Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
12.10.2022

Участь працівника в порятунку людей є поважною причиною відсутності на робочому місці

Огляд підготувала: адвокат Бабенко Яна, член Центру медичного права ВША НААУ

Постанова Верховного Суду у справі №932/2394/21 від 28 вересня 2022 року: участь працівника в порятунку людей є поважною причиною відсутності на робочому місці

Фактичні обставини: позивач звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради (далі – КНП «МКЛ № 16» ДМР) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом в.о. головного лікаря КНП «МКЛ № 16» ДМР від 29 грудня 2018 р. №585кл його прийнято на роботу на посаду в.о. завідувача торакального відділення, лікарем-хірургом-торакальнимторакального відділення з 02 січня 2019 р. Наказом в.о. головного КНП «МКЛ № 16» ДМР від 08 травня 2019 р. №196кл його переведено на посаду завідувача торакального відділення, лікаря-хірурга-торакального.

03 березня 2021 р. наказом № 164 в.о. генерального директора КНП «МКЛ №16» ДМР його звільнено з посади завідувачого торакальним відділенням лікаря-хірурга торакального. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності адміністрація КНП «МКЛ №16» ДМР зазначила висновок комісії зі службового розслідування від 28 січня 2021 р., відповідно до якого 30 листопада 2020 р. завідувач відділення, лікар-хірург торакальний був відсутнім на робочому місці та в межах КНП «МКЛ №16» ДМР протягом усього робочого дня».

Із зазначеним наказом він не згоден, оскільки 30 листопада 2020 р. у о 04 год. 46 хв. він як черговий хірург був викликаний до Комунального некомерційного підприємства «Центральна лікарня» Межівської селищної ради (далі – КНП «Центральна лікарня» Межівської селищної ради) до хворого з діагнозом – ножове поранення шиї, поранення правої загальної сонної артерії, верхньої частки правої легені, масивний гемоторакс праворуч, пневмомедіастінум, велика підшкірна емфізема, в якому з 08 год. до 15 год. 30 хв. проводив операцію хворому та корекцію раннього післяопераційного періоду, інфузійно-трансфузійну терапію, звідки повернувся до м. Дніпро о 17 год. 30 хв.

Зазначав, що 30 листопада 2020 р. згідно з графіком чергування Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради (далі – КП «ОЦЕМД та МК») лікар-хірург не був передбачений, а в медзакладі КНП «Центральна лікарня» Межівської селищної ради відсутні спеціалісти його профілю, а саме торакальні хірурги, тому у разі несвоєчасного надання ним кваліфікованої екстреної медичної допомоги настала б смерть пацієнта. Натомість в штаті торакального відділення КНП «МКЛ № 16» ДМР знаходяться шість спеціалістів його профілю, в цей день жодних подій, які б свідчили про настання будь-яких негативних наслідків для пацієнтів за його відсутності, не відбулося. Наведене свідчить про те, що, надаючи невідкладну медичну допомогу в КНП «Центральна лікарня» Межівської селищної ради пацієнту з ножовим пораненням, від якого могла настати смерть, він знаходився у стані крайньої необхідності, а отже, в його діях відсутні ознаки такого дисциплінарного проступку як прогул.

Видаючи наказ про його звільнення, в. о. генерального директора не врахувала, що 30 листопада 2020 р. він був відсутній на своєму робочому місці з поважної причини, пов`язаної з необхідністю надання невідкладної медичної допомоги з метою врятування життя хворого, а тому в його діях відсутні ознаки такого дисциплінарного проступку як прогул.

