Лектори докладно проаналізували разом з учасниками відновлення матеріалів втраченого провадження в умовах воєнного стану, а саме:
1. Відновлення матеріалів втраченого провадження в умовах воєнного стану.
1.1. Нормативне регулювання.
1.2. Джерела відновлення.
1.3. Особи, які мають право на звернення із клопотанням про відновлення втрачених матеріалів.
1.4. Вимоги до клопотання.
2. Підготовка заяви до розгляду та її судовий розгляд.
2.1. Відновлення матеріалів за нормами КПК України, 1960 року, КУпАП.
2.2. Проблемні питання відновлення втрачених матеріалів.
У рамках характеристики відновлення матеріалів втраченого провадження акцентовано на наступному:
1. Відновлення матеріалів втраченого провадження в умовах воєнного стану
Втрата матеріалів кримінального провадження означає виключення можливості отримувати з них інформацію, яка відображає перебіг досудового розслідування та результати судового розгляду, внаслідок фізичного впливу на систему процесуальних документів. Матеріали можуть бути втрачені повністю або частково. Причини втрати можуть бути об’єктивними, зокрема стихійне лихо, пожежа, повінь, війна, або суб’єктивними — умисне пошкодження, викрадення тощо.
Процедура відновлення втраченого кримінального провадження полягає у регламентованій законом діяльності суду, спрямованій на відтворення відомостей та процесуальних документів, які відображають перебіг, зміст і результати досудового розслідування та/або судового розгляду у випадку втрати або знищення матеріалів провадження. Безпосереднім об’єктом відновлення є конкретний перелік відсутніх повністю або частково матеріалів, а предметом — зміст окремих процесуальних документів чи їх частин.
В умовах воєнного стану спеціальне регулювання передбачене статтею 615-1 КПК України. Відновленню за цією процедурою підлягають втрачені матеріали кримінального провадження, яке не завершилося направленням обвинувального акта до суду, або в якому судовий розгляд уже розпочато, але рішення суду не ухвалено, або ухвалене рішення не набрало законної сили.
Метою відновлення є одержання конкретного кримінального провадження як документального утворення для забезпечення виконання завдань кримінального процесу, зокрема захисту особи, суспільства і держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і справедливого судового розгляду.
1.1. Нормативне регулювання
Основу нормативного регулювання становлять Конституція України, зокрема стаття 55, Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» від 12 серпня 2014 року № 1632-VII, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262-IV.
Також зазначені накази Державної судової адміністрації України, зокрема наказ від 7 грудня 2017 року № 1087 про затвердження Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання; наказ від 15 грудня 2011 року № 168 щодо порядку передання до архіву, зберігання та передання судових справ; наказ від 17 лютого 2012 року № 20/1/4 щодо Переліку судових рішень судів загальної юрисдикції, які підлягають включенню до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Безпосередньо процедура відновлення кримінальних проваджень регламентується Розділом VII КПК України, статтями 524–531, а для умов воєнного стану — статтею 615-1 КПК України.
1.2. Джерела відновлення
Джерелами, з яких можуть бути отримані матеріали для відновлення кримінального провадження, є Єдиний реєстр досудових розслідувань, засоби фіксування кримінального провадження, матеріали наглядового провадження, матеріали, що перебувають у контролюючих органах, результати експертних досліджень, матеріали, що знаходяться у захисника, матеріали, виділені в окреме провадження, а також матеріали, які знаходяться в учасників кримінального провадження. Джерелом також може бути персональний комп’ютер слідчого.
Важливі для відновлення документи можуть знаходитися у суді, який ухвалив вирок або ухвалу, органах досудового розслідування та прокуратури, органах виконання покарань, нотаріальних конторах, органах РАЦС, навчальних закладах, банках, установах судово-медичної експертизи, за місцем роботи або служби обвинуваченого чи підозрюваного, а також в інших установах.
Під час відновлення можуть використовуватися матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації, у тому числі комп’ютерні дані, протоколи процесуальних дій та додатки до них, технічні носії інформації, на яких зафіксовано процесуальні дії, висновки ревізій та акти перевірок.
