Встановлення факту здійснення утримання батька для отримання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації здійснюється у позасудовому порядку

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23

Короткий зміст вимог:

У березні 2023 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просив встановити факт, що він є  єдиною особою, яка зобов’язана за законом утримувати свого батька ОСОБА_1, який є особою з інвалідністю ІІ групи. 

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є єдиною працездатною особою, яка за законом зобов’язана утримувати свого батька. Цей факт має юридичне значення, оскільки породжує виникнення прав та обов’язків, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції:

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 10 жовтня 2023 року відмовлено у відкриті провадження за заявою ОСОБА_1.

Ухвала мотивована існуванням спору про право, що виключає можливість розгляду заяви в порядку окремого провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 10 жовтня 2023 року змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заява ОСОБА_1 не  підлягає судовому розгляду, оскільки чинним законодавством визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просить встановити заявник.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на  неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та  постанову суду апеляційної інстанції й передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з’ясували обставини справи. Не врахували, що факт здійснення утримання особи з інвалідністю ІІ групи не відноситься до фактів, які не можуть розглядатися судами. Висновок апеляційного суду про можливість встановити такий факт у позасудовому порядку помилковий, оскільки на цей час відсутня єдина практика щодо того, які саме необхідно надавати документи ТЦК для того, щоб набути право на відстрочку від призову на військову службу.

Позиція Верховного Суду:

За змістом частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов’язаний з’ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то  суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито – закриває провадження у ній.

Звертаючись із заявою, ОСОБА_1 вказував, що встановлення факту здійснення утримання батька, необхідне йому для отримання права на  відстрочку від призову на військову під час мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов’язані, які зайняті постійним доглядом за  особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати.

Загальні положення щодо отримання та надання соціальних послуг, зокрема і  постійного догляду, врегульовані Законом України «Про соціальні послуги». Цим Законом визначено категорії осіб, які мають право на отримання соціальної послуги з догляду, надавачів такої соціальної послуги тощо. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.

Порядок отримання акта встановлення здійснення догляду регулюється Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.

Зокрема у цих Правилах зазначено, що акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у м. Києві та м. Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду.

Висновок:

Таким чином, враховуючи, що законом визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просив встановити заявник, апеляційний суд правильно вважав, що заява  ОСОБА_1  не підлягає судовому розгляду, у  зв’язку з чим обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов’язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду без змін.

Джерело: https://tinyurl.com/a5k2fyrb