Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 201/2129/24
Короткий зміст позовних вимог:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
ОСОБА_1 зазначила, що є власницею будинку АДРЕСА_1 .
23 травня 2022 року у її будинку на підставі постанови керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва про надання дозволу на проведення обшуку від 22 травня 2022 року було проведено обшук.
Насправді, дозвіл на проведення обшуку був наданий прокурором на проведення обшуку в будинку АДРЕСА_1 , а не в будинку ОСОБА_1 27 квітня 2022 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 42022102070000148 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190, частиною третьою статті 110-2 Кримінального кодексу України, відносно службових осіб юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Твоя Беттінгова Компанія» (далі - ТОВ «Твоя Беттінгова Компанія»). Відомості були внесені на підставі того, що до Подільської окружної прокуратури м. Києва з ГУ «Д» ДЗНД СБУ України надійшли матеріали, відповідно до яких службові особи ТОВ «Твоя Беттінгова Компанія» можливо здійснюють свою фінансову діяльність на території України з метою подальшого фінансування дій по зміні меж території та державного кордону України та порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також за фактом можливого заволодіння грошовими коштами шахрайським шляхом, з використанням електронно-обчислювальної техніки службовими особами ТОВ «Твоя Беттінгова Компанія».
22 травня 2022 року керівником Подільської окружної прокуратури м. Києвабуло винесено постанову про надання дозволу на проведення обшуку та надано дозвіл слідчим групи слідчих Подільського УП ГУНП у м. Києві та прокурорам групи прокурорів Подільської окружної прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року на проведення обшуку офісного приміщення, у якому ОСОБА_2 здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 вказувала, що неправомірними діями органу державної влади, пов`язаними з протиправним пошкодженням її майна, їй завдано майнової шкоди. Пошкодження майна були зафіксовані в акті та протоколі обшуку. Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 25/22 від 30 грудня 2022 року вартість відновлювальних робіт складає 737 625,20 грн.
Крім того, зазначала, що протиправним пошкодженням її майна їй завдано моральну шкоду, яку оцінила у 200 000 грн.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 1166, 1167, 1172, 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», просила суд стягнути з Державного бюджету України на її користь, шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, компенсацію матеріальної шкоди у розмірі 737 625,20 грн та компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, у розмірі 200 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 737 625,20 грн майнової шкоди та 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачкою доведено неправомірні дії органу державної влади, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і завданою шкодою. Матеріали справи не містять доказів надання добровільної згоди ОСОБА_1 , як власниці будинку АДРЕСА_1 , на проникнення до цього будинку. Доказів невідкладеного звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку будинку позивачки після його проведення суду також не подано, як і ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку. Представники прокуратури та казначейства кількість та характер пошкоджень, а також суму шкоди не оспорювали. Тому є підстави для стягнення з Державного бюджету завданої майнової шкоди. Крім того, суд вважав, що позивачці безумовно завдано моральну шкоду, пов`язану з протиправним пошкодженням її майна, але з врахуванням того, що вона цим майном не користується і в оренду його також не здавала, заявлену до стягнення суму моральної шкоди суд оцінив як завищену і, з урахуванням вимог розумності та справедливості, стягнув моральну шкоду в сумі 20 000 грн.
Суд застосував норми статей 23, 1173, 1174 ЦК України, практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури залишено без задоволення. Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що районний суд правильно встановив правову природу спірних правовідносин, у достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Суд апеляційної інстанції застосував норми національного законодавства України, урахував прецедентну практику ЄСПЛ щодо права особи на відшкодування моральної шкоди через порушення державним органом принципу належного врядування, а також судову практику Верховного Суду у даній категорії справ.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
У касаційній скарзі Київська міська прокуратура просить скасувати рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року (повний текст якої складено 31 жовтня 2025 року), ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 29 червня 2022 рокуу справі № 477/874/19, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17, від 03 квітня 2019 року у справі №211/7655/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 569/4199/15-ц, від 24 червня 2020 року у справі № 455/1076/16-ц, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, від 24 травня 2023 року у справі № 910/15931/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статей 1173, 1174, частини шостої статті 1176 ЦК України у взаємозв`язку зі статтями 183, 233, 234, 236, 303, 615 КПК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначає, що слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва об`єктивно був позбавлений можливості виконати повноваження щодо розгляду клопотання про обшук, а затримка в проведенні слідчих дій могла привести до втрати речових доказів, у зв`язку з чим такі повноваження бути виконані керівником Подільської окружної прокуратури м. Києва.
