Рішення у справах Matthews and Johnson v. Romania (заяви № 19124/21 та 20085/21) та Lazăr v. Romania (заява № 20183/21): відсутність доказів, що свідчать про реальний ризик засудження до довічного ув’язнення без права на умовно-дострокове звільнення у разі екстрадиції до США та засудження в цій країні

Коротка довідка

Справи стосувалися затримання заявників та видачі румунськими судами наказу про їх екстрадицію до США в березні 2021 року. Усіх трьох заявників розшукували, серед іншого, за звинуваченнями у рекеті, наркоторгівлі та відмиванні грошей.

Суд встановив, зокрема, що заявники не довели, що їм загрожує довічне ув’язнення без права на дострокове звільнення у разі екстрадиції до США, беручи до уваги практику ухвалення вироків у подібних справах у судах першої інстанції в США.

Обставини справи

Заявники, Мюррей Метьюз, Марк Джонсон і Маріус Лазар, є відповідно громадянами Нової Зеландії, Великобританії та Румунії. Вони народилися відповідно у 1989, 1966 та 1973 роках.

Вони є членами або пов’язаними особами мотоциклетної банди «Пекельні ангели». Всі троє заявників були заарештовані 19 листопада 2020 року у зв’язку з вчиненням різних злочинів, і було видано ордер на їхнє утримання під вартою.

Звинувачення були висунуті після шестимісячної операції під прикриттям у 2020 році, під час якої заявники намагалися придбати 400 кг кокаїну в агента Управління з контролю за наркотиками США, який видавав себе за наркодилера. Кокаїн мав бути ввезений до США контрабандою з Перу, а потім перевезений у морських контейнерах з Техасу до Румунії та Нової Зеландії. Метьюс і Лазар також були звинувачені в тому, що вони попросили агента вбити двох членів конкуруючого байкерського угруповання, а потім провели підготовку до цього.

У січні 2021 року влада США звернулася із запитом про екстрадицію заявників для притягнення їх до кримінальної відповідальності, зокрема, за рекет, наркотики та відмивання грошей. Заявники стверджували, що в разі визнання їх винними в США їм загрожує довічне ув’язнення без права на умовно-дострокове звільнення. Влада США надала інформацію про протилежне.

Рішення про екстрадицію було прийнято Апеляційним судом з посиланням на практику Європейського суду з прав людини.

Суд постановив, що потенційне довічне ув’язнення пана Метьюза де-юре і де-факто може бути скорочене, і що в будь-якому випадку воно не виглядає грубо непропорційним. Що стосується пана Джонсона, суд заявив, що вирок у вигляді довічного ув’язнення був повністю обґрунтованим, і що Румунія не зобов’язана вимагати будь-яких гарантій того, що такий вирок буде пом’якшено. Суд постановив, що потенційне довічне ув’язнення пана Лазаря де-юре і де-факто може бути скорочено, і що з точки зору справедливого судового розгляду в США, його присутність була необхідна саме для захисту його прав на захист.

 Остаточні рішення були прийняті у березні 2021 року Високим судом. Було призначено тримання під вартою до передачі заявників владі США.

На прохання заявників Європейський суд з прав людини визначив тимчасові заходи 15 (пан Метьюз) і 19 квітня (пан Лазар), а також 5 травня 2021 року (всі троє заявників), зазначивши, що заявники не повинні бути екстрадовані на час провадження у Суді. Ці заходи були скасовані 12 грудня 2022 року на прохання уряду Румунії у світлі рішення Великої палати у справі «Санчес-Санчес проти Сполученого Королівства» (Sanchez-Sanchez v. the United Kingdom) (№ 22854/20).

Заявники скаржилися на тривалість тримання під вартою, але Високий суд постановив, що 180-денний ліміт досудового тримання під вартою не застосовується до тримання під вартою в очікуванні передачі. Проте, 8 червня, 19 листопада та 9 грудня 2021 року п. Лазар, п. Метьюс та п. Джонсон були звільнені під судовий нагляд відповідно.

15 грудня 2022 року національні суди видали наказ про арешт заявників з метою виконання наказу про екстрадицію. На сьогодні цей наказ не був виконаний щодо п. Метьюза та п. Джонсона, і обидва вони розшукуються румунською поліцією, і на їхній арешт видані ордери.

16 січня 2023 року п. Лазар був переданий владі США в Бухарестському міжнародному аеропорту імені Анрі Коанде.