Він завчасно не зміг повідомити адміністрацію КНП «МКЛ № 16» ДМР про терміновий виїзд до ургентного хворого, оскільки такий виклик відбувся о 04 год. 46 хв., коли адміністрація КНП «МКЛ № 16» ДМР ще не працювала (робочий день починається о 08.00 год.), а з 08 год. 00 хв. до 15 год. 45 хв. він знаходився в КНП «Центральна лікарня» Межівської селищної ради, де вже надавав невідкладну медичну допомогу хворому. Під час перебування у КНП «Центральна лікарня» Межівської селищної ради він зателефонував медичному директору та повідомив про своє відрядження. Про те, що адміністрації КНП «МКЛ №16» ДМР було відомо про його терміновий виклик до ургентного хворого також свідчить рапорт т.в.о. заступника медичного директора з хірургії зав. відділення сочетаної травми , в якому зазначено, що під час обходу у відділенні торакальної хірургії 30 листопада 2020 р. о 10 год. 30 хв. до 11 год. 30 хв. вона випадково дізналась від лікарів-хірургів торакальних про його від`їзд до КНП «Центральна лікарня» Межівської селищної ради по лінії санітарної авіації.

Посилаючись на те, що він звільнений з обійманої посади з порушенням норм трудового законодавства, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ від 03 березня 2021 р. №164 «Про звільнення завідувача відділення, лікаря-хірурга торакального торакального відділення КНП «МКЛ №16» ДМР»; поновити його на посаді завідуючого торакального відділення лікаря-хірурга торакального відділення КНП «МКЛ № 16» ДМР; стягнути з відповідача 35 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2021 р., залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 р., в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що звільнення позивача з роботи відбулося з дотриманням вимог статей 147, 149 КЗпП України. Позивач не оспорював відсутності на робочому місці 30 листопада 2020 р., наполягаючи на наявності поважної причини, пов`язаної з порятунком життя хворого. Водночас, відповідно до п. 1 розділу 1, п. 1 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року №362 «Про внесення змін до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», позивач повинен був перебувати у відрядженні у законний спосіб – на підставі наказу (розпорядження) керівника КП «ОЦЕМД та МК» ДОР або керівника КНП «МКЛ № 16» ДМР (їх заступників), однак, як установлено судом, такі накази не видавалися. Відповідно до графіку чергувань лікарів КП «ОЦЕМД та МК» на 30 листопада 2020 року, позивач не значився черговим лікарем, крім нього в графіку чергувань вказані ще п`ять лікарів-хірургів, і суду не надано доказів на підтвердження того, що в той день будь-який із вказаних лікарів-хірургів за своїм професійним рівнем не мав можливості надати належну медичну допомогу хворому. Зазначене, за висновками судів, дає підстави вважати, що 30 листопада 2020 р. позивач незаконно був відсутнім за місцем роботи в КНП «МКЛ № 16» ДМР увесь день, внаслідок чого підпорядковане йому торакальне відділення залишилося без керівництва, та піддав необґрунтованому ризику життя і здоров`я пацієнтів відділення.

Правовий висновок Верховного Суду.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (ст. 147 КЗпП України).

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з п. 4 ст. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку вчинення працівником прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що позивач був відсутній за основним місцем роботи 30 листопада 2020 р. у зв`язку з терміновим викликом до КНП «Центральна лікарня» Межівської селищної ради для надання невідкладної медичної допомоги пацієнту з діагнозом: ножове поранення шиї, поранення правої загальної сонної артерії, верхньої частки правої легені, масивний гемоторакс праворуч, пневмомедіастінум, велика підшкірна емфізема, де приблизно з 08 год. до 15 год. 30 хв. проводив операцію, корекцію раннього післяопераційного періоду, та інфузійно-трансфузійну терапію хворому, і повернувся з смт Межова до м. Дніпра о 17 год. 30 хв.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі лікаря протягом усього робочого дня 30 листопада 2020 р., суди виходили з того, що позивач, перебуваючи у трудових відносинах з КП «ОЦЕМД та МК» на посаді лікаря-хірурга відділу виїзної консультативної допомоги за сумісництвом на 0,5 ставки, самовільно залишив основне місце роботи в КНП «МКЛ № 16» ДМР у робочі години та за власним бажання, без належного на те дозволу керівника КНП «МКЛ № 16» ДМР, 30 листопада 2020 р. вибув за направленням КП «ОЦЕМД та МК» до КНП «Центральна лікарня» Межівської селищної ради для надання екстреної медичної допомоги хворому ОСОБА_3 , хоча за сумісництвом мав право працювати в цьому медичному закладі лише у вільний від основної роботи час, тим самим вчинив дисциплінарний проступок у формі прогулу. З такими висновками судів попередніх інстанцій Верховний Суд не погоджується з огляду на таке.

