Відмова державного виконавця зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні, може бути оскаржена боржником до адміністративного суду у визначеному законом порядку
Короткий зміст позовних вимог:
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал-медіа» (далі - позивач, ТОВ «Кристал-медіа») звернулося до суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Шевченківський відділ ДВС, відповідач), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо незняття арешту з майна боржника ТОВ «Кристал-медіа» при поверненні виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № НОМЕР_2;
- зобов`язати Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт з всього майна боржника ТОВ «Кристал-медіа» за виконавчим провадженням № НОМЕР_2;
- відшкодувати позивачу вартість сплаченого судового збору.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24 травня 2022 року державним виконавцем Мельник Ю.Р. Шевченківського відділу ДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Згідно з вказаною постановою боржником є ТОВ «Кристал-медіа», стягувачем - ОСОБА_1 , виконавчим документом - виконавчий напис № 299 від 18 травня 2022 року приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Глод А.Р. про стягнення з позивача на користь відповідача невиплачені в строк на підставі договору про співпрацю при будівництві житлового багатоквартирного будинку з підземним паркінгом, вбудованими приміщеннями Української Греко-католицької церкви, приміщеннями громадського призначення в м. Львові по вулиці Б. Хмельницького, 249, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. 18 вересня 2015 року за реєстровим № 2121, грошові кошти у розмірі 2 047 843 грн, строк повернення яких настав 29 квітня 2021 року.
24 травня 2022 року державним виконавцем Мельник Ю.Р. Шевченківського відділу ДВС у м. Львові винесена постанова про арешт всього майна ТОВ «Кристал-медіа».
08 листопада 2022 року відповідач повернув виконавчий документ стягувачу відповідно до п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач скерував на адресу відповідача лист з проханням скасувати арешт на майно відповідно до ВП № НОМЕР_2.
29 лютого 2024 року позивач отримав відповідь від 19 лютого 2024 року /В-12/20/24, у якій було зазначено, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту з майна не має, арешт може бути знятий за рішенням суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з майна боржника ТОВ «Кристал-медіа» при поверненні виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2;
- зобов`язано Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна ТОВ «Кристал-медіа» в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2;
- вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в силу приписів закону арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа до суду, який його видав, а також у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п. 1, 3, 11 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». У разі повернення виконавчого документа за інших обставин, законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.
08 листопада 2022 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу НОМЕР_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, як зазначив суд першої інстанції, при поверненні виконавчого документа стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, в державного виконавця були законодавчо мотивовані підстави для зняття арешту з майна боржника.
Також на виконання вимог п. 22 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець повинен, зокрема, зазначити наслідки завершення відповідного виконавчого провадження, яким в спірному випадку є зняття арешту з майна позивача.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Окрім цього, арешт на майно накладено постановою від 24 травня 2022 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2. У вказаному виконавчому провадженні 08 листопада 2022 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу № НОМЕР_2 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Таким чином, державний виконавець наділений правом накладати арешт на майно боржника у разі несплати останнім, зокрема, виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито та роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи залежно від суб`єктного складу віднесено до суду господарської чи цивільної юрисдикції.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі з її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В цій справі спірним є питання про право цивільне, оскільки підставами позову фактично є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту, законність якого необхідно довести в суді.
Суд апеляційної інстанції встановив, що відносно розглядуваного майна розглядається спір в порядку господарського судочинства в справі №466/11944/21.
Окрім того, зі змісту позовних вимог убачається, що предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,148 га (кадастровий номер 4610137500:06:005:0254) та об`єкту незавершеного будівництва, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 249.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що обраний позивачем спосіб судового захисту зводиться до зняття арешту із відповідного майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розглядуваний спір не є публічно-правовим в розумінні положень КАС України, а тому наявна необхідність скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 та ч. 1 ст. 319 КАС України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року скасувати та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року.
Підставою для відкриття касаційного провадження є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Скаржник уважає, що судом апеляційної інстанції надана неправильна оцінка фактичним обставинам справи та невірно встановлено характер спірних правовідносин, оскільки предметом цього публічно-правового спору є протиправна бездіяльність державного виконавця відділу ДВС, яка виразилася у тому, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконує пряму норму -статтю 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: зняття арешту з нерухомого майна ТОВ "Кристал-медіа" в межах виконавчого провадження НОМЕР_3.
Також скаржник зазначає, що висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15, які були враховані апеляційним судом при прийняті оскаржуваної постанови, не є подібними до цієї справи, оскільки між сторонами у цій справі існував спір про право.
Натомість у справі, що розглядається, наявна бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна після повернення виконавчого документу по виконавчому провадженню № НОМЕР_2. Такий спір не містить приватно - правового характеру, а є публічно - правовим.
Скаржник зазначає, що між позивачем та відповідачем виник публічно - правовий спір, предметом якого є перевірка законності бездіяльності відповідача, вчинена ним під час здійснення владних управлінських функцій; виконанню підлягало рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС, який має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.
Позиція Верховного Суду:
У справі, яка переглядається, арешт на майно ТОВ "Кристал-медіа" був накладений у виконавчому провадженні НОМЕР_3, відкритому на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Глод А.Р. від 18 травня 2022 року № 299. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цієї справи за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Верховний Суд наголошує, що арешт майна боржника та передача його на реалізацію є процесуальними діями державного виконавця у межах примусового виконання виконавчого документа. Відповідно, відмова державного виконавця зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні, відкритому з примусового виконання такого виконавчого документа, відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII, може бути оскаржена боржником до адміністративного суду у визначеному законом порядку.
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження з тієї підстави, що спір у цій справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №757/43805/23.
Надаючи оцінку висновку суду апеляційної інстанції, що в даному випадку спірним є питання про право цивільне і цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства, суд зазначає таке:
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року у справі №340/25/19 зазначила, що для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що в цій справі спірним є питання про право цивільне, оскільки підставами позову фактично є наявність порушеного права.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви та касаційної скарги встановлено, що підставою позову, на думку позивача, є протиправна бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу, що, за твердженням позивача, суперечить вимогам ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Висновок:
Оскільки позивач є стороною виконавчого провадження з виконання виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса), звернення його до суду обумовлено незаконною бездіяльністю відповідача щодо незняття арешту з майна позивача у випадку повернення виконавчого документа стягувачу, цей спір віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №813/1341/15, є необґрунтованим, оскільки за обставинами цієї справи арештоване майно перебувало в іпотеці та, як наслідок, вирішувалось питання першочергового права на задоволення вимог за кредитним договором. Тобто, між сторонами у цій справі існував спір про право.
Таким чином, у ході касаційного розгляду справи підтвердилися доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.