Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками відшкодування шкоди, завданої збройною агресією російської федерації юридичним особам в Україні, а саме:

• 1. Хто несе відповідальність за завдану збройною агресією рф шкоду після 24 лютого 2022 р.?
• 2. Щодо відсутності судового імунітету у російської федерації.
• 3. Хто має сплачувати судовий збір у справах із рф?
• 4. До якого суду варто звертатися?
• 5. Хто ж є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди?
• 6. Чи потрібно повідомляти відповідача у справах про відшкодування шкоди завданої збройною агресією російської федерації?
• 7. В чому полягає проблематика повідомлення відповідача?
• 8. Відшкодування майнової шкоди (обгрунтування та доказова база).
• 9. Як правильно сформулювати прохальну частину?
• 10. Що являє собою принцип «Alter Ego».
• 11. Міжнародний компенсаційний механізм.

У рамках характеристики відшкодування шкоди, завданої збройною агресією російської федерації юридичним особам в Україні акцентовано на наступному:

1. Хто несе відповідальність за завдану збройною агресією рф шкоду після 24 лютого 2022 р.?

Відповідно до міжнародно-правового аспекту ст. 91 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року: Сторона, що перебуває у конфлікті й порушує положення Конвенцій або цього Протоколу, повинна відшкодовувати завдані збитки, якщо для цього є підстави. Вона несе відповідальність за всі дії, що вчиняються особами, які входять до складу її збройних сил.

Відповідно до національно-правового аспекту ст. 5 ч. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об’єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

А також, ст. 5 ч. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: Держава Україна не несе відповідальності за незаконні дії Російської Федерації чи її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях або за прийняті ними незаконні рішення.

2. Щодо відсутності судового імунітету у російської федерації

Зміст судового імунітету держави полягає в тому, що будь яка держава, як суверен, не може бути підпорядкована судовій юрисдикції іншого суверена (іншої держави) окрім випадків, коли держава з власної волі погодилась підпорядкувати себе юрисдикції іноземних судів.

Європейська конвенція про імунітет держав, прийнята Радою Європи 16 травня 1972 року та Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнята резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї ООН 2 грудня 2004 року, передбачають, що держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов’язаних із завданням шкоди здоров’ю чи життю, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Російська Федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування.

Таким чином, Суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічну позицію щодо непоширення на Російську Федерацію судового імунітету при розгляді справ щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, викладено в постанові Верховного Суд від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, що згідно приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України має бути враховано при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

3. Хто має сплачувати судовий збір у справах із рф?

Пунктом 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що звертаючись із позовами до рф, позивачі у справах за позовами до держави-агресора про відшкодування заподіяної майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування у полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

4. До якого суду варто звертатися?

1. Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» (Підстави визначення підсудності справ судам України), – суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

2. Згідно приписів ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право», – права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

3. З вищевикладеного вбачається, що спір про відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією рф підсудні саме національним судам України.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред’являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

5. Відповідно до ч. 8 ст. 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред’являтися також за місцем заподіяння шкоди.

5. Хто ж є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди?

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою, є держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав . Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Позиція Верховного Суду у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 .11 .2019 у справі N 242 /4741 /16 – ц та в постанові Верховного Суду від 12 .04 .2021 у справі N 201 /7038 /20 (провадження N 61 -16141св20).

Відповідачі у спорах із рф:

• Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації: наприклад справа № 908/1955/22, справа № 922/5343/23,справа №913/268/24,справа № 910/5699/23;

• Російська Федерація в особі Міністерства оборони Російської Федерації: наприклад справа № 910/10517/22 , справа № 910/5699/23;

• Російська Федерація в особі посольство рф: наприклад справа № 911/1832/22;

• Російська Федерація в особі генеральної прокуратури Російської Федерації: наприклад справа № 925/903/22;

• Російська Федерація в особі президента Російської Федерації: наприклад справа № 910/9799/22;

• Російська Федерація в особі уряду Російської Федерації: наприклад справа № 913/218/22.

