Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі – АТ «Альфа-Банк»), яке змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі – АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку у цій квартирі.

На обґрунтування позову зазначало, що рішенням єдиного акціонера № 5/2019 від 15 жовтня 2019 року було припинено АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов’язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені в передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

АТ «Укрсоцбанк» набуло право власності на вказану квартиру в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі іпотечного договору, укладеного 28 квітня 2006 року з ОСОБА_2.

Посилаючись на те, що відповідач зареєстрований у вказаній квартирі та відмовляється добровільно виселятися з неї, чим порушує права банку як власника нерухомого майна, АТ «Сенс Банк» просило позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовленою

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірна квартира була придбана частково за особисті кошти власника та частково – за кредитні кошти, відтак відповідач не підлягає виселенню з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення.

Визнання відповідача таким, що втратив право на користування спірним житловим приміщенням, призведе до позбавлення відповідача права на житло, яке з врахуванням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», буде невиправданим для захисту прав позивача та неспівмірним з тягарем, який покладеться на відповідача.

У провадженні Одеського апеляційного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 про витребування майна, предметом якої є спірна квартира, а тому позов банку про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, зняття з реєстраційного обліку, є передчасним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги:

У квітні 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 182/7347/20 та від 22 березня 2023 року в справі № 361/4481/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

ОСОБА_1 не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідач був незаконно зареєстрований у іпотечному майні.

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.

Отже, частиною другою статті 109 ЖК України встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другою статті 109 ЖК України. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно, - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.

Загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК України, стосується не тільки випадків виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22).

Суди встановили, що спірна квартира придбана частково за рахунок особистих коштів позичальника, відповідач зареєстрований та проживає у ній.

Банк, ініціювавши питання про виселення відповідача зі спірної квартири, не вказав у позовній заяві іншого постійного житлового приміщення, яке відповідно до частини другої статті 109 ЖК України має бути надане особі одночасно з її виселенням.

З урахуванням наведеного, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог АТ «Сенс Банк».

Висновок:

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Джерело: https://tinyurl.com/3yysdmut