитини;

— відвідування дитиною під час зустрічей окремого місця проживання батька, навчальних та дитячих розважальних закладів, дитячих розважальних заходів, кінотеатрів, театрів, гуртків, спортивних секцій;
— забирати або заводити дітей, за домовленістю з відповідачем, до навчальних закладів кожного дня.

— побачення з дитиною кожну другу та четверту суботу і неділю місяця з правом відвідування культурних та розважальних заходів, а також з правом забирати дитину до місця свого проживання та залишатися із ночівлею за місцем проживання батька, без супроводу матері;

— Визначити такі способи участі у вихованні малолітніх дітей: спілкування у м. Хмельницькому в громадських місцях та дитячих закладах та за місцем реєстрації матері та проживання дітей.

Чи можливо дотримуватись встановленого графіку побачень з дитиною під час карантину?

Як бачимо, органом опіки та піклування або судом можуть бути встановлені різні форми участі у вихованні дитини тим з батьків, хто проживає окремо від неї. В переважній більшості випадків — це відвідування дитиною батька або матері за адресою їхнього проживання, ночівля в них вдома, відвідування разом навчальних та дитячих розважальних закладів, дитячих розважальних заходів, кінотеатрів, театрів, гуртків, спортивних секцій в межах того населеного пункту, де проживає дитина.

Звичайно, що в умовах запровадженого карантину та надзвичайної ситуації дотримання багатьох форм спілкування з дитиною є не лише неможливими, але й забороненим. Більше того, на рівні рішень органів місцевого самоврядування запроваджено додаткові обмеження щодо знаходження людей в громадських місцях, різних закладах.

Приміром, в м. Києві максимально обмежено пересування в громадських місцях без крайньої потреби; проведення культурних, політичних, спортивних, соціальних, релігійних та інших заходів за масовою участю громадян; роботу закладів громадського харчування; роботу спортивних комплексів, басейнів, музеїв, бібліотек, закладів побутового обслуговування населення; роботу розважальних закладів.
У м. Львів призупинили роботу заклади громадського харчування, спортивні комплекси і зали, заклади побутового обслуговування населення, розважальні заклади, торговельних центрів.

Очевидно, що більшість варіантів спільного проведення часу з дитиною батька або матері, які проживають окремо, об’єктивно не можливо реалізувати. Навчальні заклади зачинені. Заклади громадського харчування, торгові центри, розважальні центри зачинені. Пересування громадським транспортом та в громадських місцях обмежено.
Навіть при великому бажанні кожного з батьків і дитини, будь-яке проведення часу в звичних людних місцях є неможливим.

Як батькам досягти консенсусу в питаннях зустрічей з дитиною під час карантину?

1) Інтереси дитини – понад усе.
Діюче законодавство спрямоване на захист прав батьків щодо контакту зі своїми дітьми, однак керівним у вирішенні спорів з даного питання визначає найвищий інтерес самої дитини.
Так, Сімейний кодекс закріпив, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч.8 ст.7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.9 ст.7 СК України).
Також СК України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. При цьому, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст.4 Конвенції Про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20.09.2006 року, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним і такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини; якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України» суд зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року).

Отже, якщо в того з батьків, з ким живе дитина, і в того з батьків, хто проживає окремо від неї, виникає запитання, як діяти, як організувати зустрічі з дитиною, чи потрібні і можливі зараз такі зустрічі, вони мають виходити, в першу чергу, з інтересів дитини. І пам’ятати, що будь-яке їхнє рішення має забезпечувати якнайкращі інтереси дитини, а не одного з них, їхні власні амбіції, переконання.

2) Дотримуватись рекомендацій щодо запобігання поширенню коронавірусу COVID-19.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батьки здобувачів освіти зобов’язані: виховувати у дітей відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля; дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя (ст.55 Закону України «Про освіту»).

Згідно рекомендацій з офіційного сайту Міністерства охорони здоров’я України, МОЗ закликає залишатись вдома, наголошуючи на тому, що самоізоляція — найдієвіший спосіб убезпечити себе від інфікування.
Всім: і дітям, і дорослим, радять дотримуватись правил – не торкатися поверхонь, не йти на дитячі майданчики не контактувати ні з чим. Допустиме спілкування людей на вулиці, але з дотриманням дистанції, обов'язково мити руки після приходу з вулиці та ряд інших рекомендацій для убезпечення себе і дітей від зараження.
Отже, варто пам’ятати, що законом на батьків покладено обов’язок піклуватись про здоров’я дитини, невиконання якого тягне за собою відповідальність, і навіть кримінальну, якщо це спричинило тяжкі наслідки.

3) Діяти залежно від ситуації.

Враховуючи права та обов’язки батьків та інтереси дитини, проаналізуйте наявні ризики в конкретній ситуації, і дійте залежно від обставин:

— де саме буде відбуватись потенційна зустріч дитини з батьком або матір'ю;
— чи не перебуватиме дитина в людному місці;
— чи відвезуть її транспортним засобом;
— чи немає ризику комунікації з людьми, які є в потенційній зоні ризику;
— чи будуть вжиті всі необхідні заходи для безпеки та охорони здоров’я дитини тощо.

Якщо за даних обставин дитині краще залишатись вдома, то варто завчасно повідомити про таке рішення іншого з батьків та про причини такого рішення. Щоб не провокувати конфліктну ситуацію і не втягувати в це дитину.

Більше того, не варто категорично відмовляти в побаченні з дитиною, а шукати альтернативні способи спілкування. Це може бути комунікація засобами телефонного та електронного засобів зв`язку, якими користується дитина, або коротка зустріч за місцем проживання дитини, чи будь-який інший варіант, який відповідатиме інтересам дитини і забезпечить права іншого з батьків проводити час з дитиною.
Підсумовуючи вищенаведене, забезпечити під час карантину та введення надзвичайної ситуації звичний режим життя дитини і її зустрічі з батьком або матір’ю, які проживають окремо, буде важко, а про деякі способи спільного проведення часу доведеться тимчасово забути.

І виходом з цієї ситуації буде шукати альтернативні способи участі одного з батьків у вихованні дитини, так, щоб це відповідало якнайкращим інтересам дитини і не перешкоджало спілкуванню з дитиною.

Карантин – це чудовий час, щоб батьки вчились чути один одного і домовлялись в інтересах своїх дітей!