Заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту перебування на утриманні, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства
Короткий зміст заявлених вимог:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_2 станом на дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.
Заяву мотивувала тим, що ОСОБА_1 , починаючи з 2006 року і до 09 грудня 2022 року перебувала з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, проживали разом в будинку ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю як чоловік та жінка.
Протягом кількох останніх років спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2. ОСОБА_1 фактично перебувала на утриманні свого чоловіка - ОСОБА_2, в тому числі станом на дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.
В період з 19 грудня 2018 року по 07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 востаннє перебувала на обліку в Деражнянському центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю.
Починаючи з 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 офіційно ніде не працює і не має жодного офіційного заробітку. При цьому ОСОБА_2 офіційно працював в ФГ «Батьків Сад» (включно до 07 червня 2021 року) робітником. Ця робота була для нього офіційним місцем роботи згідно з відомостями, що зазначені в його трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
З початком повномасштабної збройної агресії росії проти України, ОСОБА_2 добровільно вступив на військову службу до лав ЗСУ для захисту батьківщини.
В подальшому, дохід чоловіка ОСОБА_2 , зокрема як військовослужбовця, був для ОСОБА_1 постійним і основним джерелом засобів до існування протягом спільного проживання однією сім`єю, зокрема з ІНФОРМАЦІЯ_2 і до дня його смерті включно.
ОСОБА_1 ще не досягла пенсійного віку, а тому не має права на призначення та виплату пенсії за віком. Однак, вважає, що вона є особою, яка має право на призначення та отримання (оформлення) передбачених чинним законодавством пільг і виплат, зокрема пенсії по втраті годувальника, внаслідок загибелі ОСОБА_2, як особа, яка є членом його сім`ї, а також особа, яка на день смерті загиблого перебувала на його утриманні.
Вважаючи дійсним факт спільного проживання однією сім`єю (як членів сім`ї) та факт перебування на утриманні свого цивільного чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 станом на дату його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1, маючи право на призначення (оформлення) і виплату їй пенсії по втраті годувальника, просила суд встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_2 станом на дату його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Деражнянський районний суд Хмельницької області ухвалою від 14 листопада 2023 року, яку Хмельницький апеляційний суд постановою від 10 січня 2024 року залишив без змін, відмовив у відкритті провадження у цивільній справі.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що вказана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В касаційній скарзі заявник посилається на порушення судами норм процесуального права.
У касаційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, оскільки суд заявлену вимогу ОСОБА_1 , що пов`язана із призначенням їй пенсії по втраті годувальника, поєднав з іншим юридичним наслідком - щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн грн члену сім`ї загиблої особи, про яку заявником не було заявлено. Також суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що насправді жодного спору про право у питанні встановлення факту перебування на утриманні не було і немає.
Вказує, що суди дійшли помилкового висновку, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а розгляд цієї заяви віднесений до юрисдикції адміністративного суду. Суди не врахували, що КАС України не передбачає подання в порядку адміністративного судочинства заяв про встановлення факту перебування на утриманні або інших заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суди першої та апеляційної інстанцій обмежили заявника ОСОБА_1 у праві на доступ до правосуддя.
Заявник не має можливості скористатися законними правами щодо отримання відповідних виплат, так як не є офіційною дружиною загиблого військовослужбовця (не перебувала з ним у шлюбі), а тому для встановлення факту перебування на утриманні загиблого чоловіка вона змушена звернутися до суду.
Суд помилково вирішив, що між заявником та заінтересованою особою виник спір, який пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати пенсії по втраті годувальника чи одноразової грошової допомоги члену сім`ї військовослужбовця, що загинув.
Позиція Верховного Суду:
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_2 у порядку окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним. Зокрема пунктом 2 частини другої зазначеної статті передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 вказав, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, боротьба сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Тобто якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
а приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову.
Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції загального суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.
Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції.
Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються загальними судами за правилами ЦПК України.
Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилковий висновок про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.