Юридичний факт того, що заявник був визнаний непридатним до військової служби «з виключенням з військового обліку» підлягає встановленню у позасудовому порядку

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 953/2790/23

Обставини справи

Заявник вказує, що протоколом № 17 військово-лікарської комісії від 09 лютого 2017 року він був визнаний непридатним до військової служби.

Цей  документ був знищений внаслідок російської агресії, однак дані про його непридатність до військової служби, були внесені до його обліково-послужної картки до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1, яке було видано йому як військовозобов’язаному замість військового квитка.

Вважає, що у військово-облікові документи щодо нього посадові особи помилково не внесли фразу про те, що він є непридатним до військової служби «з виключенням з військового обліку».

Зазначене перешкоджає йому пересуватись в межах України та за кордон з метою лікування без дозволу відповідного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі –ТЦК та СП).

Заявник просить суд встановити юридичні факти того, що 09 лютого 2017 року військово-лікарською комісією він був визнаний непридатним до військової служби «з виключенням з військового обліку»; є таким, що виключений з військового обліку і не є військовозобов’язаним.

Ключове питання:

- чи підлягають факти, що просить встановити заявник, розгляду в судовому порядку і чи не віднесено їх розгляд до повноважень іншого органу?

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, у відкритті окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, отже, справа не може бути розглянута в порядку окремого провадження.

Також зазначено, що між заявником та Міністерством оборони України виник спір, який пов’язаний із доведенням того, чи був заявник визнаний непридатним до військової служби з подальшим виключенням із військового обліку. Отже, спір не пов’язаний з цивільними правами та обов’язками заявника, тому його належить розглядати в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційного скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що після проходження ВЛК він набув статусу особи, не придатної до військової служби. Встановлення фактів про те, що він не є військовозобов’язаним і виключений з військового обліку, стосується його цивільних прав на працю, нявчання та вільне пересування, тому справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Суди не врахували відсутність правовідносин між ним та Міністерством оборони України, оскільки він не проходив військову службу, не є призовником, військовослужбовцем чи військовозобов’язаним. Всупереч вимогам статті 293 ЦПК України помилково вважали, що його заяву неможливо розглядати в окремому провадження в порядку цивільного судочинства, а слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:

Щодо того, чи підлягають розгляду в судах факти, які просить встановити заявник

У справі, що переглядається, заявник зазначає, що на підставі знищеного протоколу № 17 рішення військо-лікарської комісії від 09 лютого 2017 року він був визнаний непридатним до військової служби.

Посилається на те, що дані, які містились у протоколі № 17 рішення ВЛК від 09 лютого 2017 року про його непридатність до військової служби, були внесені до його обліково-послужної картки до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1, яке було видано йому як військовозобов’язаному замість військового квитка.

Заявник вважає, що у його військово-облікові документи посадові особи помилково не внесли фразу про те, що він є непридатним до військової служби «з виключенням з військового обліку», що перешкоджає йому пересуватись в межах України та за кордон з метою лікування без дозволу ТЦК та СП.

Тому заявник просить суд встановити юридичні факти того, що 09 лютого 2017 року ІНФОРМАЦІЯ_1 був визнаний непридатним до військової служби «з виключенням з військового обліку»; є таким, що виключений з військового обліку і не є військовозобов’язаним.

Однак чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення означених фактів.

Щодо встановлення юридичних фактів того, що особа є такою, що виключена з військового обліку і не є військовозобов’язаною

Аналіз наведеного законодавства свідчить, що виключення з військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів здійснюється у районних (міських) ТЦК та СП, органах Служби безпеки України, підрозділах Служби зовнішньої розвідки відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» із застосуванням механізмів, передбачених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Таким чином, чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення фактів того, що особа є такою, що виключена з військового обліку і не є військовозобов’язаною, що унеможливлює використання судового порядку встановлення означених фактів, що мають юридичне значення.

З наведених міркувань колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги про те, що встановлення фактів про те, що заявник є таким, що виключений з військового обліку і не є військовозобов’язаним, підлягають вирішенню судами в межах цивільного судочинства в окремому порядку.

