Коли йдеться про відповідальність боржника, кредитора чи арбітражного керуючого у справі про банкрутство, перша асоціація — Кримінальний кодекс. На практиці кримінальна відповідальність — лише вершина айсберга. Більшість профільних складів декриміналізована ще у 2011 році й сьогодні існує у вигляді адміністративних правопорушень. У результаті ризик протоколу за КУпАП недооцінюють — і саме там трапляється найбільше процесуальних помилок.
Декриміналізація 2011 року: що випало з КК і куди потрапило
Законом України № 4025-VI від 15 листопада 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» було виключено три ключові «банкрутні» склади Кримінального кодексу: ст. 218 «Фіктивне банкрутство», ст. 220 «Приховування стійкої фінансової неспроможності» та ст. 221 «Незаконні дії у разі банкрутства». Замість них у КУпАП з’явилися ст. 166-16 і ст. 166-17 — як адміністративні аналоги. Ст. 219 КК «Доведення до банкрутства» збереглася, але втратила покарання у вигляді обмеження волі: сьогодні санкція — лише штраф з позбавленням права обіймати певні посади.
Логіка реформи зрозуміла: законодавець відмовився від кримінальної репресії за дії, які не завдають значної шкоди. Проте практика показала зворотний бік: адвокати та арбітражні керуючі, орієнтовані на «кримінальний» сценарій, нерідко випускають з поля зору адміністративні склади — а саме там у переважній більшості випадків і виникає реальна відповідальність.
Що залишилося у Кримінальному кодексі
На сьогодні у Розділі VII КК «Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності» залишилися три норми, безпосередньо дотичні до банкрутства:
• Стаття 219 КК — «Доведення до банкрутства». Умисне, з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб, вчинення засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору. Санкція — штраф від 2000 до 3000 нмдг з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
• Стаття 218-1 КК — «Доведення банку до неплатоспроможності». Спеціальний склад для пов’язаних з банком осіб у значенні Закону «Про банки і банківську діяльність». Санкція значно жорсткіша: обмеження або позбавлення волі від одного до п’яти років з накладенням штрафу від 5000 до 10000 нмдг та позбавленням права обіймати певні посади до трьох років.
• Стаття 220-2 КК — «Фальсифікація фінансових документів та звітності фінансової організації, приховування неплатоспроможності фінансової установи або підстав для відкликання (анулювання) ліцензії». Стосується вузького кола фінансових установ і застосовується нечасто, але формально дотична до сфери неплатоспроможності.
Ключовою кваліфікаційною ознакою для всіх трьох складів є «велика матеріальна шкода» — згідно з приміткою до ст. 219 КК це шкода, що у 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Для цілей кваліфікації злочину НМДГ обчислюється за податковою соціальною пільгою (½ прожиткового мінімуму для працездатних осіб), тобто на 2026 рік — 832 000 грн (500 × 1664). Якщо шкоди такого розміру немає, кримінальний склад відсутній — і відповідальність переходить у площину адмінправа.
Адміністративні склади: що насправді працює
Ст. 9-1 Кодексу України з процедур банкрутства прямо передбачає три рівні відповідальності за порушення законодавства про банкрутство — цивільно-правову, адміністративну та кримінальну. Адміністративна — найчастіше застосовувана. Чотири склади КУпАП, які адвокат і арбітражний керуючий повинні тримати у пам’яті:
Стаття 166-16 ч. 1 КУпАП — «Незаконні дії у разі банкрутства» (для боржника). Умисне приховування майна, відомостей про майно, передача майна в інше володіння, його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, що відображають господарську чи фінансову діяльність, у тому числі планів санації або мирових угод, якщо ці дії вчинені засновником (учасником), службовою особою суб’єкта господарської діяльності або громадянином-підприємцем у період провадження у справі про банкрутство і завдали великої матеріальної шкоди. Штраф — від 500 до 1000 нмдг.
Стаття 166-16 ч. 2 КУпАП — спеціальний склад для арбітражного керуючого. Ті самі дії, вчинені розпорядником майна, керуючим санацією або ліквідатором, тягнуть штраф від 750 до 1000 нмдг. Тут є системна лакуна: керуючий реструктуризацією та керуючий реалізацією, які з’явилися в КУзПБ для процедур неплатоспроможності фізособи з 2019 року, у диспозиції прямо не названі. Питання поширення норми на ці постаті залишається відкритим і вирішується через системне тлумачення ст. 9-1 КУзПБ. Для практики це означає одне: спиратися на буквальне прочитання «нас норма не стосується» — стратегія короткозора.
Стаття 166-17 КУпАП — «Фіктивне банкрутство». Завідомо неправдива офіційна заява засновника (учасника) або службової особи суб’єкта господарської діяльності, а також громадянина-підприємця про фінансову неспроможність виконання вимог кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди. Штраф — від 750 до 2000 нмдг. Це той самий склад, що до 2011 року був ст. 218 КК, переведений у статус адміністративного правопорушення.
Стаття 188-39 КУпАП — «Порушення законодавства у сфері захисту персональних даних». На перший погляд — не «банкрутна» норма. На практиці — пряма зона ризику для арбітражного керуючого як володільця та розпорядника персональних даних боржника, кредиторів, найманих працівників, контрагентів. Ключова частина — четверта: недодержання встановленого порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу або порушення прав суб’єкта, тягне штраф від 100 до 500 нмдг для громадян і від 300 до 1000 нмдг для посадових осіб та ФОП. Повторне протягом року порушення тієї ж частини (ч. 5) — від 1000 до 2000 нмдг.
