Виключення з Єдиного реєстру боржників та зняття арешту у разі скасування судового рішення

Виключення з Єдиного реєстру боржників та зняття арешту у разі скасування судового рішення

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 711/8969/18

Короткий зміст вимог скарги:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною відмову Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Другий ВДВС у м. Черкаси) щодо невиключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та нескасування арешту коштів ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5; зобов`язати уповноважених осіб Другого ВДВС у м. Черкаси виключити відомості з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та скасувати арешт коштів ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого ВДВС у м. Черкаси на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2018 року у справі № 711/8969/18 з нього на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (далі - КП «Черкасиводоканал») стягнуто 6 546,65 грн заборгованості та 176,20 грн судового збору.

На виконанні у Другому ВДВС у м. Черкаси перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання зазначеного наказу, яке в подальшому було завершено на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено відповідну постанову від 26 лютого 2020 року (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2024 року у справі № 711/8969/18 зазначений судовий наказ скасовано.

18 жовтня 2024 року представник боржника звернувся до Другого ВДВС у м. Черкаси із заявою про закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», скасування всіх обтяжень, накладених на ОСОБА_1 , та виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо вказаних виконавчих проваджень, в тому числі щодо закритого виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Листом від 06 листопада 2024 року Другий ВДВС у м. Черкаси частково задовольнив заяву від 18 жовтня 2024 року, а саме: закінчив виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, але відмовив у знятті арешту з коштів боржника та виключенні відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Підставою для такого рішення стала несплата ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у вказаних провадженнях з посиланням на пункт 23 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція), згідно з якою за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників. Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена).

Однак така бездіяльність виконавчої служби є неправомірною, оскільки виконавчий документ повторно не пред`являвся. Крім того, у разі закінчення виконавчих проваджень у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, виконавчі витрати не підлягають стягненню.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції:

Придніпровський районний суд м. Черкаси ухвалою від 18 грудня 2024 року скаргу задовольнив. Визнав протиправною відмову Другого ВДВС у м. Черкаси щодо невиключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та нескасування арешту коштів ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5. Зобов`язав уповноважених осіб Другого ВДВС у м. Черкаси виключити відомості з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та скасувати арешт коштів ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Другого ВДВС у м. Черкаси на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що, за обставинами цієї справи, незняття арешту з майна боржника у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 та невиключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання виконавчої служби зняти арешт з майна боржника та виключити відомості щодо нього з Єдиного реєстру боржників.

Стягуючи витрати на правничу допомогу, суд виходив з того, що до скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання та до відповіді на відзив надано усі належні докази, які підтверджують розмір понесених витрат, у тому числі й акт наданих послуг.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:

Черкаський апеляційний суд постановою від 06 лютого 2025 року апеляційну скаргу Другого ВДВС у м. Черкаси залишив без задоволення. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2024 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеної скарги є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків.

Короткий зміст касаційної скарги:

У квітні 2025 року Другий ВДВС у м. Черкаси подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що згідно з частинами другою і третьою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, є витратами виконавчого провадження. Ці витрати включають поштові витрати, друк документів, організацію виконавчих дій тощо. Несплата витрат виконавчого провадження робить неможливим закриття виконавчого провадження в частині зняття арешту з майна або виключення боржника з Єдиного реєстру боржників. Таким чином, ці витрати підлягають стягненню з боржника, а їх несплата унеможливлює закриття виконавчого провадження в частині зняття арешту та виключення з реєстру відомостей про боржника.

На момент розгляду справи судом першої інстанції, боржник не сплатив у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 мінімальні витрати виконавчого провадження, які були визначені постановою державного виконавця від 25 грудня 2019 року, а тому підстав для задоволення скарги немає. Також скарга містить доводи про безпідставність стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція Верховного Суду:

Так, постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувана, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягненню не підлягає);

відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

Пунктом 16 розділу VIII Інструкції визначено, що постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням;

арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до державного бюджету України. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору. У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Висновок:

У цій справі суди встановили, що після повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 ухвалою суду від 27 вересня 2024 року скасовано судовий наказ про стягнення заборгованості.

Тобто скасовано судове рішення, на підставі якого ОСОБА_1 було внесено до Єдиного реєстру боржників. Отже, ОСОБА_1 не є боржником у вищезазначеному виконавчому провадженні.

Враховуючи частину сьому статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», норми Інструкції, витрати виконавчого провадження не підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Встановивши зазначені обставини, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що незняття арешту з майна боржника у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 та невиключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання зняти арешт з майна боржника та виключити відомості щодо нього з Єдиного реєстру боржників.

Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судами рішень і фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення на користь заявника.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення місцевим судом витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд встановив, що до скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання та до відповіді на відзив надано усі належні докази, які підтверджують розмір витрат ОСОБА_1 , у тому числі й акт наданих послуг.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135804542