1.3. Особи, які мають право на звернення із клопотанням про відновлення втрачених матеріалів
За процедурою, передбаченою статтею 615-1 КПК України, ініціювати подання клопотання можуть прокурор, слідчий або дізнавач за погодженням із прокурором, сторона захисту та потерпілий. Крім того, відновлення може здійснюватися за власною ініціативою суду.
За загальними положеннями статті 525 КПК України втрачені матеріали кримінального провадження можуть бути відновлені за заявою учасника судового провадження. Близькі родичі обвинуваченого, який помер, мають право подати відповідну заяву, якщо це необхідно для його реабілітації.
До близьких родичів та членів сім’ї належать чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом та мають взаємні права й обов’язки.
У постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі № 185/1798/18 зазначено, що близькі родичі можуть вимагати продовження касаційного провадження з метою реабілітації померлого.
1.4. Вимоги до клопотання
Клопотання або заява повинні містити обставини втрати матеріалів кримінального провадження; відомості про місцезнаходження копій документів кримінального провадження або відомостей щодо них; перелік документів та інших матеріалів, які заявник вважає необхідним відновити; мету відновлення документів та інших матеріалів; відомості про осіб, яким повідомлено про підозру, за наявності; відомості про осіб, які брали участь у кримінальному провадженні, із зазначенням їхнього статусу; перелік слідчих та інших процесуальних дій, проведених у кримінальному провадженні.
Особливо важливим є зазначення місцезнаходження копій документів або відомостей про них, оскільки суд не має втрачених матеріалів і під час процедури відновлення витребовує збережені копії та відомості. Надана заявником інформація про місцезнаходження таких матеріалів є підставою для збору доказів, необхідних для відтворення змісту провадження.
До клопотання можуть додаватися документи або їх копії, які збереглися у прокурора, слідчого, дізнавача, сторони захисту чи потерпілого. Вони можуть бути як у паперовій, так і в електронній формі. Матеріали, які не були посвідчені в установленому порядку, також можуть додаватися за умови їх засвідчення кваліфікованим електронним підписом.
2. Підготовка заяви до розгляду та її судовий розгляд
Стаття 615-1 КПК України безпосередньо не визначає порядку підготовки клопотання до розгляду та його судового розгляду. Під час підготовки суд повинен пересвідчитися, чи подано заяву уповноваженою особою, чи пов’язана вона із захистом її прав та інтересів і чи зазначена мета звернення.
Після одержання заяви про відновлення втрачених матеріалів суддя вживає заходів для отримання від прокурора відомостей та копій відповідних процесуальних документів, які стосуються матеріалів, що підлягають відновленню.
Якщо у заяві не зазначено мету відновлення або відомості, необхідні для відновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та встановлює строк для усунення недоліків. Якщо зазначена заявником мета не пов’язана із захистом його прав та інтересів, суд відмовляє у відкритті провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження вже було відкрито. Водночас у статті 615-1 КПК України наслідки недодержання вимог до змісту клопотання безпосередньо не визначені.
Під час судового розгляду використовуються та досліджуються та частина матеріалів кримінального провадження, яка збереглася, документи, видані фізичним або юридичним особам до втрати матеріалів, копії таких документів, інші довідки, папери та відомості, що стосуються провадження.
Суд також має право допитати як свідків осіб, які були присутні під час вчинення процесуальних дій, осіб або їх представників, які брали участь у судовому розгляді, за необхідності осіб, які входили до складу суду, що здійснював судовий розгляд, а також осіб, які виконували судове рішення.
За результатами розгляду суд може повністю відновити матеріали, відновити їх у частині або закрити розгляд клопотання. Якщо зібраних матеріалів недостатньо для точного відновлення провадження, суд закриває розгляд заяви та роз’яснює право повторно звернутися з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
У судовому рішенні про відновлення зазначається, на підставі яких конкретних доказів, поданих та досліджених у судовому засіданні за участю учасників провадження, суд встановив зміст відновленого судового рішення, а також які докази досліджувалися та які процесуальні дії вчинялися.
Строк зберігання матеріалів кримінального провадження не має значення для вирішення заяви про їх відновлення.
2.1. Відновлення матеріалів за нормами КПК України 1960 року, КУпАП
КПК України 1960 року не передбачав процедури відновлення втрачених матеріалів кримінальної справи. Після набрання чинності КПК України 2012 року його перехідні положення також не встановили спеціального порядку розгляду заяв про відновлення справ, розгляд яких здійснювався за правилами КПК 1960 року.
