Встановлення факту втрати статусу податкового резидента та набуття статусу нерезидента не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 644/3563/25
Короткий зміст вимог заяви:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт, що громадянин України ОСОБА_1 з 31 жовтня 2022 року втратив статус податкового резидентна України та набув статус громадянина України - податкового нерезидента, заінтересована особа - Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області).
Заява обґрунтована тим, що фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 зареєстрований у ГУ ДПС у Харківській області та включений до реєстру платників Єдиного податку з 01 січня 2012 року.
24 лютого 2022 року заявник перетнув кордон України, на сьогодні проживає на території Великої Британії, із січня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець у Великій Британії, на територію України за весь час не повертався.
У зв`язку із проживанням більше ніж 180 днів на території Великої Британії, виникла необхідність в уникненні подвійного оподаткування та вирішення питання щодо податкового резидентства громадянина України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Індустріальний районний суд міста Харкова ухвалою від 28 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 23 липня 2025 року, відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвалу суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що встановлення факту втрати статусу громадянина України-резидента та набуття статусу громадянина України-нерезидента не підлягає вирішенню в порядку окремого провадження за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала
15 серпня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жорник В. І., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу
у цій справі, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду міста Харкова від 28 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції за визначеною раніше підсудністю.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Заявник указує на те, що суди дійшли помилкового висновку про те, що вимоги його заяви не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Заявник легально покинув територію України 24 лютого 2022 року і надалі більше ніж 183 дні в Україні не перебував, а згодом отримав статус податкового резидента Великої Британії. Задоволення заяви у цій справі та встановлення статусу податкового нерезидента в Україні необхідно заявнику для того, щоб не сплачувати вдруге податок на доходи, отримані й оподатковані у Великій Британії.
Позиція Верховного Суду:
У справі, яка переглядається, під час вирішення питання щодо відкриття провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, суди попередніх інстанцій указали, що заявник у заяві не обґрунтовував для відновлення яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів йому необхідно, щоб суд встановив факти втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента.
З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а також касаційної скарги, заявник прагне встановити у суді факти втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента для уникнення в майбутньому ймовірного порушення, невизнання чи оспорення його прав, зокрема у випадках подвійного оподаткування доходів заявника, отриманих та оподаткованих у Великій Британії.
При цьому доводів про те, що будь-яка із заінтересованих осіб порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, у вказаній заяві, як і в касаційній скарзі немає.
У постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 369/113/18 (провадження № 61-22484св18) зазначено, що заяви про встановлення факту резидентства не можуть розглядатися судами, а підлягають вирішенню спеціально уповноваженими органами.
Аналогічного висновку про застосування норм права дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18) та зазначила, що вимога про встановлення фактів втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ щодо оподаткування доходів заявника чи порушення ним митних правил, а не в окремому чи позовному провадженні за правилами цивільного судочинства.
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У цій справі колегія суддів не вбачає підстав для відступу від указаного висновку Великої Палати Верховного Суду про застосування норм права. Заявником також не наведено обґрунтованих мотивів необхідності відступу від указаного висновку.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
Висновок:
Установивши у цій справі під час вирішення питання щодо відкриття провадження, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виснував про відмову у відкритті провадження у справі, оцінивши при цьому доводи заявника та належно вмотивувавши судове рішення.
З таким висновком судів попередніх інстанцій у цій справі колегія суддів Верховного Суду погоджується.
Частина перша статті 400 ЦПК України передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Доводи касаційної скарги про те, що суди дійшли помилкового висновку про те, що вимоги заяви не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства спростовуються матеріалами справи, оскільки вирішення питання про встановлення фактів втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.
Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини щодо відмови у відкритті провадження у справі не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих оскаржуваних судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття протилежного судового рішення - на користь заявника, для чого у цій справі немає підстав.
За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування ухвали Індустріального районного суду міста Харкова від 28 квітня 2025 року та постанови Харківського апеляційного суду від 23 липня 2025 року, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.