Відсутність справжнього підпису орендодавця на додатковій угоді до договору оренди землі свідчить про її неукладеність
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2026 року у справі № 559/2790/23
Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила визнати відсутнім право оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія») на земельну ділянку з кадастровим номером 5621688500:11:009:0158; зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5621688500:11:009:0158; визнати відсутнім право оренди у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку з кадастровим номером 5621688500:09:001:0244; зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5621688500:09:001:0244.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що їй на праві власності у порядку спадкування за заповітом належать земельні ділянки площею 4,26 га, кадастровий номер 5621688500:11:009:0158, та площею 0,14 га, кадастровий номер 5621688500:09:001:0244, які розташовані на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області.
Відповідач користується належними позивачці земельними ділянками без належної на те правової підстави, оскільки попередній власник вказаних земельних ділянок - спадкодавець ОСОБА_2 не підписувала додаткової угоди від 07 грудня 2017 року б/н до договору оренди землі від 15 квітня 2014 року та додаткової угоди від 10 жовтня 2017 року б/н до договору оренди землі від 01 серпня 2016 року, на підставі яких право оренди земельних ділянок перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід» (далі - ТОВ «Райз-Захід») до відповідача та було продовжено термін дії договорів оренди.
У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області рішенням від 29 серпня 2024 року позов задовольнив. Визнав відсутнім право оренди у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку з кадастровим номером 5621688500:11:009:0158, що розташована на території Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області, яке зареєстроване державним реєстратором КП «Центр реєстрації прав» П`ятигорської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області Яцюком М. І. на підставі рішення від 14 листопада 2018 року № 44027185, номер запису про інше речове право 7331643. Зобов`язав ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5621688500:11:009:0158, що розташована на території Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області. Визнав відсутнім право оренди у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку з кадастровим номером 5621688500:09:001:0244, що розташована на території Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області, яке зареєстроване державним реєстратором Веснянської сільської ради Корецького району Рівненської області Музики І. Є. на підставі рішення від 06 серпня 2019 року № 48112582, номер запису про інше речове право 16130247. Зобов`язав ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5621688500:09:001:0244, що розташована на території Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. Суд виходив з того, що відповідач користується земельною ділянкою позивачки без відповідної правової підстави, адже додаткові угоди до договорів оренди землі між ним і ОСОБА_2 не укладалися.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:
Рівненський апеляційний суд постановою від 23 січня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» залишив без задоволення. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 серпня 2024 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, спростовуючи доводи про фактичне виконання відповідачем договору оренди, суд апеляційної інстанції вважав докази, подані відповідачем, неналежними, оскільки у платіжних документах не зазначено, щодо якого саме договору оренди землі здійснено виплату.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи:
У лютому 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 серпня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 січня 2025 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження зазначає те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 192/1903/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами факту виконання сторонами договорів оренди землі та додаткових угод до них. Тобто між сторонами існували договірні відносини, що свідчить про наявність волевиявлення орендодавця на укладення та виконання додаткових угод до договорів оренди землі, незважаючи на те, що підпис на цих угодах не належить ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду:
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).
Пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).
У цій справі суди встановили, що підпис у графі «Підписи Сторін за Угодою Орендодавець» у додатковій угоді від 07 грудня 2017 року б/н до договору оренди землі від 15 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5621688500:11:009:0158 та у додатковій угоді від 10 жовтня 2017 року б/н до договору оренди землі від 01 серпня 2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5621688500:09:001:0244 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Суди також установили, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» використовує спірну земельну ділянку як орендар.
Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неукладеність додаткових угод до договорів оренди землі та задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що додаткові угоди до договорів оренди землі були фактично укладені, обґрунтовано спростовані апеляційним судом з посиланням на те, що договір оренди землі від 15 квітня 2014 року був укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Райз-Захід» строком на 7 років (до 15 квітня 2021 року), а договір оренди землі від 01 серпня 2016 року був укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Райз-Захід» строком на 7 років (до 01 серпня 2023 року).
Наявні в матеріалах справи відомості про виплату готівки складені в період дії договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_2 і ТОВ «Райз-Захід», а копії вставних аркушів до додатків не містять інформації про суб`єкта (орендаря), який здійснює виплату готівки. Такі докази не підтверджують обізнаність орендодавця про зміну орендаря та зміну істотних умов договору оренди.
У зв`язку з цим доводи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником наведених правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
Висновок:
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.