Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
29.07.2022

Військовий облік та мобілізація жінок. Законодавство, обмеження та процеси

Підготувала Лілія Єрмоленко – адвокат, член Центру сімейного права ВША НААУ

В суспільстві точиться чимало дискусій щодо військового обліку та мобілізації певної категорії жінок, які з 1 жовтня 2022 року будуть зобов’язані стати на військовий облік. Виникає більше запитань, ніж відповідей.

На просторах інтернету можна знайти безліч публікацій на цю тему, викладені різні думки, погляди авторів. Наприклад, деякі тези із таких публікацій: “…. із 24 лютого жодної жінки примусово  не мобілізували, як власне і до того – з 2014 року…”; “…станом на зараз в ЗСУ немає потреби у примусовій мобілізації жінок…”; “…жодних обмежень, пов’язаних з мобілізацією, для перетину кордону щодо жінок немає і станом на зараз такі обмеження не плануються…”; “….військовозобов’язаним жінкам (після 1 жовтня) не будуть забороняти виїжджати за кордон”. Хочу, навіть, навести дослівно висловлювання одного посадовця: “Ті жінки, які від 1 жовтня будуть на військовому обліку, і багато з них уже там було, по тих професіях, які були раніше заброньовані, підпадають під загальні правила – вони можуть виїхати тільки відповідно до певного дозволу. Тобто це так само, як зараз стосується чоловіків. Тобто чоловіки можуть виїхати, але їм потрібен для цього окремий дозвіл або внесення до спеціальної системи. Це стосуватиметься невеликої кількості жінок: 2-3 тисячі осіб. Тобто це ніхто суттєво не відчує”.

Спробую висвітлити свою точку зору з цього питання.

Спершу про поняття “військовозобов’язана” особа. В Україні військовозобов’язаними вважаються як чоловіки, так і жінки віком 18−60 років, які не мають підстав для відстрочки або звільнення від служби.

Загальний порядок військового обліку ґрунтується на чітких конституційних засадах. Зокрема, відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності держави є справою всього Українського народу. Відповідно до ч.11 ст.1 Закону України Про військовий обов’язок і військову службу” жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком, беруться на військовий облік військовозобов’язаних.

Міністерством оборони України прийнято низку законодавчих змін, які мають регулювати військовий облік жінок. Одним із них є наказ Міністерства оборони України від 11.10.2021 року № 313 «Про затвердження переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов’язаних та Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями». Відповідний наказ набув чинності 17 грудня 2021 року.

Наказом Міністерства оборони України від 07.02.2022 р. № 35 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 11.10.2021 р. № 313» затверджено оновлену редакцію наказу №313 в частині скорочення спеціальностей, які потрапляють до такого переліку із 35 до 14 фахових напрямів, після одержання яких жінки беруться на військовий облік. Кожен із таких напрямів включає в себе низку споріднених професій. Даний наказ почав діяти  з дня його офіційного опублікування, з 01.04.2022 р. 

З 1 жовтня 2022 року в Україні усі жінки, у віці від 18 до 60 років, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком мають стати на військовий облік військовозобов’язаних.  Жодних виключень немає. Тобто, від військового обліку не звільняються і ті жінки, що мають малолітніх дітей і, навіть вагітні.

Військовий облік для жінок не відрізняється від обліку чоловіків, оскільки наразі окремого порядку взяття жінок на військовий облік в Україні не встановлено. Тому до жінок будуть застосовуватись ті ж самі правила, які існують для чоловіків, встановлені  Порядком організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов’язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.12. 2016 р. № 921.

Після того, як жінка стане на військовий облік в Територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вона набуде статусу військовозобов’язаної та перебуватиме у запасі Збройних сил, Національної гвардії чи інших військових формувань.  Жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу та службу у військовому резерві тільки в добровільному порядку (за контрактом) (ст.1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).

Взяття на військовий облік не означає автоматичну мобілізацію. Хоча варто зазначити, що Закон України “Про військовий обов’язок та військову службу” чітко не вказує, кого мають призивати – чоловіків чи жінок. І в Указі Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» йдеться про призов всіх військовозобов’язаних, без уточнення статі. Тобто жінки, так само, як і чоловіки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу під час воєнного стану.

В публікаціях часто можна побачити висловлювання авторів про те, що  жінки, які мають дітей віком до 18 років, призову на військову службу через мобілізацію не підлягають і можуть бути призвані на військову службу лише за їх згоди і тільки за місцем проживання. До речі, в цих публікаціях не має посилань на конкретні норми права, якими врегульовано це питання.

Чи все виглядає так з призми законодавства? Звернемося  до спеціального  Закону, який  встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає   обов’язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, а саме Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію“.

Повний перелік тих, хто не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, є у статті 23 цього  Закону.

Що стосується жінок  з дітьми віком до 18 років, звертаю увагу на слідуючи приписи вище зазначеної статті Закону. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, а саме:

– жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (абз.4 ч.1 цієї статті);

– жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і  чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених ч.6 ст. 2 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” (абз.12 ч.1 цієї статті).

В частині другій цієї статті визначено, що вказані категорії осіб,  у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Інших категорій осіб, а саме військовозобов’язаних жінок з дітьми віком до 18 років, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації Закон не містить.

