У випадку, коли спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, припадає частка, рівна обов’язковій або більша, то правила статті 1241 ЦК не застосовуються

21 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно.

Суд установив, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом її рідної сестри ОСОБА_3, яка померла. До складу спадщини увійшли: 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами; 1/3 частка земельної ділянки для обслуговування вказаного житлового будинку; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства. На час смерті ОСОБА_3 з нею проживав і був зареєстрований її непрацездатний чоловік ОСОБА_4, який згодом також помер. На час смерті ОСОБА_4 не оформив своїх спадкових прав як спадкоємець обов’язкової частки після смерті своєї дружини ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_3 було два спадкоємці за законом: непрацездатний вдівець ОСОБА_4 та неповнолітній внук ОСОБА_2 за правом представлення. Отже, обов’язкова частка ОСОБА_4 становить 1/4 визначеного у заповіті майна. ОСОБА_2 оформив право на спірне спадкове майно в загальному порядку за правом представлення, успадкувавши це майно після смерті ОСОБА_4. Спадкову трансмісію щодо вказаного майна нотаріус не застосував, оскільки встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після його дружини ОСОБА_3.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Верховний Суд скасував судові рішення, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.

У частині першій статті 1241 ЦК України визначено коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

При визначенні розміру обов’язкової частки у спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини. За згодою особи, яка має право на обов’язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Прийняття спадщини спадкоємцем є обов’язковою умовою здійснення права на спадщину як за законом, так і за заповітом, а також і права на обов’язкову частку у спадщині.

Відповідно до пунктів 5.11, 5.12 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року No 296/5 (далі – Порядок), визначено, що при визначенні розміру обов’язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов’язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов’язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов’язкової частки у спадщині, обов’язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.

У випадку, коли спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, в майні спадкодавця припадає частка, рівна обов’язковій або більша, то правила статті 1241 ЦК України не застосовуються.

Суди всупереч положенням частини другої статті 1241 ЦПК України та глави 10 Порядку не встановили, яке майно увійшло до спадкової маси ОСОБА_3 та чи успадковане ОСОБА_4 спадкове майно не перевищило розмір належної йому обов’язкової частки.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі No 170/581/21 (провадження No 61-3127св22) можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106454346.