У Верховному Суді відбувся круглий стіл на тему: «Механізми судового захисту дітей від домашнього насильства», організований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду спільно з ГО «Prevent».

Участь вказаному круглому столі взяли судді Верховного Суду, апеляційних і місцевих судів, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, представники Офісу Генерального прокурора, Управління ювенальної превенції Національної поліції України, соціальних служб та служб у справах дітей, представники громадських організацій, адвокати.

Голова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Борис Гулько відкриваючи вказаний захід вказав, що питання щодо захисту дітей від домашнього насильства особливо актуальне під час війни. Психологічне навантаження спричинене війною, через яке страждає все суспільство, особливо позначається на внутрішньосімейних стосунках, у яких діти є найбільш вразливими.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець наголосив, що захист дітей від домашнього насильства – це складний процес, який охоплює багато механізмів, у тому числі судових. Одним з найактуальніших питань у цій сфері є батьківський кіднепінг, коли один із батьків намагатиметься забрати дитину в другого. Спікер акцентував, що під час розроблення механізмів боротьби з насильством щодо дітей у будь-яких його проявах потрібно орієнтуватися насамперед на досвід західних країн, щоб забезпечити найкращі інтереси дитини.

Начальник Управління ювенальної превенції Національної поліції України Василь Богдан зазначив, що НПУ зацікавлена в тому, щоб таких правопорушень щодо дітей, які пов’язані з батьківським кіднепінгом, домашнім насильством, було якомога менше. На його думку, консолідація зусиль всіх органів державної влади надасть можливість подолати такі ганебні явища, як домашнє насильство та батьківський кіднепінг.

В своїх доповідях судді ВС у КЦС Сергій Погрібний, Євген Синельников вказали на недосконалість сімейного законодавства, яке потребує змін із врахуванням міжнародного права, яке є більш всеосяжне. Суддя ВС у КЦС Сергій Погрібний звернув увагу, що в міжнародному праві мова йде про опіку над дитиною, що означає вирішення не тільки питання, з ким буде проживати дитина, а й питань щодо її розвитку, виховання тощо.

Суддя ВС у КЦС Євген Синельников також зазначив у своїй доповіді, що « спори між батьками щодо дитини доцільно вирішувати не лише у спосіб встановлення місця її проживання з одним із батьків. Світовою судовою практикою підтверджено доцільність встановлення обопільної фізичної опіки (контролю і піклування) батьків, за якого дитина проживає певний час із батьком, певний – з матір’ю, і обоє батьки беруть активну участь у розвитку та вихованні дитини. Таким чином зменшується або знімається елемент протистояння між батьками, налагоджується співпраця між ними й досягається забезпечення найкращих інтересів дитини, яка любить обох батьків і потребує турботи й виховання кожного з них».

Також суддя звернув увагу на судову практику застосування ст. 162 Сімейного кодексу України, як на правовий інструментарій реагування на самочинну зміну одним із батьків місця проживання дитини. Наголосив, що важливим є питання щодо негайності винесення рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

В ході обговорення зазначених тем доповідачі та учасники зауважили про недосконалість приписів статті 19 Сімейного Кодексу України щодо обов’язкової участі в спорах стосовно дітей органу опіки та піклування, подання ними висновку з предмету.

Адвокат Світлана Савицька наголосила, що орган опіки та піклування потребує трансформації, адже не відповідає потребам сьогодення. Відповідаючи на питання адвоката щодо необхідності висновку органу опіки у відповідних справах, суддя Верховного Суду Сергій Погрібний зауважив, що дійсно висновок органу опіки та піклування є важливим доказом у справі, проте відсутність такого висновку у справі не є підставою для скасування судового рішення, адже суди приймають рішення на підставі оцінки й інших доказів наявних у справі.

Більшість учасників підтвердили, що такі висновки за своїм змістом не завжди є вмотивованими, а тому не беруться судом до уваги. Не вирішним однозначно на сьогодні є питання щодо можливості підготовки висновку органу опіки та піклування у разі, коли дитина з одним із батьків перебуває за межами України.

Гострим на сьогодні також стоїть і питання юрисдикції України в справах стосовно дітей, адже з такої кількістю дітей і за таких умов, як евакуація через Війну, Україна ще не стикалась.

Також під час заходу було приділено увагу питанням про практику застосування обмежувального припису та особливостям розгляду справ про домашнє насильство.

Суддя ВС у КЦС Олена Білоконь розповіла, що застосування обмежувального припису є одним з інструментів у запобіганні та протидії домашньому насильству, постраждалими від якого можуть бути діти, що зазнали домашнього насильства в будь-якій формі або стали свідками такого насильства. При цьому акцентувала увагу на тому, що обмежувальний припис – це не міра покарання, як іноді вважають на побутовому рівні, а є тимчасовим заходом, що виконує захисну та запобіжну функцію і спрямований на запобігання вчиненню насильства та забезпечення першочергової безпеки постраждалих осіб, до вирішення питання про притягнення кривдника до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Заступник голови Деснянського районного суду м. Києва Ірина Галась розповіла про особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство). Суддя зауважила, що необхідно розрізняти конфлікт, сварку й домашнє насильство. Конфлікт і сварка не завжди є проявом домашнього насильства.

За результатами обговорення вищезазначених тем учасники заходу прийшли до висновку про наявність проблемних питань, які потребують обговорень в подальшому для напрацювання єдиної практики їх вирішення.

Трансляцію заходу можна подивитись за посиланням: https://is.gd/T4Mykp.