Жоден з вищенаведених відповідачів не був визнаний Судом неналежним. Проте, варто зауважити, що 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з рф, внаслідок чого посольство рф в Україні припинило свою роботу. Отже, зазначати віповідачем рф в особі посольства рф в Україні є недоцільним.

6. Чи потрібно повідомляти відповідача у справах про відшкодування шкоди завданої збройною агресією російської федерації?

Згідно з вимогами господарського процесуального законодавства позивач, подаючи позов до суду, повинен надати докази подання позовної заяви з додатками до відповідача (п.1 ч.1 cт.164 ГПК України).

У судовій практиці думки судів розділилися:

1. Потрібно повідомляти відповідача-рф. Суд дійшов висновку зобов’язати позивача здійснити переклад на російську мову ухвали Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2024 у справі N 927/228/24 та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Посольства Російської Федерації в Польщі, докази чого надати суду (справа № 927/228/24).

2. Не потрібно повідомляти відповідача-рф. Суд дійшов висновку, що відповідно до листа Міністерства юстиції України “Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану” N 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 року, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, не рекомендується здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права (справа № 911/1832/22 ).

7. В чому полягає проблематика повідомлення відповідача?

Ухвала Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2024 у справі № 927/228/24:

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області із позовом до російської федерації в особі представницького органу Почесного консульства російської федерації в Чернігові, Міністерства юстиції російської федерації, Міністерства оборони російської федерації про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією у розмірі 320 250 759 700,00 грн. що за курсом НБУ на дату оцінки складає 10 939 244 544,00 Євро.

Позиція Суду : так, з листа від 04.09.2022 N 71/17-500-67127 Міністерства закордонних справ України “Щодо вручення судових документів на території РФ” вбачається, що через повномасштабну агресію РФ проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та Росією розірвано, а всіх співробітників закордонних дипломатичних установ України евакуйовано з території держави-агресора. З огляду на зазначене, наразі унеможливлено надання органами дипломатичної служби України сприяння щодо передачі судових документів російській стороні. Крім того, листом від 06.10.2022 Міністерство юстиції України повідомило суд, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 N 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією у зв’язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Оскільки і Україна, і РФ, є учасниками Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.65, рахуючи, що з 25.02.2022 припинений обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з РФ, суд вважав за необхідне зобов’язати позивача здійснити переклад на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності ухвали Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2024 у справі N 927/228/24 та направити скан-копії перекладу ухвали про відкриття провадження в справі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції російської федерації – pr@minjust.gov.ru та в Посольство російської федерації в Республіка Польща. Повідомлення відповідача про відкриття провадження в справі та призначення підготовчого засідання здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (https://cn.arbitr.gov.ua/) та шляхом направлення скан-копії перекладу ухвали про відкриття провадження в справі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності на електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції російської федерації – pr@minjust.gov.ru та в Посольство російської федерації в Республіка Польща.

Таким чином Суд ухвалив: зобов’язати позивача здійснити переклад даного рішення на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції російської федерації – pr@minjust.gov.ru та в Посольство Російської Федерації в Республіка Польща.

8. Відшкодування майнової шкоди (обґрунтування та доказова база)

Рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 у справі № 911/1832/22:

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до російської федерації про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією у розмірі 3 832 500,00 грн.

Докази факту завдання шкоди:

• Правовстановлюючі документи на майно;
• Витяг з ЄРДР; Звернення позивача до приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка”” щодо виплати страхового відшкодування за знищення автомобіля;
• Наявність інформації щодо знищення автомобіля у ЗМІ.

Докази розміру завданої шкоди: наявність специфікації , в якій зазначено суму знищеного автомобіля;

Мотиви з яких виходив Суд: протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії рф проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено на законодавчому рівні. Так, саме внаслідок розстрілу російськими військами автомобіль, марки Mercedes-Benz, який належав позивачу на праві власності, згорів повністю, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру досудових розслідувань, внесеними 04 березня 2022 року. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 3 832 500,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

9. Як правильно сформулювати прохальну частину?