Стверджуване порушення прав

Посилаючись на статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження), статтю 5 §§ 1 і 4 (право на свободу та особисту недоторканність), заявники стверджували, зокрема, що їхня екстрадиція до США поставила/ставитиме їх під загрозу довічного ув’язнення без права дострокового звільнення. Вони також скаржилися на те, що їх тримання під вартою в очікуванні екстрадиції не було законним.

Оцінка Суду

Стосовно порушення статті 3 Конвенції

Суд повторив, що справа «Трабелсі проти Бельгії», на яку посилалися заявники, була прямо відхилена в рішенні у справі «Санчес-Санчес».

Суд постановив, що заявники не надали доказів того, що існує реальний ризик того, що вони будуть засуджені до довічного ув’язнення без права на умовно-дострокове звільнення у разі екстрадиції до США. Він послався на той факт, що обвинувачення заявників в основному стосувалися б торгівлі наркотиками – злочину, за який у Східному окрузі Техасу довічне ув’язнення призначається менш ніж 2% засуджених; на те, що заявники не мають судимостей; а також на те, що вони мають право подати апеляцію в разі засудження.

Тому Суд відхилив скарги за статтею 3 як явно необґрунтовані.

Стосовно порушення статті 5 Конвенції

Заявники стверджували, зокрема, що їх тримання під вартою було незаконним після закінчення відповідних строків тримання під вартою.

Суд кваліфікував як тримання під вартою періоди, протягом яких заявники перебували під домашнім арештом разом з перебуванням у слідчому ізоляторі.

Він постановив, що тримання п. Метьюза та п. Джонсона під вартою з моменту їхнього арешту до ухвалення рішення про їхню екстрадицію відповідало закону і було виправданим у зв’язку з процедурами, які необхідно було здійснити з метою екстрадиції. Що стосується 30-денного строку, встановленого законом після визначення дати передачі заявників до взяття їх під судовий нагляд, Суд визнав їх тримання під вартою законним навіть за відсутності встановлених строків, оскільки застосування національними судами положення про форс-мажорні обставини в контексті вказаного Судом запобіжного заходу, що запобігав передачі заявників владі США, не було свавільним і супроводжувалося процесуальними гарантіями. Крім того, тримання під вартою не було необґрунтовано тривалим, невиправданим або недобросовісним.

Період після арешту пана Лазаря 28 грудня 2022 року і до його здачі слідував за періодом судового нагляду, а також за попереднім періодом тримання під вартою, який тривав 202 дні. Хоча законодавство, що регулює тримання під вартою в очікуванні екстрадиції, змінилося і тепер передбачає максимальний 180-денний строк тримання під вартою до видачі, Суд встановив, що тлумачення національними судами відповідного національного законодавства у справі заявника в контексті зобов’язань влади щодо міжнародного співробітництва відповідало закону, і що його тримання під вартою було обґрунтованим і не було свавільним.

Суд загалом вважає, що тримання заявників під вартою з метою їх екстрадиції та передачі відповідало вимогам підпункту "f" пункту 1 статті 5 і не було порушено.

Що стосується скарг за статтею 5 § 4, заявники мали можливість «розпочати провадження» для того, щоб законність їхнього тримання під вартою була переглянута судом. У цих провадженнях румунські суди, серед іншого, перевіряли дотримання строків передачі. Суд зазначив, що національні суди були особливо старанними, приймаючи рішення про законність тримання під вартою протягом декількох днів або тижнів на двох рівнях юрисдикції. Тому ці скарги були явно необґрунтованими, і Суд відхилив їх.

Стосовно порушення інших статей Конвенції

Пан Джонсон і пан Лазар також скаржилися за статтями 3 і 5 на непропорційність покарання, на те, що їх передали владі США, попри поганий стан здоров’я (тільки пан Лазар), і на недоліки в процедурі видачі ордеру на екстрадицію. Суд не знайшов доказів наявності порушень і відхилив ці частини заяв.

Повний текст рішення у справі Lazăr v. Romania (заява № 20183/21) англійською мовою доступний для ознайомлення за посиланням: https://tinyurl.com/9hpt75je

Повний текст рішення у справі Matthews and Johnson v. Romania (заяви № 19124/21 та 20085/21) англійською мовою доступний для ознайомлення за посиланням: https://tinyurl.com/3c7rk8ab

Пресреліз англійською мовою доступний для ознайомлення за посиланням: https://tinyurl.com/zww66n85

Переклад здійснено Вищою школою адвокатури НААУ