Встановлення графіка побачень з дитиною в судовому порядку — це лише половина шляху. Справжні виклики починаються на етапі виконання як для стягувачів, так і боржників.

У справах щодо встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, відкриття виконавчого провадження часто стає не стільки інструментом забезпечення прав дитини та прав одного із батьків на участь у вихованні і житті дитини, скільки фінансовим тягарем та засобом маніпуляції.

МЕХАНІЗМ «АВТОМАТИЧНОГО» СТЯГНЕННЯ

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі за текстом – «Закон»), виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача (наприклад, батька, який проживає окремо) про примусове виконання рішення. При цьому закон не зобов'язує надавати докази того, що мати дійсно перешкоджає спілкуванню.

Достатньо лише його волевиявлення на відкриття провадження «з метою контролю» або через нібито існуючі порушення або дійсно через існуючі порушення матір’ю, яка не виконувала рішення суду та перешкоджала спілкуванню батька та дитини.

Отримавши заяву від стягувача, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов’язком державного виконавця. Підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про примусове виконання рішення немайнового характеру є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення.

Варто звернути увагу на той факт, що збір стягується не за «порушення», а за сам факт відкриття провадження для примусового виконання. Для рішень немайнового характеру, де боржником є фізична особа, збір становить 2 мінімальні заробітні плати (згідно частини 3 статті 27 Закону). У 2026 році розмір мінімальної зарплатні становить 8647 грн, тобто такий збір становитиме 8647 грн × 2 = 17 294 грн.

Крім цього, статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державним виконавцем виноситься постанова про арешт коштів боржника, яку направляють на виконання до банків за допомогою електронного документообігу.

На практиці часто трапляється, що боржник (мати) дізнається про відкриття провадження вже тоді, коли її банківські картки заблоковані, а в застосунку «Дія» з’явився борг у розмірі 17 294 грн (2 мінімальні зарплати). При цьому нерідко такі ситуації виникають попри те, що боржник весь час міг виконувати рішення суду в добровільному порядку.

При розгляді справ про скасування виконавчого збору суди зазвичай зазначають, що виконання рішення суду у спірних правовідносинах є триваючим, таким що неможливо виконати шляхом одноразового вчинення певної дії. На це вказують як приписи ч. 6 ст. 26 Закону, відповідно до яких за рішенням про встановлення побачень з дитиною виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження не встановлює строку виконання боржником рішення, так і положення ч. 1 ст. 64-1 зазначеного Закону, відповідно до якого виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Отже, подібні рішення мають виконуватися боржником як до, так і після відкриття виконавчого провадження, у зв’язку із чим рішення суду не може бути виконане боржником до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з огляду на специфіку спірних правовідносин. 

Підсумовуючи викладене, стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов’язком державного виконавця (ч.4 ст.27 Закону), тож у межах вищевикладених правовідносин щодо винесення виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, відсутні визначені законом умови та підстави не стягувати виконавчий збір. Така позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 02 жовтня 2025 року у справі № 160/16615/23.