Справа № 910/5699/23:

У спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою) на позивача, відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України, покладено обов’язок зазначити, окрім безпосередньо держави, яка за його ствердженням завдала йому шкоди, також орган (органи) відповідної держави, якого (яких) позивач зазначає порушником своїх прав. При цьому, з урахуванням висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі N 757/5351/21-ц(«відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади ». ) закон не вимагає конкретизації вимог (визначення сум, що підлягають стягненню тощо) до кожного із відповідачів – представницьких органів держави, якщо позивач визначив їх більше одного.

Отже, при формуванні прохальної частини потрібно чітко викладати зміст позовних вимог, але не обов’язково щодо кожного із зазначеного вами відповідача.

Справа № 922/2307/24:

В даній справі позивач допустив описку та неправильно визначив суму збитків, вказавши її в доларах ,попри вимоги національного законодавства – формулювати в національній валюті (гривні).

Отже, при формуванні прохальної частини потрібно чітко визначити (уточнити) розмір заявленої вимоги про стягнення з відповідача збитків та визначати суму збитків у гривнях із встановленням грошового еквіваленту в іноземній валюті.

10. Що являє собою принцип «Alter Ego»

Принцип «alter ego» застосовується в ситуаціях, коли юридична особа фактично виконує функції держави, державного органу або іншої публічної установи. Загальновизнаним є те, що держава несе відповідальність за дії її державних органів та її органи, навіть якщо вони є формально окремими юридичними особами, несуть відповідальність за дії та борги держави. Тоді як державні компанії, які є окремими юридичними особами, не несуть відповідальності за боргами держави.

Водночас, органами держави можуть бути визнані не тільки ті організації, які мають відповідний статус в національному праві держави-боржника, а й, за певних умов, державні компанії.

Якщо Суд визнає, що юридична особа є ”alter ego” держави або іншого публічного органу, це може мати наслідок у вигляді відповідальності за борги держави: на майно юридичної особи може бути звернено стягнення за боргами держави або іншого публічного органу.

Якщо юридична особа фактично виконує функції державного органу, тобто є alter ego («другим я») такої держави, на майно, формально належне такій юридичній особі, може бути звернене стягнення за боргами держави (суд нехтує формальною відокремленістю майна цієї юридичної особи від майна держави).

Зокрема, врахуванню підлягають критерії:

• чи утворена компанія для виконання комерційних цілей;
• чи виконує компанія функції, притаманні державним органам (тобто здійснює публічну функцію, не характерну для приватних осіб);
• чи здійснює така компанія інші види діяльності та чи є вони основними / самостійними, або носять допоміжний характер до виконання нею публічної функції;
• яким є ступінь контролю з боку держави; чи відокремлене майно компанії від майна держави.

11. Тест на «alter ego»

Тест на alter ego – це по суті критерії, які застосовує ЄСПЛ та національні Суди для того, щоб перевірити чи дійсно приватна компанія є alter ego держави і чи може ця компанія нести відповідальність за дії цієї держави та зокрема за завдану нею шкоду.

Критерії, за якими проводиться тест на alter ego:

1. Правовий статус Компанії згідно з національним законодавством, зокрема спеціальний порядок створення та функціонування;
2. Інституційна незалежність Компанії (у тому числі ступінь державної власності);
3. Характер діяльності Компанії та контекст її діяльності, зокрема, чи створені вони з комерційною метою та чи виконують конкретні державні функції під наглядом державних органів;
4. Операційна незалежність Компанії, тобто ступінь державного нагляду і контролю при виконанні вищезазначених функцій, а також контроль держави над їх активами;
5. Відокремлення майна Kомпанії від власності держави. Необхідно ігнорувати формального відокремлення майна, якщо встановить, що фактично “держава розпоряджається (майном компанії) як своїм” або “суттєво контролює” його.

При цьому, як ЄСПЛ так і Верховний Суд при застосуванні вищезазначених критеріїв встановили, що жоден з них не є “визначальним” сам по собі.

Першоджерело - https://tinyurl.com/4yrjs5zk