Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2026 року у справі № 686/12632/25
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про зміну прізвища дітей.
Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_2 з 08 серпня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2019 року (справа № 686/28668/18). Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом із нею.
Судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2019 року у справі № 686/7789/19 стягнуто зОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючись стягнення з 22 березня 2019 року та до досягнення дітьми повноліття.
Позивачка зазначала, щовідповідач не бере участі у вихованні доньок, не виявляє інтересу до їхнього життя та навчання, не спілкується з ними та не цікавиться їхнім здоров`ям. ОСОБА_2 створив нову сім`ю, в якій у нього народилася третя дитина.
Оскільки вихованням малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 займається лише вона, яка народила ще одну доньку, то діти бажають носити однакове з нею та сестрою прізвище - ОСОБА_5 . Крім того, однолітки висміюють батьківське прізвище дітей - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважала, що відмова відповідача надати згоду на зміну прізвища їхніх доньок: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 порушує права дітей та не відповідає їхнім інтересам.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- змінити прізвище малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
- зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідні зміни в актовий запис від 04 січня 2016 року № 5 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши в графі прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_3 » замість « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;
- змінити прізвище малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 »;
- зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідні зміни в актовий запис від 04 січня 2016 року № 6 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши в графі прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_5 » замість « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовуОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факт свідомого та умисного невиконання відповідачем батьківських обов`язків, наявності у дітей проблем у зв`язку із немилозвучністю їхнього прізвища, самостійного, незалежно від конфлікту між батьками, бажання дітей змінити власне прізвище.
Районний суд урахував, що позивачка не зверталася до Служби у справах дітей Хмельницької міської ради з відповідною заявою про визначення прізвища дітей, а під час підготовки справи до судового розгляду також наполягала на відсутності потреби у наданні висновку органу опіки та піклування щодо спору у справі.
Суди попередніх інстанцій вважали, що зміна прізвища дітей віддалить їх від батька попри те, що він сплачує аліменти на утримання дітей, бажає спілкуватися із ними, брати участь у їхньому житті та вихованні. При цьому суди не взяли до уваги думку малолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо бажання змінити своє прізвище, оскільки вказане не відповідає найкращим інтересам дітей.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки зміна прізвища дітей не відповідатиме їхнім найкращим інтересам та гармонійному розвитку.
Відхиляючи висновки фахівця за результатами проведеного психологічного дослідження від 05 травня 2025 року, виконані спеціалістом Попелюшком Р. П. на замовлення ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначив, що вони ґрунтуються на поясненнях лише однієї сторони, психолог не спілкувався з батьком дітей. Вказані висновки психолога містять узагальнені твердження про зв`язок матері з дітьми такого віку без урахування фактичних обставин цієї справи, не містять інформації щодо предмета доказування, а тому не можуть бути належними доказами у цій справі.
Суди застосували відповідні норми національного та міжнародного законодавства, прецедентну судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини, правові позиції Верховного Суду у побідних справах.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Самбір О. Є.,мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали належної правової оцінки поданим нею доказам, які підтверджують умисне тривале ухилення відповідача від виховання дітей.
Суди не взяли до уваги те, що ОСОБА_2 не бере участі у вихованні та розвитку дітей, не цікавиться їх потребами, емоційним станом, не вітає з днем народження, нерегулярно сплачує аліменти на дітей, після отримання рішення суду про встановлення графіку побачень з дітьми не приходив до них. Після пред`явлення цього позову приїхав в село на зустріч із дівчатами та почав психологічно на них тиснути.
Посилається на те, що суди не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не дослідили надані нею висновки фахівця - психолога Попелюшка Р. П. від 05 травня 2025 року про те, що визначальною та авторитетною особою для дітей є матір - ОСОБА_1 , прізвище якої вони хочуть носити. Достовірність вказаних висновків психолога не викликає сумнівів щодо їх повноти та об`єктивності.
Вказує, що судами не враховано думку дітей, які у психолога та в судовому засіданні суду першої інстанції повідомили про своє бажання змінити прізвище.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Самбір О. Є., вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16, від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 496/904/18, від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, від 12 квітня 2023 року у справі № 760/17467/17, від 30 серпня 2023 року у справі № 348/1451/20, від 25 вересня 2024 року у справі № 522/13565/23, від 14 березня 2025 року у справі № 527/955/24, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду:
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, урахувавши те, що у справах, які стосуються прав дітей судам першочергову увагу слід приділяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка не довела належними та допустимими доказами того, що відповідач свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання та виховання, не навідується до доньок та матеріально їх не забезпечує, а також того, що зміна прізвища буде відповідати найкращим інтересам дітей, сприятиме їхньому психологічному та гармонійному розвитку.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 усунувся від виконання батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей, не спростовують висновок судів, оскільки суди врахували, щоміж сторонами існував спір щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі батька у їх вихованні дітей, батько сплачує аліменти на утримання дітей, виявляє намір підтримувати з ними стосунки та брати участь у їхньому вихованні, що у сукупності з іншими обставинами справи не є підставою для зміни прізвища малолітніх дітей у розумінні частини п`ятої статті 148 СК України.
Верховний Суд зазначає, що відповідне сприйняття дитиною свого прізвища значною мірою залежатиме саме від добросовісного виконання її матір`ю свого обов`язку, відсутності з її сторони негативних суджень щодо нього. На теперішній час немає підстав вважати, що батькове прізвище суперечить інтересам дітей.
Під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанції взяли до уваги рівність прав обох батьків щодо прав та інтересів дітей, які з досягненням більш зрілого віку зможуть висловити свою думку щодо вибору прізвища, тоді як на теперішній час, з огляду на юний вік доньок сторін, це є неможливим, тож суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Доводи ОСОБА_1 у поданій нею касаційній скарзі щодо неврахування висновків Верховного Суду, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених заявником у касаційній скарзі.
Наведені в обґрунтування касаційної скарги доводи, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновок:
Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційні скарзі заявник.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.