З урахуванням умов особливого режиму, прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва - процесуальним керівником досудового розслідування, невідкладно відповідно до вимог статті 615 КПК України було подано клопотання керівнику Подільської окружної прокуратури м. Києва про надання дозволу на проведення обшуку офісного приміщення, в якому ОСОБА_2 здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому, дозвіл був наданий на проведення обшуку саме в тому офісному приміщенні, в якому ОСОБА_2 здійснює свою діяльність у м. Дніпрі.
Дії посадових осіб прокуратури у ході проведення обшуку були правомірними, позивачкою не доведено ознак протиправності чи свавільності дій працівників прокуратури, а тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діянням посадових осіб прокуратури та завданою шкодою, що виключає покладення відповідальності на державу у спірних правовідносинах.
Вказує, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 червня 2025 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року триває та здійснюється Слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_1.
Водночас, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів існування будь-яких негативних явищ, наведених у позовній заяві, які б мали місце внаслідок можливих неправомірних дій прокуратури. Позивачка не довела завдану їй моральну шкоду, зокрема, в чому саме полягала така шкода, та не навела обґрунтування щодо розміру такої шкоди.
Позиція Верховного Суду:
Стосовно відшкодування майнової шкоди
У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 травня 2022 року керівником Подільської окружної прокуратури м. Києва було винесено постанову про надання дозволу на проведення обшуку та надано дозвіл слідчим групи слідчих Подільського УП ГУНП у м. Києві та прокурорам групи прокурорів Подільської окружної прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року на проведення обшуку офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Дозвіл на проведення обшуку у будинку АДРЕСА_1 , який є власністю позивачки, не надавався.
Доказів надання добровільної згоди власником або користувачем приміщення на проникнення до будинку АДРЕСА_1 подано не було.
Невідкладеного звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку будинку ОСОБА_1 після його проведення (як того вимагає частина третя статті 233 Кримінального процесуального кодексу України) суду не подано, як і ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку.
Проведення несанкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , є безпосередньою причиною пошкодження майна, яке зафіксовано в акті від 24 травня 2022 року та підтверджено висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 25/22 від 30 грудня 2022 року.
Доводи касаційної скарги Київської міської прокуратури значною мірою зводяться до правомірності винесеної керівником Подільської окружної прокуратури м. Києва постанови про надання дозволу на проведення обшуку від 22 травня 2022 року, однак не спростовують факт заподіяння шкоди об`єкту нерухомості та не виправдовують втручання у право власності ОСОБА_1 .
Що стосується доводів касаційної скарги про те, що слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва об`єктивно був позбавлений можливості виконати повноваження щодо розгляду клопотання про обшук, а затримка в проведенні слідчих дій могла привести до втрати речових доказів, і судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 червня 2025 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року триває, то Верховний Суд звертає увагу на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року, що здійснюється Слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_1, є окремою формою процесуальної діяльності, що здійснюється в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Позивачка ОСОБА_1 не має у вказаному провадженні процесуального статусу підозрюваної чи обвинуваченої. Відшкодування завданої позивачці шкоди жодним чином не перешкоджає проведенню подальших слідчих (розшукових) дій щодо інших осіб у межах цього провадження. Позов ОСОБА_1 спрямований виключно на відновлення її порушених конституційних прав на недоторканність житла та відшкодування матеріальних збитків і завданої моральної шкоди.
Стосовно відшкодування моральної шкоди
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Наведене узгоджується із висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.
Із урахуванням встановлених у цій справі обставин, колегія суддів вважає, що у зв`язку з протиправним пошкодженням майна ОСОБА_1 , відшкодування моральної шкоди, визначене судами попередніх інстанцій у розмірі 20 000 грн, відповідає вимогам розумності та справедливості, а тому відхиляє за необґрунтованістю доводи касаційної скарги, що стосуються недоведеності підстав та стягнутого судами розміру моральної шкоди.
Висновок:
Посилання Київської міської прокуратури на те, що суди не взяли до уваги висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які зазначені у касаційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається Верховним Судом.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди прокуратури із висновками судів, а також спростовуються встановленими обставинами справи.
Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.