У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, і за життя з якої-небудь причини не подав до органів РАЦСу заяву про добровільне визнання свого батьківства, суд за заявою зацікавлених осіб згідно ст. 130 Сімейного кодексу може встановити факт батьківства цієї людини.

Однак, заява про встановлення батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено за вказівкою матері («зі слів матері») у відповідності зі ст. 135 Сімейного кодексу. Відсутність даних про те, чи було зроблено запис про батька дитини за вказівкою матері виключає можливість задоволення заяви про встановлення факту батьківства – така позиція висловлена Верховним Судому складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 0707.2021 р. у справі № 336/1357/16-ц.

Оскільки в даній категорії справ відсутній спір про право, розгляд таких справ здійснюється за правилами окремого провадження: заявник подає до суду заяву про встановлення факту батьківства і надає всі можливі докази. І якщо суд визнає їх достатніми – батьківство вважається встановленим. При цьому слід врахувати, що право на звернення до суду з відповідною заявою не обмежена позовною давністю.

Із заявою про встановлення факту батьківства вправі звернутися: мати, опікун, піклувальник дитини, особа, яка утримує та виховує дитину, а також сама дитина, яка досягла повноліття. При цьому заява до суду подається за місцем проживання заявника відповідно до норм ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу. Зацікавленими особами (як другою стороною у справах окремого провадження) можуть виступати органи опіки та піклування, органи РАЦС, органи державної влади та інші особи, залежно від мети встановлення факту батьківства (наприклад, дружина померлого, його діти, інші спадкоємці).

Як приклад встановлення батьківства після смерті батька, можемо дослідити обставини справи № 388/1159/17.

Заявник звернулась до суду із заявою про встановлення факту батьківства мотивуючи свої вимоги тим, що з жовтня 2007 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю без укладання шлюбу до дня його смерті 17 вересня 2015 року за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час спільного проживання у них народився син ОСОБА_3, ОСОБА_2, є фізіологічним батьком дитини, який помер 17 вересня 2015 року. Доказами, що засвідчують походження сина заявника від померлого, є запис в графі ім'я та по батькові батька в свідоцтві про народження дитини, запис по батькові сина в свідоцтві про хрещення, спільні сімейні фото, пояснення свідків та родичів померлого. Батьком сина являється ОСОБА_2, з яким заявник проживала однією сім'єю чотири роки до народження дитини та до дня його смерті. За життя ОСОБА_2 визнавав себе батьком дитини, вони разом проживали та виховували дитину. ОСОБА_2 мав намір подати заяву про запис його батьком сина, але не мав паспорта громадянина України та не встиг його отримати, оскільки тривалий час проходив лікування в психіатричній лікарні та згодом помер. Мав паспорт громадянина СССР та був грузином за національністю, копія якого збереглася та була додана до матеріалів справи. Встановлення даного факту має юридичне значення для заявниці для оформлення сину пенсії по втраті годувальника та інших соціальних виплат.

Судом з достовірністю встановлено, що рідним батьком ОСОБА_3, є ОСОБА_2, який помер. Поясненнями заявниці та свідків підтверджено, що за життя ОСОБА_2 мав намір подати заяву про запис його батьком сина, але не мав паспорта громадянина України та не встиг його отримати, оскільки тривалий час проходив лікування та помер. З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Підготувала Оксана Проценко, адвокат, член Центру сімейного права ВША НААУ