Встановлення факту спільного проживання з загиблим військовослужбовцем як підстава для отримання одноразової допомоги
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2026 року у справі № 725/2679/24
Короткий зміст заяви:
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту, заінтересована особа - Міністерство оборони України.
Заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 липня 2013 року № 391/12 «Про встановлення опіки над дитиною (делеговані повноваження» її було призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_2 .
Заявниця наголошувала, що ОСОБА_2 був призваний на військову службу, знаходився в зоні бойових дій та загинув в смт Курдюмівка, Бахмутський район, Донецька область. Слідчим відділом Чернівецького районного управління поліції ГУ НП в Чернівецькій області її було визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12023262020004064 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України за фактом загибелі її племінника ОСОБА_2 .
Нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Заявниця зазначала, що вона була членом сім`ї загиблого військовослужбовця, проте не може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби. Тому вона звернулась до суду з цією заявою, адже у позасудовому порядку встановити вказаний факт не представляється можливим.
Тому ОСОБА_1 просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю з загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції:
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 травня 2024 року до участі у справі як заінтересовану особу залучено Адміністрацію Державної прикордонної служби України.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 травня 2024 року до участі у справі як заінтересовану особу залучено.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не має іншої можливості підтвердити факт того, що вона та її племінник, який загинув, були членами сім`ї.
Встановлення цього факту може в подальшому мати для нею юридичне значення, оскільки вона бажає отримати одноразову грошову допомогу, гарантовану нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, суд першої інстанції вважав за необхідне заяву задовольнити та встановити факт спільного проживання заявниці та її загиблого племінника ОСОБА_2 , адже наявність у них спільного побуту, взаємних прав та обов`язків підтверджується письмовими доказами.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції:
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 липня 2024 року скасовано.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Адміністрація Державної прикордонної служби України, про встановлення факту проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем залишено без розгляду.
Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 вважає себе особою, яка згідно із нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання грошової виплати, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 . Проте факти, про встановлення яких просить заявниця, не підлягають встановленню у порядку окремого провадження, оскільки з наявних матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та розглянув по суті заяву про встановлення факту за існування цивільного спору про право.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального та матеріального права, суд не повно з`ясував фактичні обставини справи і не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам;
апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі №644/6274/16-цв, від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21, а також у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року в справі № 691/1237/20;
заявник інших, крім вимоги про встановлення факту спільного її проживання із племінником ОСОБА_2 не подавала, у неї немає спору про право з Міністерством оборони України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_5 . Метою її заяви про встановлення юридичного факту є саме можливість подання документів для отримання одноразової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця. Відсутність підтвердження факту проживання однією сім`єю є перешкодою у зверненні за отриманням такої допомоги;
апеляційний суд, зазначаючи про існування спору про право, не вказав між ким існує такий спір та з якого приводу, а також на підставі яких наявних у справі документів зроблено такий висновок. Крім того, суд не роз`яснив який саме позов та до якого суду вона повинна подати у позовному порядку;
чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте норми законодавства не передбачають іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту в порядку цивільного судочинства;
апеляційний суд не врахував, що між заявницею та заінтересованими особами у цій справі не може виникнути цивільно-правового спору, це може бути спір пов`язаний публічно-правовими відносинами, який повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Схожа позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного від 18 січня 2024 року № 560/17953/21.
за відсутності спору з приводу законності відмови у призначенні та виплаті заявнику одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту - віднесення заявника до кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця - за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні (див. пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц).
Позиція Верховного Суду:
У справі, що переглядається:
при зверненні до суду з заявою про встановлення юридичного факту (спільного проживання однією сім`єю з загиблим військовослужбовцем), ОСОБА_1 посилалась на те, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 липня 2013 року № 391/12 «Про встановлення опіки над дитиною (делеговані повноваження)» її було призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_2 . Під час повномасштабного вторгнення рф до України ОСОБА_2 був призваний на військову службу, знаходився в зоні бойових дій та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Курдюмівка, Бахмутський район, Донецька область. Слідчим відділом Чернівецького районного управління поліції ГУ НП в Чернівецькій області її було визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12023262020004064 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України за фактом загибелі її племінника ОСОБА_2 . Заявниця наголошувала, що вона була членом сім`ї загиблого військовослужбовця, але не може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби. Тому вона звернулась до суду з цією заявою, адже в позасудовому порядку встановити вказаний факт не представляється можливим;
задовольняючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення (спільного проживання заявниці та племінника ОСОБА_2 ), суд першої інстанції зробив висновок, що заявниця не має іншої можливості підтвердити факт того, що вона та її племінник, який загинув, були членами сім`ї. Встановлення цього факту може в подальшому мати для нею юридичне значення, адже вона бажає отримати одноразову грошову допомогу, гарантовану нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право;
апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що ОСОБА_1 вважає себе особою, яка має право на отримання грошової виплати, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 . Отже, факти, про встановлення яких просить заявниця, не підлягають встановленню у порядку окремого провадження, оскільки з наявних матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження. Тому суд першої інстанції помилково розглянув по суті заяву про встановлення факту за наявності цивільного спору про право;
проте апеляційний суд не врахував, що:
- під час розгляду цивільних справ суди встановлюють факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне;
- у правовідносинах, які є предметом розгляду, цивільний спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України) передбачено, що факт спільного проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства. Між заявником і Міністерством оборони України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, адже вказані особи не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги. Водночас матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про існування спору про право цивільне з іншими особами;
- на етапі встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем публічно-правовий спір між позивачем та суб`єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги, ще не виник. Заперечення суб`єкта владних повноважень про те, що факт не підтверджений належними доказами, самі собою не свідчать про існування спору про право. Публічно-правовий спір може виникнути (але не обов`язково) у тому випадку, якщо після встановлення судом факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця суб`єкт владних повноважень відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, які не пов`язані з доведеністю факту спільного проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем. У цьому випадку особа може оскаржити дії суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
Висновок:
За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду, оскільки безпідставно вважав, що у цій справі про встановлення факту, що має юридичне значення, наявний цивільний спір про право між заявником та заінтересованими особами.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.