Робочий список ризиків для АК за ст. 188-39 КУпАП — це передусім розкриття відомостей у комітетах кредиторів за межами необхідного, передача масивів інформації третім особам без правової підстави, зберігання матеріалів справи без належного організаційно-технічного контуру (зокрема у незахищених хмарних сервісах), несвоєчасне реагування на запити суб’єктів даних. Жоден з цих сценаріїв не є екзотичним — усі вони стабільно зустрічаються у щоденній практиці.
НМДГ у банкрутних складах: дві різні цифри
У публікаціях і навіть консультаціях колег часто плутають дві принципово різні величини. Згідно з пунктом 5 розділу ХХ Податкового кодексу, для цілей кваліфікації адміністративних і кримінальних правопорушень НМДГ обчислюється на рівні податкової соціальної пільги — ½ прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року. На 2026 рік це 1 664 грн (½ від 3 328 грн). Тоді як для розрахунку самого розміру штрафної санкції за КУпАП традиційно застосовується ставка 17 грн.
Звідси випливає прикладна арифметика на 2026 рік:
• Поріг «великої матеріальної шкоди» (500 НМДГ за ПСП) — 832 000 грн. Ця цифра розмежовує адмінвідповідальність і кримінальну за ст. 219 КК / ст. 166-16 та 166-17 КУпАП.
• Розмір штрафу за ст. 166-16 ч. 1 КУпАП — від 8 500 до 17 000 грн (500–1000 нмдг × 17 грн).
• Розмір штрафу за ст. 166-16 ч. 2 КУпАП (для АК) — від 12 750 до 17 000 грн (750–1000 нмдг × 17 грн).
• Розмір штрафу за ст. 166-17 КУпАП — від 12 750 до 34 000 грн (750–2000 нмдг × 17 грн).
• Розмір штрафу за ст. 188-39 ч. 4 КУпАП для посадової особи / ФОП — від 5 100 до 17 000 грн, повторне (ч. 5) — від 17 000 до 34 000 грн.
Зауважу: питання застосування ставки 17 грн саме для санкцій КУпАП залишається предметом дискусії. Існує позиція, що буквальне прочитання п. 5 розділу ХХ ПКУ поширює ПСП-розрахунок не лише на кваліфікацію, а й на санкції. Така інтерпретація призводить до сум, у близько сто разів більших — і саме тому в практиці адвокату вкрай важливо аргументувати застосовний розмір НМДГ, а не приймати позицію контролюючого органу як належне.
Процесуальні моменти, які не можна пропускати
Хто складає протокол. Відповідно до ст. 255 КУпАП, у справах про правопорушення за статтями 166-16 та 166-17 протоколи складаються Національною поліцією. У справах за ст. 188-39 — уповноваженими посадовими особами Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Хто розглядає. За ст. 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення за ст. 166-16, 166-17 та 188-39 розглядаються місцевими судами (районними, районними у місті, міськрайонними). Це означає судову процедуру з повноцінною можливістю захисту, оскарження та залученням адвоката за ст. 271 КУпАП.
Строки притягнення. Згідно зі ст. 38 КУпАП, для правопорушень, справи про які підвідомчі суду, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення (для триваючих — з дня виявлення). Окреме правило: у разі закриття кримінального провадження за наявності в діях ознак адмінправопорушення стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття. Це класичний сценарій, коли слідство не довело розмір шкоди до кримінального порогу — і справа «пересувається» в адміністративну площину.
Розмежування з кримінальним провадженням. Ст. 247 КУпАП передбачає закриття справи про адмінправопорушення у разі наявності ознак злочину. На практиці це означає: за тих самих фактичних обставин відкрите кримінальне провадження за ст. 219 КК блокує адміністративне за ст. 166-16 КУпАП — і навпаки. Адвокат, що супроводжує клієнта у процедурі банкрутства, повинен моделювати обидва сценарії одночасно й завчасно готувати правову позицію щодо розміру шкоди — бо саме він є «вимикачем» між двома режимами відповідальності.
Чому це матиме значення для адвоката та арбітражного керуючого
Орієнтація виключно на кримінальний кодекс у справах про банкрутство сьогодні — професійна помилка. У більшості ситуацій неплатоспроможності фізособи та малого бізнесу шкода не сягає 832 000 грн, а отже кримінального порогу немає. Залишається адмінвідповідальність — і вона працює.
Для адвоката це означає три речі. По-перше, у стратегії захисту боржника треба окремо моделювати ризики ст. 166-16 ч. 1 і 166-17 КУпАП — навіть якщо кримінальне провадження не відкрите. По-друге, аргументація щодо розміру матеріальної шкоди є двосічною: вона одночасно «гасить» кримінальний ризик і відкриває адміністративний. По-третє, на стадії підготовки до відкриття провадження варто фіксувати в письмових консультаціях для клієнта попередження про відповідальність за ст. 166-17 КУпАП — це знімає принаймні частину дисциплінарних і регресних претензій.
Для арбітражного керуючого критичним є власна частина 2 ст. 166-16 КУпАП плюс ст. 188-39 КУпАП. Перша вимагає бездоганності у поводженні з документами та активами боржника. Друга — окремого внутрішнього регламенту обробки персональних даних, який включає політику зберігання, перелік осіб з доступом, журналізацію та реакцію на запити суб’єктів даних. Без цього регламенту перший же протокол від Уповноваженого ВРУ розгортається на користь скаржника.
Адміністративна відповідальність у банкрутстві поступається кримінальній за тяжкістю санкцій, але виграє у швидкості процедури і ймовірності застосування. У підсумку — саме адмінчастина частіше «приземляється» на боржника, керуючого, а інколи і на консультанта. Тому її варто читати з тією ж увагою, з якою читають Кримінальний кодекс.