Відмова у визнанні укладеним договору купівлі-продажу автомобіля: відсутність доказів погодження істотних умов та передання коштів
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 201/9663/23
Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору укладеним.
Позов мотивований тим, що з 2014 до 2020 року сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах. Відповідачу на праві власності належав автомобіль марки «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 . У серпні 2018 року сторони домовились, що відповідач продасть цей автомобіль позивачу.
ОСОБА_1 продав належний йому автомобіль марки «Renault» і, додавши до цієї суми додаткові кошти, за 8 000,00 дол. США придбав у відповідача вказаний автомобіль. ОСОБА_2 передала позивачу два комплекти ключів, і ОСОБА_1 почав ним користуватися. У подальшому позивач не зміг зареєструвати право власності на автомобіль, оскільки для цього необхідна була особиста присутність відповідача, яка від оформлення правочину ухилилася.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати укладеним договір від 22 серпня 2018 року купівлі-продажу автомобіля «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2008 року випуску, між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що 22 серпня 2018 року сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу спірного автомобіля, у розумінні статей 638, 655 ЦК України, про що свідчить відсутність будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини, отже, підстав вважати, що між ними був укладений договір купівлі-продажу, немає. Позивач також не довів належними та допустимими доказами факт передання відповідачу коштів за начебто придбаний ним автомобіль.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2024 року залишено без змін. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги:
15 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач ухиляється від переоформлення автомобіля на ім`я позивача. Суди безпідставно не надали належної оцінки аргументам представника позивача. Оскаржувані судові рішення ухвалено без з`ясування ставлення відповідача до заявленого позову. Суд не сприяв у врегулюванні спору шляхом досягнення угоди між сторонами. Суд надав перевагу тільки стороні відповідача. Висновки суду ґрунтуються суто на припущеннях. Між сторонами фактично було узгоджено та виконано умови статей 638, 640, 641, 655 ЦК України.
Позиція Верховного Суду:
За правилами, встановленими частиною першою статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша, друга статті 640 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Установивши, що позивач не надав належних і допустимих доказів погодження сторонами усіх істотних умов договору купівлі-продажу автомобіля «Toyota», модель RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зокрема, ціни продажу транспортного засобу; передання позивачем і отримання відповідачем коштів за купівлю спірного автомобіля; направлення позивачем на поштову адресу відповідачки чи адресу електронної пошти тощо вимог щодо укладення нею відповідного договору купівлі-продажу з серпня 2018 року, а також те, що відповідач не визнає факт укладення з позивачем договору купівлі-продажу автомобіля «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки судів першої і апеляційної інстанцій у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, необхідності переоцінки доказів та власного тлумачення норм матеріального права. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.