Щодо встановлення юридичного факту того, що особа є такою, що визнана військово-лікарською комісією непридатною до військової служби «з виключенням з військового обліку»

У справі, що переглядається, заявник просить суд встановити факт того, що 09 лютого 2017 року ІНФОРМАЦІЯ_1 його визнано непридатним до військової служби «з виключенням з військового обліку». Зазначене необхідно ОСОБА_1 для виключення з військового обліку.

Однак таке питання підлягає вирішенню у позасудовому порядку.

Згідно з положеннями пункту 3 частини шостої статті 37 Закону виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) ТЦК та СП підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Питання визначення придатності до військової служби регламентується наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі – Положення).

Відповідно до пункту 1-1 Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров’я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, установлює причинний зв’язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За вказаним Положенням придатність до військової служби визначає виключно ВЛК за результатами медичного обстеження та приймає підсумкове рішення щодо придатності військовозобов’язаного за станом здоров’я до військової служби, яке затверджується відповідною постановою.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов’язаного одну із таких постанов: «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку»; «Обмежено придатний до військової служби».

Результати медичного огляду заносяться в книгу протоколів засідань призовної комісії (комісії з питань приписки). Карта медичного огляду та висновки лікарів підшиваються в особову справу призовника як додаток до облікової карти (пункт 2.9. розділу 2 «Медичний огляд призовників (допризовників)» Положення у редакції від 01 грудня 2015 року).

Наведене законодавство свідчить, що визнання особи такою, що є непридатною особою до військової служби з виключенням з військового обліку є виключною компетенцією військово-лікарської комісії, яке ухвалюється в порядку, встановленому Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, оформлюється відповідною постановою та є підставою для виключення особи з військового обліку.

Таким чином, юридичний факт того, що 09 лютого 2017 року ІНФОРМАЦІЯ_1 заявник був визнаний непридатним до військової служби «з виключенням з військового обліку» підлягає встановленню у позасудовому порядку.

Не є підставою для розгляду цієї справи в судах і доводи заявника про те, що факт його непридатності до військової служби вже був зафіксований рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 лютого 2017 року № 17, однак отримати його оригінал заявник не може внаслідок знищення під час ракетного обстрілу.

Як слідує із заяви ОСОБА_1, він не просить суд встановити факт приналежності йому втраченого документа, оскільки, у протоколі ВЛК та надалі у військово-облікових документах помилково, на думку заявника, не було внесено відмітку про те, що його визнано непридатним до військової служби «із виключенням з військового обліку».

Оскільки  у знищеному протоколі № 17  ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 лютого 2017 року  були відсутні дані про те, що ОСОБА_1 є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку,  відсутність оригіналу цього документу не впливає на факт виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

За таких обставин, заявник не позбавлений права звернутись до уповноваженого органу у позасудовому порядку із заявою про виключення його з військового обліку у зв’язку з непридатністю до військової служби, а у разі відмови – оскаржити відповідне рішення суб’єкта владних повноважень у судовому порядку шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на викладене, вимоги про встановлення фактів визнання заявника таким, що є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, є виключеним з військового обліку і не є військовозобов`язаним, не підлягають розгляду судом без вирішення указаних питань у позасудовому порядку.

Висновок:

Оскільки розгляд заяви ОСОБА_1 віднесено до повноважень інших органів і за законом не підлягає судовому розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження з підстав, передбачених пунктом першим частини першої статті 186 ЦПК України.

Водночас, суди попередніх інстанцій помилково зазначили про те, що заяву ОСОБА_1 належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки в судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Водночас чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб’єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. 

З огляду на викладене можна констатувати, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилкові висновки щодо підстав для відмови у відкритті провадження, однак це не вплинуло на правильність ухвалених судових рішень. Незважаючи на те, що суди помилково вказали на можливість розгляду указаних вимог у порядку адміністративного судочинства, посилаючись на висновки, викладені  у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, від яких відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від   18 січня 2024  року у справі № 560/17953/21,застосування правових наслідків у вигляді відмови у відкритті провадження у справі є правильним.

У зв’язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають зміні щодо мотивів відмови у відкритті окремого провадження у справі.

Джерело: https://tinyurl.com/ma9jun7r