Виїзд на постійне місце проживання за кордон та/або фактичне проживання не є підставою для припинення виплати пенсії
Відкриття кордонів між країнами створило можливості для виїзду людей на постійне місце проживання за кордон або тимчасово з метою працевлаштування, навчання тощо.
Точних даних про те, скільки українців виїхали за кордон на постійне місце проживання, фактично (на законних або незаконних підставах) проживає в інших країнах, працює/навчається за кордоном («трудова міграція») немає.
Згідно інформації, яка щорічно розміщується на офіційному веб-сайті Державної статистичної служби України (https://cutt.ly/j6d4uPS).
- у 2019 році:
оформлено документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання – 11 311;
повернулось в Україну – 1 996 осіб;
- у 2020 році:
оформлено документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання – 3 889;
повернулось в Україну – 1 519 осіб;
- у 2021 році:
оформлено документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання – 5 942;
повернулось в Україну – 2 020 осіб;
- у 2022 році:
оформлено документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання – 2 592;
повернулось в Україну – 531 особа.
За неофіційними даними додатково щороку близько 3 млн. українців працює/навчається за кордоном (https://cutt.ly/R6d4rSi).
І це лише приблизні цифри трудової та іншої міграції українців за останні роки (2019-2022).
На тлі такої ситуації з переміщенням українців за кордон кожного року Пенсійний фонд України надає роз’яснення та інформує отримувачів пенсії, що «під час перебування пенсіонера за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародними договорами України.
У разі виїзду пенсіонера за кордон на постійне місце проживання пенсія, призначена в Україні, може бути виплачена за шість місяців наперед перед від’їздом за заявою з наступного місяця після зняття з обліку за місцем постійного проживання.
Такий порядок виплати пенсій у разі виїзду за кордон визначено статтями 47, 51 Закону Україні від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (https://cutt.ly/p6d4aFH).
У 2023 році аналогічна новина та роз’яснення ПФУ сколихнули мережу і більшість новинних он-лайн ресурсів поширили наступну інформацію: «Українці, які через війну виїхали за кордон, і планують залишитися там назавжди, не зможуть отримувати українську пенсію», «відповідно до ст. 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» під час виїзду пенсіонера за кордон на постійне місце проживання виплата пенсії йому зупиняється. Міграційна служба передає дані про громадян ПФУ «після чого пенсії перестають нараховувати» і т.д.
У 2022 – 2023 роках згідно з даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, в зв’язку зі збройною агресією рф проти України станом на 25 квітня 2023 року понад 8 млн. українців виїхали за кордон, понад 5 млн. осіб скористались національними програмами тимчасового захисту в Європі (https://cutt.ly/s6d7tY7).
Тож давайте розбиратись:
1) чи дійсно виїзд за кордон на постійне місце проживання є підставою для припинення нарахування та виплати пенсії? Чи поширюється таке припинення виплати пенсії на громадян України, які виїхали за кордон в зв’язку зі збройною агресією рф проти України та отримали тимчасовий захист в інших країнах?
2) що робити, якщо територіальний орган ПФУ не лише надав роз’яснення, а й прийняв відповідне рішення про припинення виплати пенсії конкретній особі в зв’язку із виїздом такої особи на постійне місце проживання за кордон?
Виїзд за кордон на постійне проживання або тимчасово не є підставою для припинення виплати пенсії.
Громадянин України, який отримує будь-який вид пенсії та/або має право на отримання пенсії відповідно до чинного законодавства України, не може бути позбавлений таких пенсійних виплат в зв’язку зі зміною свого постійного або тимчасового місця проживання.
Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов’язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов’язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
У статті 49 Закону № 1058-IV визначені підстави припинення виплати пенсії, а у статті 51 Закону № 1058-IV передбачені особливості виплати пенсії у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (речення 2 частини першої статті 51 Закону № 1058-IV).
І наче все логічно в роз’ясненнях ПФУ, підстави та порядок припинення виплати пенсії у разі виїзду за кордон є, а відтак все законно та обґрунтовано, в межах повноважень, на підставах та в порядку, визначеному законом.
Якби не одне АЛЕ!!!
Конституційний Суд України 07 жовтня 2009 року!!! ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України № 25-рп/2009 (справа № 1-32/2009), яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто з 07 жовтня 2009 року ті положення Закону № 1058-IV, на які посилається ПФУ у своїх роз’ясненнях та рішеннях (в тому числі у 2023 році), визнані неконституційними та втратили чинність, а відтак не можуть застосовуватися до будь-яких правовідносин та/або бути підставою для припинення нарахування та виплати пенсії будь-якій особі, що постійно або тимчасово проживає за межами України.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновків, що конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв’язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов’язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов’язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
З текстом рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року можна ознайомитись на сайті Верховної Ради України за посиланням: https://cutt.ly/j6d7ijp
Аналогічні висновки містяться і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, відповідно до п. 51 якого право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.
Суд звернув увагу, що сторони провадження не оскаржували того, що якби заявник продовжив проживати на території України, він і надалі б отримував пенсію; із цього випливає, що інтереси заявника належать до сфери застосування статті 1 Першого протоколу та права на майно, яке вона гарантує.
Отже, постійне або тимчасове проживання за кордоном, в тому числі в режимі тимчасового захисту через збройну агресію рф проти України, не є підставою для припинення нарахування та виплати «української» пенсії.
Що робити, якщо пенсію припинили нараховувати/виплачувати?
Рішення територіальних органів Пенсійного фонду України про припинення виплати пенсії в зв’язку із виїздом особи за кордон є протиправними.
У випадку прийняття, все ж таки, такого рішення необхідно звернутися до відповідного територіального органу ПФУ із заявою про поновлення виплати пенсії, відповідно до вимог статтей 46, 49 Закону № 1058-IV.
Форма заяви про виплату пенсії (поновлення виплати пенсії) міститься у Додатку 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі – Порядок № 22-1).
Поновлення виплати пенсії <…> здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (п. 2.8 Порядку № 22-1).
Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з’ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (ч. 2 статті 46 Закону № 1058-IV).
Також слід пам’ятати, що рішення органів Пенсійного фонду України про припинення виплати пенсії, про відмову у поновленні виплати пенсії, а також бездіяльність щодо поновлення виплати пенсії можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Матеріал підготувала Ірина Подкопаєва, адвокат, член Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