Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04 грудня 2025 року по справі № 420/8624/25 (https://surli.cc/vpohts ) відзначено, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Обставини справи
Державна податкова служба України через систему «Електронний суд» 14 липня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 420/8624/25 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
До апеляційної скарги апелянтом додано заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження. В обґрунтування підстав для поновлення строку апелянт зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 420/8624/24 не було отримано відповідачем, на підтвердження цього надає доказ, а саме «скріншот із системи внутрішнього листування ІКС «УПРАВЛІННЯ ДОКУМЕНТАМИ», із зазначенням відсутності даного рішення згідно вхідної кореспонденції.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2025 року визнано вказані Державною податковою службою України підстави поновлення строку неповажними.
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року по справі № 420/8624/25 залишено без руху.
Надано Державній податковій службі України десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме надати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги, докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї додатками третій особі.
Вказану ухвалу було доставлено до електронного кабінету ДПС України 21 липня 2025 року о 19:36 год., про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.37, 2 том).
Через систему «Електронний суд» 29 липня 2025 року до суду надійшло клопотання ДПС України про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування підстав поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначив, що на супроводженні відділу супроводження судових спорів з питань застосування системи моніторингу критеріїв оцінки ризиків управління правового забезпечення Головного управління ДПС в Одеській області знаходиться близько 1900 справ, а тому, виникає неспівмірна завантаженість та великий об`єм роботи щодо кількості відпрацювання та направлення процесуальних документів до суду, у зв`язку з цим, відслідковувати кожну справу в частині надходження рішення суду по ЄСІТС «Електронний Суд» є неможливим та вкрай затратним по часу.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року визнано вказані ДП України підстави поновлення строку неповажними.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року по справі № 420/8624/25.
Не погодившись із вказаною ухвалою суд апеляційної інстанції, від відповідача через систему «Електронний суд» 25 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції від 19 травня 2025 року, копія якого була доставлена в особистий кабінет скаржника в підсистемі «Електронний суд» 20 травня 2025 року о 09:59 год.
Разом з цим, апеляційну скаргу подано відповідачем до суду 14 липня 2025 року (сформовано в системі "Електронний суд"), тобто, поза межами тридцятиденного строку, встановленого частини другої статті 295 КАС України.
Як наслідок, суд апеляційної інстанції констатував, що апеляційну скаргу у цій справі подано з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Належних та допустимих доказів існування непереборних обставин, які б перешкоджали відповідачу своєчасно скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, останнім не наведено ні під час подання апеляційної скарги, ні під час подання клопотання про поновлення строку.
Своєю чергою, неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 31 січня 2023 року у справі № 380/4273/21, від 15 лютого 2024 року у справі № 640/25648/21, від 08 серпня 2024 року у справі № 440/15583/23 тощо.
При цьому, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Такі висновки узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17, від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18.
Відтак, на підставі аналізу наявних у суду апеляційної інстанції доказів, останній дійшов висновку про те, що скаржником не виконано вимоги суду та не наведено обґрунтованих доводів, які свідчили б про поважність причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року, та, як наслідок, дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів також вважає за необхідне вказати на те, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що такі ж доводи відповідач наводив в апеляційній скарзі та у клопотання про поновлення строку, а вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.
Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційною скаргою, які містяться у наведених скаржником постанові Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у кожній конкретній справі.
Поряд, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
На найближчі заходи лектора можна зареєструватись за посиланнями:
Вебінар Цифрова взаємодія у виконавчому провадженні https://surl.li/jdqccb
Вебінар Цифровізація виконавчого провадження: нові виклики та можливості https://surl.lt/qxbytc
Вебінар Цифрова трансформація правосуддя: аналітика судових рішень https://surl.li/elzvhf
Вебінар Ефективність та складнощі відеоконференцій в судових процесах https://surl.li/vomwzr
Пропонуємо Вашій увазі декілька цікавих публікацій лектора:
Цифровізація судового процесу: як фіксуються строки вручення документів https://surl.lt/rapdbu
Обов’язок сторони контролювати доставку та реєстрацію документів в е-суді https://surl.li/loitle