Вебінар на тему “Визначення місця проживання дитини: актуальні питання практики” провів у Вищій школі адвокатури НААУ Павло Пархоменко, кандидат юридичних наук, Голова Бахмацького районного суду Чернігівської області.
Законодавство України відрізняє серед інших такі способи захисту прав батьків на спілкування, утримання та участь у розвитку дитини:
- відібрання дитини від одного з батьків, який діє неправомірно відносно дитини або іншого з батьків (ст. 162 СК України).
- визначення місця проживання дитини з одним з батьків, який може забезпечити найбільше дотримання прав дитини, однак з урахуванням й інтересів іншого з батьків (ст. 161 СК України).
- вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї (ст. 159 СК України).
- Інші
Правова база, яка підлягає застосуванню при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини включає міжнародні стандарти та національне законодавство, а також тематичні узагальнення і роз'яснення судової практики, зокрема:
- Міжнародні пакти про права людини 1966 р.,
- Європейська конвенція з прав людини 1950 р.,
- Конвенція ООН про права дитини 1989 р.,
- Європейська конвенція про здійснення прав дітей 1996 р.,
- Конвенція Ради Європи про контакт з дітьми 2007 р.,
- Сімейний кодекс України,
- Закон України “Про охорону дитинства”,
- Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,
- Інформаційний лист ВССУ від 17.08.2017 р. N 9-1580/0/4-17 «Щодо окремих питань судової практики у справах про визначення місця проживання дитини»,
- Порядок виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 952 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2010 р. № 795).
В огляді тематичної судової практики Павло Пархоменко приділив увагу питанню пред'явлення позову про відібрання дитини у разі невиконання рішення про визначення місця проживання дитини на прикладах з практики Верховного Суду.
- Постанова ВС від 3.10.2018 року, справа № 682/2778/17:
… Суд має виходити з того, що виконання судового рішення про визначення місця проживання неповнолітньої дитини відбувається (в разі його примусового виконання) шляхом, в тому числі, відібрання дитини та передачі її на виховання тому із батьків, з яким суд присудив їй проживати.
За таких наведених підстав позов про відібрання малолітньої дитини згідно зі змістом чинного сімейного законодавства, безумовно, не підлягає задоволенню.
Особливістю справи є те, що дитину батько забрав до ухвалення рішення про визначення місця проживання і рішення виконано не було.
- Постанова ВС від 20.05.2020 року, справа №725/3024/17:
… Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, за наявності незакінченого виконавчого провадження у справі про відібрання дитини та визначення місця її проживання, суди попередніх інстанцій не врахували стан виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Колегія суддів вважає, що зміна обставин відбулась не внаслідок правомірної поведінки батька дитини, а в силу тривалого невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, щодо відібрання дитини та визначення її місця проживання з матір`ю.
Встановлено, що це судове рішення перебуває в процесі примусового виконання, воно не втратило законну силу і не скасоване, тому не може бути піддано під сумнів.
Детальніше з матеріалами вебінару «Визначення місця проживання дитини: актуальні питання практики» ознайомтеся у публікації від Advokat Post: https://bit.ly/3wIOLSM
Відеофрагмент з заходу доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури у Facebook:
Реєстрація на вебінар “Окремі аспекти процесу доказування при судовому розгляді”, лектором якого виступить Павло Пархоменко: