Зміст вимог позовної заяви:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП «Рівненський районний ЦПМСД», третя особа — ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що її мати ОСОБА_3 мала онкозахворювання.

Лікуючий лікар матері виписав довідку, згідно з якою рекомендовано симптоматичне лікування та призначення наркотичних анальгетиків.

Згодом, у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 стала відчувати сильний біль, вона (позивачка) звернулася до лікаря ОСОБА_2 з проханням призначити знеболювальне.

Лікар ОСОБА_2 виписала рецепт на лікарський засіб «Трамадол», а в подальшому відмовилася відвідати хвору мати та виписувати рецепт на опіоїдні анальгетики ІІІ ступеня знеболення. Мати померла, при цьому болі до її смерті не були зняті.

Відповідно до висновків комісії Управління охорони здоров`я Рівненської ОДА щодо проведення службового розслідування цього випадку, яка була створена наказом Управління охорони здоров`я Рівненської ОДА від 25 липня 2016 року № 277, лікар ОСОБА_2 порушила вимоги чинного законодавства в ході надання медичної допомоги ОСОБА_3 , а також порушила ведення медичної документації (карти амбулаторного хворого) ОСОБА_3 .

Наказом по КЗ «Рівненський РЦПМСД» від 11 серпня 2016 року № 105, у якому на підставі протоколу комісії та з посиланням на статті 147-149 КЗпП України керівник установи Ханенко В. оголосив догану ОСОБА_2 .

Позивачка з муками та душевним болем змушена була спостерігати, як її мати переживала нестерпний біль, безперервно кричала, страждала, мучилася. Це стало причиною негативних змін у житті позивачки, оскільки з`явилися: велика нестримна душевна біль, щоденні думки та спогади про страждання матері, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов`язків, відірваність від активного соціального життя, дискомфорт, образа та обурення, порушення сну. Позивачка тривалого часу не могла працювати, оскільки щоденні думки та спогади про страждання матері не давали можливості виконувати трудові обов`язки.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнути з КП «Рівненський РЦПМСД» 605 545,00 грн у якості компенсації за заподіяну моральну шкоду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням Рівненського районного суду у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована недоведеністю факту протиправності дій лікаря, внаслідок яких, як стверджувала позивачка, їй було завдано моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачці, оскільки остання не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов`язком позивача.

Неправильне ведення документації лікарем ОСОБА_2 не перебуває в причинно-наслідковому зв`язку із заподіянням позивачці шкоди.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги:

У травні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Позиція Верховного Суду:

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що лікар ОСОБА_2 на її (позивачки) прохання не виписала матері ОСОБА_3 , яка мала онкологічне захворювання, відповідний знеболюючий препарат, який відноситься до групиопіоїдні анальгетики ІІІ ступеня знеболення (попередньо виписаний препарат «Трамадол» виявився неефективним знеболюючим, тому виникла необхідність у препараті більш сильної дії), та не провела огляд хворої вдома. Як указувала ОСОБА_1 , за ненадання належної медичної допомоги ОСОБА_2 була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани. На переконання позивачки, така бездіяльність ОСОБА_2 призвела до завдання їй моральної шкоди, грошова компенсація якої повинна бути стягнута з відповідача.

Установивши, що позивачка не надала жодних доказів на підтвердження того, що лікарем ОСОБА_2 не була надана належна паліативна медична допомога ОСОБА_3 (матері позивачки), внаслідок чого ОСОБА_1 (позивачці) завдано моральної шкоди, яку вона пов`язує зі спостереженням за тим, як її мати переживала нестерпний біль, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_1 не довела вчинення ОСОБА_2 протиправних дій під час надання ОСОБА_3 медичної допомоги, які би були у причинно-наслідковому зв`язку із заподіяною позивачці шкодою, психологічними переживаннями, пов`язаними зі спостереженнями за стражданнями її матері, викликаними нестерпними болями.

За заявами позивачки неодноразово збиралися комісії для розгляду питання щодо правомірності дій ОСОБА_2 при наданні медичної допомоги ОСОБА_3 . За наслідками розгляду звернень позивачки члени комісій вказали, що будь-яких порушень при наданні паліативної медичної допомоги ОСОБА_3 не встановлено.

Таким чином, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновок:

Суд постановив оскаржені судові рішення залишити без змін, а скаргу — без задоволення, таким чином судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2022 року у справі № 569/13776/17 (провадження № 61-8447св21) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/105036327