Позивач є полковником запасу Збройних Сил України та має вислугу 26 років 4 місяці. Звільнений на підставі наказу Міністра оборони України № 835 від 23 грудня 2014 року у зв`язку з проведенням організаційних заходів.
На підставі ордеру від 08 серпня 2005 року йому було надано службову квартиру, де він проживає зі своєю дружиною і на цей час. Квартира перебуває на обліку у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпра.
Позивач зазначав, що з 03 березня 1995 року він перебуває на квартирному обліку Збройних Сил України як військовослужбовець, який потребує поліпшення житлових умов. На даний час житлом не забезпечений. Вважав, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має право бути забезпеченим державою жилим приміщенням, як військовослужбовець, який має вислугу років на військовій службі понад 20 років.
Рішенням Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням, оформленим протоколом від 23 червня 2020 року, відмовлено в погодженні надання для постійного проживання квартири, де він фактично проживає.
Обґрунтування Суду. Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Статтею 125 ЖК України передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла. Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше:
1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого;
2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового;
3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб;
4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок наявності у позивача вислуги на військовій службі більше 20 років.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, перебував на військовій службі, мав на момент звернення до суду вислугу на військовій службі понад 20 років, є учасником бойових дій, перебуває на квартирному обліку і займає службове житло за адресою: АДРЕСА_1 . Судами не встановлено обставини, які визначені Пунктом 30 Порядку № 1081, для зняття позивача з квартирного обліку.
Суди обґрунтованого виходили з того, що відповідач не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового, чим фактично обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання є необґрунтованим, оскільки позивач вже забезпечений службовим житлом у порядку черговості. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19 (провадження № 61-19985св19).