Встановлення факту одноосібного виховання дитини для цілей мобілізації є спором про право та не може розглядатися в порядку окремого провадження
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 361/11889/24
Історія справи:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заяву мотивовано тим, що 23 лютого 2013 року між заявником і ОСОБА_3 укладено шлюб, який розірвано рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2021 року. За час шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_4 , яка проживає разом з ОСОБА_1 .
Заявник зазначав, що ОСОБА_2 є інвалідом І групи підгрупи «Б», а також перебуває в Бородянському психоневрологічному інтернаті з геріатричним відділенням з 04 жовтня 2022 року дотепер. У довідці МСЕК серії АВ, № 1085637, від 01 липня 2022 року зазначено про те, що ОСОБА_2 потребує постійної сторонньої допомоги.
Тривала хвороба матері дитини та її перебування в Бородянському психоневрологічному інтернаті з геріатричним відділенням з 04 жовтня 2022 року перешкоджає їй виконувати її батьківські обов`язки щодо доньки.
Отже, він самостійно виховує та піклується про дитину, що підтверджується довідкою від 17 травня 2023 року № 86, якою встановлено, що разом із заявником проживає та перебуває на його утриманні донька ОСОБА_4 ; актом обстеження житлово-побутових умов від 16 жовтня 2024 року, яким встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на вихованні та повному утриманні батька ОСОБА_1 та мешкає разом із ним за адресою:
АДРЕСА_1 ; характеристикою ОСОБА_4 , виданою Броварським ліцеєм № 10, від 07 жовтня 2024 року № 01-05/442, якою підтверджується, що ОСОБА_4 виховується в неповній сім`ї, батько ОСОБА_1 бере активну участь у навчанні та вихованні доньки.
У нього є достатні доходи для здійснення виховання доньки, що підтверджуються довідкою про доходи, отримані від діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофітон». Також факт самостійного виховання ним доньки ОСОБА_4 можуть підтвердити свідки.
Заявник вказував, що він є військовозобов`язаним, встановлення юридично факту самостійного виховання та утримання дитини є необхідним для подальшого подання ним документів до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою підтвердження статусу особи, що не підлягає мобілізації, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Призов заявника на військову службу за мобілізацією може зашкодити інтересам дитини, оскільки в такому випадку малолітня дитина ОСОБА_4 залишиться повністю без батьківського піклування, зважаючи на те, що матір дитини не може надати їй необхідні опіку, виховання та утримання.
Встановлення вказаного юридичного факту в цьому випадку не пов`язано із спором щодо участі матері дитини ОСОБА_2 у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування.
Матір дитини, ОСОБА_2 , не може здійснювати свої батьківські обов`язки щодо утримання та виховання дитини з об`єктивних причини - у зв`язку із тривалою хворобою, що наявна у неї, яка обумовлює її потребу у сторонньому постійному догляді, а тому вона не підлягає позбавленню батьківських прав.
Причина неможливості одержання документів, що посвідчують факт самостійного виховання та утримання дитини її батьком, полягає в тому, що законодавство України не передбачає іншого порядку підтвердження такого факту, окрім як в судовому порядку, за умови, що матір дитини не померла, не позбавлена батьківських прав тощо.
Посилаючись на те, що законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, ОСОБА_1 просив встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 її батьком ОСОБА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень:
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2025 року заяву залишено без розгляду.
Роз`яснено заявнику його право на звернення до суду із позовом на загальних підставах.
Ухвалу суду мотивовано тим, що у справі наявний спір про право, зокрема, спір щодо участі одного з батьків в утриманні дитини та/або ухилення від участі в утриманні дитини, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням батьків дітей та органу опіки і піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України). Ураховуючи наявність спору про право, який виявлений судом під час розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись частиною четвертою статті 315 ЦПК України, залишив заяву без розгляду та роз`яснив заявнику його право на звернення до суду із позовом на загальних підставах. При цьому суд посилався на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).
Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2025 року залишено без змін. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
07 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5. через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, встановлення юридично факту самостійного виховання та утримання дитини є необхідним для подальшого подання ним документів до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою підтвердження статусу особи, що не підлягає мобілізації, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Серед документів, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину, що вказані у додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, зазначено, зокрема, рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини. Зазначене рішення суду можливо отримати виключно в разі звернення заявника до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Суди не врахували та проігнорували те, що всі інтереси дитини дотримано. Обраний заявником спосіб захисту не може вважатися таким, що суперечить закону, оскільки в межах позовного провадження суд вирішує спір по суті, конкретні права та обов`язки учасників правовідносин. Суди зробили неправильні висновки про наявність у цій справі спору про право. Ця справа не стосується ні порушення, ні оспорення, ні невизнання прав заявника в межах статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ця справа не є спором про право. Суди безпідставно послалися на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, оскільки у вказаній справі фактичні обставини справи відмінні від обставин цієї справи.
Позиція Верховного Суду:
Норми СК України не встановлюють підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Звертаючись до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просив встановити факт самостійного виховання та утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Метою встановлення факту заявник визначив необхідність для подальшого подання ним документів до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою підтвердження статусу особи, що не підлягає мобілізації, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ураховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що вказана справа пов`язана з вирішенням спору про право, зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов`язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з урахуванням інтересів дитини.
Доведення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком пов`язане із встановленням обставин щодо невиконання матір’ю батьківських обов`язків стосовно дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право (пункти 87, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).
Висновок:
За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду, оскільки подана ним заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Доводи заявника можуть свідчити про існування спору про право щодо участі одного з батьків у вихованні дітей.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.