Судами встановлено, що згідно з повідомлення КП «ОЦЕМД та МК» від 02 грудня 2020 р. №08/3147, 30 листопада 2020 р. позивача було залучено до виїзду на виклик КНП «Центральна лікарня» Межівської селищної ради як позаштатного лікаря консультанта для надання невідкладної медичної допомоги. Доказів, які б підтверджували, що позивач замість основної роботи в цей день виконував роботу за сумісництвом, матеріали справи не містять. Більш того, як позивач не міг попередньо погодити з керівництвом КНП «МКЛ № 16» ДМР про його відсутність на роботі 30 листопада 2020 р., оскільки повідомлення про необхідність надання невідкладної медичної допомоги важко пораненому пацієнту він отримав від КП «ОЦЕМД та МК» вночі приблизно о 4 год 46 хв, тобто у позаробочий час.

Не ґрунтується на доказах та є припущеннями і посилання судів на те, що від КП «ОЦЕМД та МК» належну допомогу хворому могли надати будь-хто з п`яти лікарів-хірургів, що значилися черговими відповідно до графіку КП «ОЦЕМД та МК» на 30 листопада 2020 р., оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що зазначені особи фаховою спеціалізацією були лікарями-хірургами торакальними. Крім того, відповідно до пояснень, які є відповідно, завідувачем хірургічного відділення та лікарем-анастезіологом КНП «Центральна лікарня» Межівської селищної ради, хворий надійшов до лікарні з важкими ножовими пораненнями та зважаючи на складність травм потребував допомоги саме спеціаліста відповідного профілю – лікаря-хірурга торакального.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 37 Основ законодавства України про охорону здоров`я медичні працівники зобов`язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій помилково не врахували та не надали належної оцінки доводам позивача про те, що будучи відсутнім на робочому місці 30 листопада 2020 р, він вчиняв дії спрямовані на порятунок життя людини, надаючи невідкладну медичну допомогу у формі екстреної хірургічної операції хворому як профільний лікар-хірург, а отже, був відсутній на робочому місці з поважних причин.

Крім того, суди неврахували, що відсутність позивача за основним місцем роботи не спричинило і не могло спричинити жодних негативних наслідків для пацієнтів хірургічного відділення, у якому, як встановили суди, крім позивача, згідно зі штатним розкладом було ще п`ять хірургів торакальних. В цей день, згідно з протоколами операційних втручань №№ 14193, 14198, було проведено дві планові операції одному пацієнту лікарем-хірургом. Доказів на підтвердження того, що участь у цих операціях мав брати позивач, і це було вкрай необхідно для збереження життя та здоров`я пацієнта, відповідач не надав.

Натомість несвоєчасне забезпечення необхідною медичною допомогою хворого могло призвело до тяжких наслідків для пацієнта або взагалі до його смерті.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що відповідач неправильно кваліфікував дії позивача як порушення трудової дисципліни, не урахувавши поважних причин його відсутності на робочому місці 30 листопада 2020 р у зв`язку з порятунком життя хворого, якому він як лікар-хірург торакальний надавав невідкладну медичну допомогу.

Висновки судів про те, що позивач, відповідно до п. 1 розділу 1, п. 1 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 р. №362 «Про внесення змін до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», у законний спосіб повинен був перебувати у відрядженні тільки на підставі наказу (розпорядження) керівника КП «ОЦЕМД та МК» ДОР або керівника КНП «МКЛ № 16» ДМР (їх заступників) є помилковим, оскільки за обставинами справи, яка переглядається, позивач як лікар мав вжити невідкладних заходів задля порятунку життя хворого. Зважаючи на доведеність позивачем відсутності на роботі 30 листопада 2020 р. з поважної причини, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції було скасовано.

Рішення Верховного Суду за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106621663.