Водночас Верховний Суд у постанові від 9 грудня 2020 року у справі № 1-27/13, провадження № 51-2857км20, погодився із можливістю застосування процедури, передбаченої Розділом VII чинного КПК України, за аналогією до кримінальних справ, які розглядалися за КПК України 1960 року. Такий підхід обґрунтований необхідністю забезпечення доступу особи до правосуддя.
При цьому застосування аналогії пов’язується з частиною 6 статті 9 КПК України, відповідно до якої у випадках, коли положення Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження та відповідні приписи КПК.
Щодо справ про адміністративні правопорушення, чинний КУпАП не визначає порядку вирішення питання про відновлення матеріалів втраченого провадження. Тому застосовується аналогія права — положення кримінального процесуального права України.
Наведено приклад справи № 648/243/22, провадження № 3-в/766/102/25, у якій 7 липня 2025 року суд зазначив, що рішення у справі про адміністративне правопорушення можливе лише після фактичного відновлення втраченого провадження за заявою учасника судового провадження на підставі зібраних матеріалів. Якщо під час судового розгляду не вдалося зібрати документи, необхідні для точного відновлення, розгляд питання закривається із роз’ясненням права повторного звернення за наявності необхідних документів.
Окремо розглянуто ситуацію, коли матеріали справи про адміністративне правопорушення були знищені у зв’язку із закінченням строку зберігання. КУпАП не містить прямої норми, яка визначала б порядок дій у разі подання апеляційної скарги на постанову у справі, матеріали якої знищені. У наведеному випадку апеляційна скарга була повернута, однак особі роз’яснено право повторно звернутися з апеляційною скаргою після належного відновлення матеріалів справи.
2.2. Проблемні питання відновлення втрачених матеріалів
Одним із проблемних питань є відсутність у статті 615-1 КПК України детальної процедури підготовки клопотання та його судового розгляду. У зв’язку з цим під час розгляду виникає необхідність орієнтуватися на положення Розділу VII КПК України та загальні засади кримінального провадження.
Проблемним є також питання визначення належного суду. Клопотання розглядається слідчим суддею суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або судом, який здійснював судове провадження. Якщо відповідний суд з об’єктивних причин не може здійснювати правосуддя, питання розглядається слідчим суддею іншого суду або іншим судом, визначеним у встановленому законом порядку.
Окремою проблемою є недостатність доказів для точного відновлення матеріалів. У такому випадку суд не повинен відтворювати матеріали на підставі припущень, а закриває розгляд клопотання та роз’яснює можливість повторного звернення після отримання необхідних документів.
Проблемним є питання оскарження судових рішень, прийнятих за результатами відновлення. У матеріалі наведено правову позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 221/4554/19, відповідно до якої апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження нормами КПК не передбачено.
Водночас наведено іншу правову позицію щодо ухвали слідчого судді про відмову представнику потерпілого у відновленні матеріалів. Ухвалою від 27 березня 2024 року у справі № 369/16744/23 Верховний Суд виходив із того, що за відсутності прямого регулювання та з урахуванням загальних засад кримінального провадження право на апеляційне оскарження такого рішення підлягає забезпеченню.
Ще одним проблемним питанням є рух кримінального провадження після його відновлення. Зазначено, що відновлені в умовах воєнного стану матеріали за процедурою статті 615-1 КПК можуть бути предметом подальшого судового розгляду, оскільки відновлення спрямоване на продовження судового розгляду та виконання завдань кримінального провадження.
Також окремо зазначено проблему використання копій документів та електронних матеріалів. Верховний Суд у постанові від 31 березня 2025 року у справі № 320/1199/19 дійшов висновку, що КПК України не передбачає обов’язкового засвідчення відновлених матеріалів електронним підписом. Визначальним є належне підтвердження їх достовірності.
Таким чином, основними проблемними аспектами є недостатня деталізація процедури за статтею 615-1 КПК України, визначення належної територіальної юрисдикції, недостатність джерел для точного відновлення, питання апеляційного та касаційного оскарження, подальший рух відновленого провадження, а також використання копій та електронних матеріалів як джерел відновлення.