Відсутність належних і допустимих доказів смерті особи унеможливлює встановлення факту смерті в порядку окремого провадження
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2026 року у справі № 756/4678/25
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи, у якій просила суд встановити факт смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Побєда Мар`їнської міської громади Покровського району Донецької області ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану.
Заяву обґрунтувала тим, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є її сином.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 березня 2022 року № 29 ОСОБА_3 , який прибув у добровільному порядку, зараховано до списків особового складу військової частини.
Внаслідок виконання бойового завдання відповідно до бойового розпорядження, з 03 листопада 2024 року ОСОБА_3 вважається зниклим безвісті у районі південно-західної околиці села Побєда Мар`їнської міської громади Покровського району Донецької області. У ході службового розслідування, з пояснень свідків та наявних можливих доказів встановлено, що подія загибелі ОСОБА_3 сталася під час виконання ним бойового завдання в районі бойових дій та тіло загиблого залишається на тимчасово непідконтрольній території.
Встановлення зазначеного факту заявниці необхідно для подальшої реєстрації смерті сина в органах реєстрації актів цивільного стану України та в подальшому реалізації соціальних прав членів сім`ї загиблого.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції:
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Побєда Мар`їнської міської громади Покровського району Донецької області ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:
Постановою Київського апеляційного суду від 25 березня 2026 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України, подану представником ОСОБА_4 , задоволено.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року скасовано та ухвалено у вказаній справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надані заявником у справі докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу села Побєда Маріїнської міської територіальної громади Покровського району Донецької області ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.
Положення статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України свідчать, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі, у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Таким чином, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України відсутні.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
У квітні 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження представник заявниці зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, від 15 жовтня 2025 року у справі № 161/13331/24, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає про порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення у відповідності до пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції, фактично не здійснивши належного дослідження обставин справи та не надавши вичерпної оцінки зібраним доказам, дійшов помилкового висновку щодо обраного заявницею способу захисту порушеного права.
Зокрема, суд, не проаналізувавши у повному обсязі підстав звернення заявниці до суду першої інстанції, дійшов висновку про необхідність застосування іншої норми права замість тієї, на яку посилалася заявниця, фактично визнавши обраний спосіб захисту неналежним.
Так, суд апеляційної інстанції, скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, фактично вказав на необхідність застосування положення статті 46 ЦК України, дійшовши помилкового висновку про необхідність вирішення питання саме через інститут оголошення особи померлою.
Таким чином, висновок апеляційного суду фактично призводить до підміни правової природи заявлених вимог і суперечить як встановленим обставинам справи, так і усталеній судовій практиці Верховного Суду. Такий підхід є формальним та таким, що не враховує специфіку воєнного стану, реалії бойових дій і об`єктивні обмеження у доступі заявниці до доказів.
25 травня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , подала до Верховного Суду додаткові обгрунтування до касаційної скарги про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, в якій просила долучити до матеріалів справи додаткові докази.
17 серпня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , просить розглядати справу в судовому засіданні за участю представників ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду:
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 у заяві про встановлення факту смерті (загибелі), посилаючись на результати Акту службового розслідування від 30 листопада 2024 року, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_1 «Світязь», зазначила, що в районі т. 35,5 дороги «Горіх» ОСОБА_3 утримували сержант ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_6 . Після масованого мінометного обстрілу та скидів гранат з БпЛА по СП «Свитязь» о 08:27 звʼязок з позицією було втрачено. В 15:00 солдат ОСОБА_7 вийшов на звʼязок по рації та повідомив, що один із ворожих снарядів влучив у бліндаж, місце їхнього укриття. Внаслідок осколкових поранень сержант ОСОБА_8 загинув, сам солдат ОСОБА_7 отримав множинні осколкові поранення та перебуває у важкому стані.
Зазначила, що встановлення факту смерті ОСОБА_3 необхідно для подальшої реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану України та реалізації соціальних прав членів сімей загиблого.
Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема смерті особи в певний час, у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша - друга статті 318 ЦПК України).
Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19 (провадження № 61-10316св20).
Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Висновок:
Забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки вона не надала належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_3 . Посилання заявниці про належність обраного способу захисту зводяться до суб`єктивного тлумачення правових норм.
Верховний Суд зазначає, що заявниця не позбавлена права звернутися до суду із заявою про оголошення особи померлою на загальних підставах і в строки, визначені частиною першою статті 46 ЦК України.
Зважаючи на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення поданої заяви, з мотивів її недоведеності, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, від 15 жовтня 2025 року у справі № 161/13331/24, на які ОСОБА_1 посилається у касаційній скарзі.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.