Встановлення факту виконання підпису іншою особою є підставою для визнання додаткової угоди до договору оренди неукладеною
Короткий зміст позовних вимог:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати відсутнім право оренди земельної ділянки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія») на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,62 га з кадастровим номером 6122655300:01:001:0035, що знаходиться на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 14 березня 2017 року № 19430499.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,62 га, кадастровий номер 6122655300:01:001:0035, що знаходиться на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області.
02 квітня 2016 року позивач уклав договір оренди землі, за умовами якого передав зазначену земельну ділянку в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» (далі - ТОВ «Розтоцьке») строком на 7 років. Державна реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена орендарем 14 березня 2017 року.
У лютому 2022 року позивач дізнався, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до запису про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) щодо вказаної земельної ділянки, а саме зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», тобто змінено орендаря, з яким позивач уклав договір оренди. Строк дії оренди визначено до 03 березня 2025 року та вказано, що договір укладено на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, чим змінено строк оренди.
Підставою для державної реєстрації іншого речового права, крім договору оренди землі від 02 квітня 2016 року б/н, укладеного з ТОВ «Розтоцьке», вказано додаткову угоду до договору оренди землі від 03 березня 2018 року б/н.
Однак позивач будь-яких додаткових угод, зокрема й угоди від 03 березня 2018 року до договору оренди землі, з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладав і не підписував, не узгоджував перехід права оренди землі до ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Позивач нікого не уповноважував на вчинення подібного правочину. Таким чином, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» неправомірно користується землею позивача та порушує його право на користування та розпорядження належним йому майном.
Запис про державну реєстрацію речового права (додаткових угод) порушує права позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Зборівський районний суд Тернопільської області рішенням від 27 серпня 2024 року позов задовольнив. Визнав відсутнім право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,62 га, з кадастровим номером 6122655300:01:001:0035, що знаходиться на території Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області, що належить ОСОБА_1 , запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 14 березня 2017 року № 19430499. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що відповідач користується земельною ділянкою позивача без відповідної правової підстави, адже додаткова угода до договору оренди землі між ним і позивачем не укладалася.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції:
Тернопільський апеляційний суд постановою від 05 грудня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» залишив без задоволення. Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2024 року залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, спростовуючи доводи про фактичне виконання відповідачем договору оренди, суд апеляційної інстанції вважав докази, подані відповідачем, неналежними, оскільки у платіжних документах не зазначено, щодо якого саме договору оренди землі здійснено виплату.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи:
У січні 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження зазначило те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 192/1903/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами факту виконання сторонами договору оренди землі та додаткової угоди до неї. Тобто між сторонами існували договірні відносини, що свідчить про наявність волевиявлення орендодавця на укладення та виконання додаткової угоди до договорів оренди землі, незважаючи на те, що підпис на цій угоді не позивача.
Позиція Верховного Суду:
У цій справі суди встановили, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 03 березня 2018 року б/н до договору оренди землі від 14 березня 2017 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6122655300:01:001:0035 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Суди також встановили, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» використовує спірну земельну ділянку як орендар.
Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неукладеність додаткової угоди до договору оренди землі та задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що додаткова угода до договору оренди землі була фактично укладена, обґрунтовано спростовані апеляційним судом з посиланням на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки, який підписував позивач, закінчувався 14 березня 2024 року, а тому в березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом щодо захисту своїх прав, оскільки не бажав, щоб ТОВ «Західна агровиробнича компанія» без правових підстав користувалося його земельною ділянкою.
Вказана поведінка позивача є послідовною та несуперечливою, оскільки строк дії договору оренди закінчувався 2024 році, а тому до цього часу ОСОБА_1 правомірно на свій розрахунковий рахунок отримував оренду плату, при цьому у призначенні платежів платник вказував призначення платежу «орендна плата по договору оренди», без зазначення інформації про додаткову угоду.
Висновок:
У зв`язку з цим доводи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником наведених правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.