Тема визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини сьогодні набуває особливої актуальності. В умовах війни багато сімей опинилися розділеними — хтось змушений виїхати за кордон із дитиною, інший залишається в Україні, такі обставини ускладнюють реалізацію права на спілкування з дитиною.

Крім того, після розірвання шлюбу або фактичного припинення спільного проживання саме питання спілкування з дитиною стає каменем спотикання між батьками.

Дуже часто мати (або батько, з ким проживає дитина) вважає, що інший з батьків «не готовий» або «не заслуговує» на зустрічі. З іншого боку, батьки, які проживають окремо, скаржаться, що фактично позбавлені можливості брати участь у вихованні — не інформуються про навчання, стан здоров’я, позашкільні заходи та не мають стабільного контакту з дитиною.

Саме тому питання визначення способу участі у вихованні дитини дедалі частіше стає предметом судового розгляду.

Нормативна база:

• Конвенція ООН про права дитини (ст. 9) гарантує право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

• Закон України «Про охорону дитинства» (ст.15) встановлено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

В умовах воєнного стану особливої актуальності набувають положення статті 16 Закону України “Про охорону дитинства”, яка гарантує право дитини на регулярні особисті стосунки та прямі контакти з обома батьками, навіть якщо вони проживають у різних державах.

• СК України:

• ст.151 — права батьків щодо виховання дитини;

• ст.153 — права батьків та дитини на спілкування;

• ст.157 — вирішення батьками питань щодо виховання дитини;

• ст.158 —  вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї;

• ст.159 — вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Способи участі одного з батьків у вихованні дитини та практика Верховного Суду:

• Відеозв’язок та телефонні дзвінки

Дистанційні способи участі, які дозволяють підтримувати регулярний контакт і емоційний зв’язок, особливо коли батьки проживають окремо або перебувають у різних регіонах/країнах.

Постанова ВС від 07 грудня 2023 року (справа № 569/14585/21): «Суди правильно врахували те, що діти наразі перебувають за кордоном, відстрочивши порядок виконання визначеного судом способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей на час воєнного стану в Україні та перебування дітей у цей період за кордоном, натомість зобов`язавши відповідачку на цей період організувати спілкування дітей із батьком у режимі відеозв`язку через мобільні телефони, що буде сприяти підтриманню зв`язку дітей із батьком до того часу, як вони повернуться до України».

Ознайомитися можна за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115654117

• Побачення дитини з батьком (матір’ю), який (яка) проживає окремо:

• Без присутності батька (матері)

Постанова ВС 02 лютого 2022 року справа № 520/21178/18-ц: «У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, як регулярні особисті спілкування, та необхідності визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною (дітьми) у присутності іншого з батьків, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи. У цій справі Верховний Суд вважає правильним висновки судів про визначення спілкування батька ОСОБА_2 із малолітньою дочкою за відсутності матері, оскільки як встановили суди, сторони між собою мають вкрай конфліктні стосунки. Суд вважає, що найкращим інтересам дитини відповідає убезпечення її від спостереження за конфліктами між батьками».

Ознайомитися можна за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/103132199

Подібний правовий висновок наведено також у постанові КЦС ВС від 30 липня 2025 року справа № 753/2281/236 «Визначаючи порядок побачень дитини з батьком у присутності матері, суди не врахували наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди щодо виховання доньки, тому за відсутності встановлених обставин, які свідчили б про небезпеку для дитини з боку батька, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про доцільність проведення побачень дитини з батьком без присутності матері. Такий порядок відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню емоційного зв`язку з батьком та зменшенню впливу на дитину конфлікту між батьками».

Ознайомитися можна за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129244767

• У присутності батька (матері)

Постанова Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц: Проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає позивача, як батька. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька».

Ознайомитися можна за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/90021471

Практика Верховного Суду демонструє, що при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини суди завжди орієнтуються на фактичні обставини конкретної справи та найкращі інтереси дитини.

Висновок

Право дитини на спілкування з обома батьками є фундаментальним і захищається законодавством України та міжнародними нормами. При визначенні способу участі одного з батьків суди керуються найкращими інтересами дитини, враховуючи її вік, психологічний стан, характер стосунків із батьками та конкретні обставини сім’ї. Найважливіше — забезпечити дитині можливість підтримувати близькі стосунки з обома батьками, формувати довіру та почуття безпеки, незалежно від місця проживання батьків чи складності сімейної ситуації.