Позовні вимоги:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати противною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.09.2021 з урахування абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2001 (далі - Порядок №1078;
- зобов’язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.09.2021 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, у розмірі 168 872,56 грн.
Рішення судів попередній інстанцій:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неперерахунку та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.09.2021 включно, визначеної як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну суму індексації грошового забезпечення у розмірі 3942,55 грн за період з 01.03.2018 по 25.09.2021, визначену як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його грошового доходу відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078. У решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 залишено без руху з підстав несплати судового збору, встановлено скаржнику п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 повернуто скаржнику з підстави неусунення недоліків апеляційної скарги.
Копію зазначеної ухвали в електронному вигляді було надіслано військовій частині НОМЕР_1 в електронний кабінет та доставлено 19.11.2024 о 23:20.
Відповідач вдруге 21.02.2025 звернувся через підсистему «Електронний суд» з апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 повернуто скаржнику у зв`язку з визнанням такої скарги непідписаною.
Копію зазначеної ухвали в електронному вигляді було надіслано військовій частині НОМЕР_1 в електронний кабінет та доставлено 04.03.2025 о 00:20.
Відповідач втретє 06.03.2025 звернувся через підсистему «Електронний суд» з апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 залишено без руху з підстав пропуску строку апеляційного оскарження, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
На виконання вимог ухвали від 12.03.2025 представником військової частини НОМЕР_1 подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій відповідач наголосив, що не позбавлений права на повторне звернення з апеляційною скаргою, а також зазначив, що з метою захисту своїх прав та запобіганню затягуванню процесу в найкоротший термін (після надходження коштів від вищого командування для сплати судового збору) подав повторну апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 визнано неповажними підстави пропуску та відмовлено в задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №380/7820/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Доводи касаційної скарги:
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, покликавшись на порушення норм процесуального права, військова частина НОМЕР_1 звернулася з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025, а справу направити на продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскільки військова частина НОМЕР_1 вперше з апеляційною скаргою звернулася в межах строку на апеляційне оскарження, а також те, що військова частина НОМЕР_1 була позбавлена можливості виконати вимоги ухвали апеляційного суду з підстав відсутності бюджетних асигнувань на сплату судового збору, можна вважати, що відповідач вчинив усі можливі та залежні від неї процесуальні дії для вчасного подання апеляційної скарги. З огляду на це зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна визнати неповажними.
На переконання відповідача, судом апеляційної інстанції не враховано того, що військова частина НОМЕР_1 є авіаційною частиною, яка виконує відповідні завдання та призначена для своєчасного реагування на загрози та збройні конфлікти. Хоч юридичною адресою військової НОМЕР_1 є АДРЕСА_1 , тим не менш, військова частині виконувала і виконує відповідні завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації. Отож, закупівля послуг на ремонт техніки, закупівля запасних частин та мастильних матеріалів до техніки є пріоритетними у військовій частині НОМЕР_1 , оскільки, може призвести до неможливості повного виконання своїх обов`язків у сфері оборони держави, захисту її суверенітету та територіальної цілісності.
Позиція Верховного Суду:
Оскільки скаржником не зазначені поважні причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку апеляційного оскарження з огляду на таке.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Статтею 44 КАС України закріплено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Таким чином, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому останній повинен вчиняти всі необхідні дії для своєчасного звернення з належним чином оформленою апеляційною скаргою.
За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження судових рішень у кожній конкретній справі залежить від вказаних у відповідній заяві причин, підтверджених належними доказами.
Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин. При цьому суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та клопоче про його поновлення.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Верховний Суд зазначає, що вперше військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції 30.10.2024, тобто з дотриманням встановлених статтею 295 КАС України строків.
Водночас при зверненні до суду з апеляційною скаргою вперше скаржник не виконав обов`язок зі сплати судового збору, що і слугувало підставою для залишення її без руху.
Повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене невиконанням, станом на 19.11.2024, вимог ухвали суду від 05.11.2024 про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору.
Вдруге апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» направила 21.02.2025, тобто майже через три місяці з дня отримання ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги. Повернення вдруге поданої апеляційної скарги було зумовлене неналежним підписанням цієї скарги.
Втретє апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» направила 06.03.2025, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції більше, ніж на три місяці.
Судом з`ясовано, що як повернення первинної апеляційної скарги, так і затримка з поданням повторної апеляційної скарги була пов`язана з відсутністю коштів для сплати судового збору, на що відповідач покликається в касаційній скарзі як на головний аргумент поважності причин пропуску процесуального строку.
Проте Суд наголошує, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо сплати судового збору та, як наслідок, повернення первинної апеляційної скарги відбулося з причин, які не належать до об`єктивних і непереборних обставин, оскільки усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністі за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
З-поміж іншого, суд касаційної інстанції зазначає, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення в будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Висновок:
Отже, наведені в касаційній скарзі обставини не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Підсумовуючи, відповідач не довів, що повернення первинно поданої апеляційної скарги та в подальшому затримка з поданням наступних апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції й не могли бути усунуті скаржником.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неповажність наведених відповідачем підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та, як наслідок, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанцій є законною і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, прийняв рішення у відповідності до норм процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, висновки суду щодо встановлених обставин є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.