Відмова у встановленні факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця через відсутність належних доказів
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2026 року у справі № 143/446/25
Короткий зміст заяви:
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування члена сім`ї на утриманні.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, щовона є рідною дочкою ОСОБА_2 .Вона має двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розлучення її батьків у жовтні 2012 року та створення її матір`ю нової сім`ї, вона з дітьми постійно проживала з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 мав три паї та велике господарство, був фінансово забезпеченим. Вони з батьком обробляли землю та вели спільне господарство. Оскільки її сім`я складається лише з неї та двох її дітей, старшій онуці дід ОСОБА_2 замінив батька, водив її у садочок, брав участь у шкільному житті. Оскільки її діти неповнолітні, зокрема меншій дитині лише три роки, вона не мала можливості офіційно працювати, так як здійснювала догляд за дітьми, а тому її утримання та утримання її дітей взяв на себе її батько ОСОБА_2 . Джерелом доходів, які мала вона з дітьми, були лише соціальні виплати для малозабезпеченої сім`ї. Інших доходів вона не мала.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_2 03 березня 2022 року було мобілізовано для проходження військової служби. Після мобілізації батько ОСОБА_2 продовжив її утримувати, зокрема перераховував їй належні йому виплати.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 загинув у зоні бойових дій біля населеного пункту Костромка Херсонської області.
Вказувала на те, що встановлення факту перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця їй необхідне для отримання матеріальних виплат та інших гарантій з боку держави, передбачених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила судвстановити юридичний факт її перебування на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня його смерті.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 08 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебувала на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня його смерті.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування члена сім`ї на утриманні, суд першої інстанції виходив із того, що заявниця довела перебування її на утриманні батька, а саме, що вона проживала з батьком за однією адресою, не мала самостійного доходу, окрім соціальних виплат на дітей та що допомога, яку вона отримувала від батька, була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, оскільки значно перевищувала її дохід.
Короткий зміст постанови апеляційного суду:
Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено. Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 08 липня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування члена сім`ї на утриманні відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування члена сім`ї на утриманні, апеляційний суд виходив із того, що надані заявницею докази не підтверджують ту обставину, що вона перебувала на повному утриманні батька ОСОБА_2 або одержувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Апеляційний суд зазначив, що у заяві про встановлення факту перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня його смерті, заявниця не зазначає початок періоду, протягом якого була на утриманні батька.
Заявниця не надала суду доказів (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану) про доведення того факту, що у зазначений нею період вона не перебувала у шлюбі з батьками своїх малолітніх дітей, що виключало б можливість встановлення факту перебувала її на утриманні батька.
Заявниця не надала доказів місця проживання та реєстрації ОСОБА_2 , копія довідки від 29 березня 2023 року № 102 також не містить адреси, за якою ОСОБА_1 проживала зі своїм батьком, технічних характеристик житла та наявність/відсутність господарства.
Надані заявницею відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 24 квітня 2023 року (період з першого кварталу 2018 року до четвертого кварталу 2022 року) та відомості станом на 26 жовтня 2023 року (період з першого кварталу 2023 року до другого кварталу 2023 року), свідчать про отримання ОСОБА_1 державної соціальної матеріальної допомоги, соціальні виплати, інші доходи, які не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема 01 березня 2023 року з Томашпільської сільської ради 15 000,00 грн.
Посилання заявниці на те, що ОСОБА_2 за період з 25 серпня 2022 року до 22 березня 2023 року регулярно здійснював перекази грошових коштів зі своєї банківської карти АТ КБ «ПриватБанк» через додаток Приват24 на банківську карту ОСОБА_1 , а саме: 16 платежів на загальну суму 98 500,00 грн, апеляційний суд не вважав беззаперечними доказами перебування її на повному утриманні батька, оскільки матеріали справи містять докази наявності інших джерел доходів заявниці (в розмірі 147 541,07 грн (відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків (період з першого кварталу 2018 року до другого кварталу 2023 року)), а також заявницею не надано достатніх доказів, які б свідчили про її майновий стан, наявність або відсутність рухомого та нерухомого майна, коштів на банківських рахунках (виписки з банківських рахунків за період, протягом якого заявниця просить встановити юридичний факт).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів:
У листопаді 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Олійник Ю. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоведеність заявницею факту перебування на утриманні батька, оскільки всі обставини з`ясовувалися та доводилися в судовому засіданні першої інстанції. Проживання заявниці зі своїм батьком весь час з моменту, як її батьки розлучилися, тобто з жовтня 2012 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів запису цивільного стану та був озвучений в судовому засіданні як заявницею так і показами свідків у судовому засіданні, зокрема родичем та сусідкою.
Факт відсутності майна, доходів та можливості себе забезпечувати заявницею підтверджується довідками з Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації, з яких вбачається, що заявниця перебувала на відповідному обліку як малозабезпечена сім`я та отримувала соціальну допомогу. Такий статус отримують зазвичай одинокі матері, і перш ніж надати соціальну допомогу, держава здійснює перевірку щодо сукупності доходу - наявності майна, доходів, аліментів тощо, і відповідно ці обставини виключають наявність перерахованого та дають підстави зробити висновок, що малозабезпеченість заявниці була підтверджена управлінням соцзахисту населення. Крім того такі перевірки проводяться протягом усього часу надання соціальної допомоги.
Надходження заявниці коштів у першому та другому кварталах 2023 року пов`язано зі смертю та похованням батька.
Заявниця не зверталася до батьків своїх дітей з позовом про стягнення аліментів, оскільки вони не брали і не бажали брати участь в утриманні дітей та їх вихованні. Крім того, сплата аліментів на утримання дітей не може вважатися доходом чи надходженнями на утримання матері цих дітей, а тому навіть при наявності аліментів вони не можуть враховуватися як дохід матері, оскільки їх цільове призначення - на утримання дітей.
Заявниця з 2012 року постійно проживала з батьком, хоча і була зареєстрована в іншому місці. Законодавством не передбачено обов`язку проживати за місцем реєстрації. Стінянською сільською радою підтверджено факт проживання заявниці з батьком.
Крім того, апеляційний суд фактично вирішив питання наявності чи відсутності права у заявниці на отримання одноразової грошової допомоги, яке в свою чергу належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України.
Позиція Верховного Суду:
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту її перебування на утриманні батька ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 . Метою встановлення вказаного юридичного факту ОСОБА_1 зазначила призначення та отримання нею як особою, що перебувала на утриманні загиблого, одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі в редакції станом на 23 березня 2023 року) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Частиною першою статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і далі в редакції станом на 23 березня 2023 року) визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Непрацездатними членами сім`ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.
Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 01 січня 2022 року;
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює (частина четверта статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото/відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру), які зумовлюють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.
Висновок:
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування її на утриманні її батька ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявниця не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту надання ОСОБА_2 їй матеріальної допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 надала належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту її перебування на утримання батька, зводяться до незгоди заявника з висновком апеляційного суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки суду не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.