Відсутність причинного зв'язку між смертю військовослужбовця та пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини, виключає право на одноразову грошову допомогу 15 млн грн за Постановою № 168
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі № 420/20374/24
Короткий зміст обставин справи:
У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), третіх осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 63 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 15 березня 2024 року № 10/д в частині повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) доньці загиблого - ОСОБА_2 внаслідок захисту Батьківщини солдата ОСОБА_3 ;
- зобов`язати відповідача призначити і виплатити на користь доньки загиблого - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в інтересах якої вона діє, як законний представник, одноразову грошову допомогу, у розмірі передбаченому пунктом 2 Постанови № 168 та вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) 15 000 000 грн, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - солдата ОСОБА_3 під час виконання обов`язків військової служби внаслідок захисту Батьківщини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказала, що звернулася до Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця під час дії воєнного стану, однак відповідач безпідставно повернув подані документи на доопрацювання, пославшись на відсутність підстав для застосування Постанови № 168.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що смерть військовослужбовця настала в період дії воєнного стану під час виконання обов`язків військової служби та безпосередньої участі в заходах із забезпечення оборони держави, при цьому встановлено причинний зв`язок захворювання із захистом Батьківщини. За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачка як член сім`ї померлого має право на отримання одноразової грошової допомоги у підвищеному розмірі, передбаченому Постановою № 168.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зауважив, що чинне законодавство передбачає диференційований підхід до визначення розміру одноразової грошової допомоги залежно від причин смерті військовослужбовця, і виплата у розмірі, встановленому Постановою № 168, застосовується виключно у разі загибелі або смерті, що настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини. Натомість смерть, яка настала внаслідок захворювання (навіть якщо воно пов`язане з проходженням військової служби), не є підставою для призначення допомоги в розмірі 15 000 000 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах мають застосовуватись положення Закону № 2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), які визначають базовий розмір допомоги, оскільки відсутні докази того, що смерть військовослужбовця настала внаслідок поранення чи іншого бойового ушкодження. Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 17 березня 2025 року у справі № 280/2749/24 щодо розмежування підстав і розмірів виплат, суд апеляційної інстанції визнав дії відповідача правомірними та відмовив у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року і залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року.
На обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення підпункту «а» пункту 1, пункту 3 статті 162 Закону № 2011-XII, пункту 2 Постанови № 168, пункту 5 Порядку № 975 та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 липня 2024 року у справі № 600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23.
На думку позивачки, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що смерть військовослужбовця внаслідок захворювання (навіть якщо воно пов`язане із захистом Батьківщини) не дає права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000,00 грн. Скаржниця наголошує, що пункт 2 Постанови № 168 не містить обмежень щодо причин смерті (поранення чи захворювання), а визначальною умовою є саме смерть військовослужбовця під час виконання ним обов`язку щодо захисту Батьківщини в період дії воєнного стану.
Також позивачка вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону № 2011-XII, які передбачають менший розмір допомоги. Скаржниця переконана, що Постанова № 168 є спеціальним нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання указів Президента України про введення та продовження воєнного стану, тому вона має пріоритетне значення при визначенні розміру соціальної гарантії для сімей загиблих захисників.
Скаржниця вказує на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23, в яких зазначено, що смерть військовослужбовця від захворювання, отриманого під час захисту Батьківщини, є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000,00 грн згідно з Постановою № 168.
Позиція Верховного Суду:
У справі, що переглядається в касаційному порядку, суди встановили, що відповідно до витягу з протоколу засідання 18 Регіональної ВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06 червня 2023 року за № 2682, захворювання солдата ОСОБА_3 - «гостра серцево-судинна недостатність, атеросклеротична серцево-судинна хвороба», яка призвела до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть, довідкою про участь в бойових діях, визначено саме як «захворювання, яке призвело до смерті, так, пов`язане із захистом Бітьківщнини».
Саме по собі встановлення зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини не означає, що така смерть є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови № 168. За чинного законодавства поняття «загибель» має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану чи при виконанні обов`язків військової служби.
Водночас суди не встановили та матеріали справи не містять доказів причинного зв`язку смерті ОСОБА_3 з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів із національної безпеки і оборони.
Колегія суддів касаційної інстанції відхиляє посилання позивачки на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 600/548/23-а, оскільки судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважала, що висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23, про те, що пункт 2 Постанови № 168 не обмежує виплату одноразової грошової допомоги лише випадками смерті від поранення (контузії, травми чи каліцтва), а охоплює випадки смерті військовослужбовця в період воєнного стану, пов`язані із захистом Батьківщини, включаючи смерть від захворювання, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.
За таких обставин та висновків Верховного Суду (у справі № 620/10029/24) передбачені пунктом 2 Постанови № 168 підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн відсутні.
Отже, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, дійшовши висновку про відсутність у дружини померлого та його дітей права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 гривень.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновок:
З огляду на викладене касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року - без змін.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.