Отже, не для всіх військовозобов’язаних жінок, які мають дітей віком до 18 років, встановлена можливість висловлювати своє бажання стосовно їх призову на військову службу.

Оскільки у законодавстві визначено лише поняття “військовозобов’язаний” та не передбачено будь-яких розмежувань за статтю, то жінки-військовозобов’язані мають такі ж обмеження, як  і військовозобов’язані чоловіки. Це значить, що військовозобов’язаним жінкам заборонено покидати країну в період дії воєнного стану, якщо його подовжать. Це обмеження не стосується тих жінок, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, повний перелік, яких визначено у вище згадуваній статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію“.

На сьогодні велика кількість жінок з дітьми, рятуючись від війни, виїхали за кордон, в той час коли їх чоловіки та батьки захищають державу.

Ситуація в країні є ще такою, що не дає підстав для висновку про безпечне в ній перебування та реалізацію гарантованих як міжнародним, так і національним законодавством прав дитини. Прийняті батьками рішення про перебування дітей за кордоном у такий надважкий час є, мабуть, одним із найкращих варіантів збереження за дитиною закріплених законодавством прав  та гарантій.

Варто згадати Конвенцію про права дитини, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН  20 листопада 1989 року, яка є основним міжнародним документом, що визначає права дитини, і те, скільки прав та гарантій мають  наші діти. Право дитини на життя — це першочергове. Право на охорону здоров’я, на соціальний захист. Право на те, щоб нормально харчуватися і спати.  Право на те, щоб бути поряд зі своїми батьками.

Україна сьогодні, як країна, яка ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини взяла на себе зобов’язання діяти в інтересах дітей.

Конвенція визначає,  що  права, передбачені нею,  забезпечуються за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я і народження дитини, її батьків  або яких-небудь інших обставин.

Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Права батьків з виховання дітей закріплені як нормами міжнародного права, так і нормами національного законодавства (Конституція України, Сімейний Кодекс, Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про освіту»,тощо).

Виникає питання, як жінкам, які набудуть статусу військовозобов’язаних та будуть обмежені в праві виїзду за кордон, а також з урахуванням того, що  чоловікам віком від 18 до 60 років заборонено виїзд за межі України під час воєнного стану,  забезпечити безпеку дитині, зберегти їй життя, піклуватися про здоров’я, забезпечувати соціальні гарантії, навчання, нормальне харчування та спокійний сон?  До речі, стаття 38 Конвенції про права дитини встановлює, що держава зобов’язана вживати всіх можливих заходів з метою забезпечення захисту дітей, яких торкається збройний конфлікт, та догляду за ними.

Складається так, що військовозобов’язана жінка з неповнолітньою(неповнолітніми) дитиною (дітьми) до 18 років,  яка не відносяться до Переліку осіб, які мають право на відстрочку або звільнення від мобілізації, прописаного у ст. 23 закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позбавлена можливості  забезпечити безпеку своїй дитині, в повній мірі реалізувати свої права та обов’язки визначені законодавством, на відміну від іншої  жінка, яка не є військовозобов’язаною.

Так, в період воєнного стану, за певних обставин дитина може виїхати без батьків за кордон, проте, як пояснити дитині те, що її право бути поряд зі своїми батьками не може бути реалізованим, в той час як іншим дітям таке право гарантоване. Статтею 9 Конвенцією  визначено, що дитина має право не розлучатися з батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. До того ж, в Конвенції про права дитини наголошено на тому, що  права, передбачені нею,  забезпечуються за кожною дитиною.

Оскільки, Наказ Міністерства оборони України від 11.10.2021 року № 313   носить вибірковий характер до суб’єктного складу військовозобов’язаних жінок, то за таких обставин вбачається і дисбаланс в рівності прав і обов’язків батьків (жінок) та їх дітей.

Разом з тим, відсутня чітко визначена процедура постановки на військовий облік жінок, що породжує ряд запитань. Не зрозумілими є критерії, за якими певні категорії жінок України зобов’язані стати на військовий облік, а які такого обов’язку не мають.  Не визначені граничні терміни, протягом яких потрібно стати на облік? Чи потрібно жінкам, які не є військовозобов’язаними отримувати відповідний документ, що підтверджує цей факт? Та багато інших питань.

Звертаю увагу, що 11 липня 2022 на сайті Електронні петиції опублікована петиція до Президента України №22/148478-еп про скасування обов’язкового військового обліку для жінок. Авторка петиції пропонує скасувати перелік спеціальностей та професій споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями та зробити облік на військову службу для жінок, за їх власним бажанням. Збір підписів ще триває, про її результати ми дізнаємося згодом.

А між тим, віднедавна на просторах інтернету з’явилася публікація з посиланням на заяву Генерального штабу ЗСУ про опрацювання пропозиції щодо взяття жінок на військовий облік військовозобов’язаних лише за їхньою згодою.  Пропонується розпочати проведення заходів щодо включення жінок до військового обліку не раніше ніж через місяць після завершення особливого періоду в державі.

Як вбачаємо, питання військового обліку та мобілізації певної категорії жінок, які з 1 жовтня 2022 року будуть зобов’язані стати на військовий облік таки потребує доопрацювання та внесення відповідних змін до законодавства. Принаймні, будемо на це сподіватися. А поки, що це питання носить лише дискусійний характер.