Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
06.10.2022

«Цікавить таке питання із судової практики за ст. 185 КУпАП… Здається, десь зустрічав таку позицію суду про те, що якщо поліцейський пред’являє незаконну вимогу і при цьому діє із надмірною силою, то при опорі особи таким діям відсутній склад адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП…»

Відповідь на питання

Відповідь:

  1. Адміністративна відповідальність.

У судовій практиці зустрічаються випадки притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП – за вчинення опору поліцейському.

Однак, такі рішення можуть суперечити закону, оскільки ст. 185 КУпАП:

  • передбачає лише злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського; але
  • не повинна застосовуватися при наявності опору – тобто застосування фізичної сили до нього.

Вказівки щодо правильної кваліфікації та розмежування правопорушень містять положення Постанов Пленуму Верховного Суду:

  • N 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» (посилання: https://is.gd/oV3882); а також
  • N 10 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» (посилання: https://is.gd/WKVh5i ).

«Згідно зі ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.» (Абзац 2 пункту 7 наведеної ППВС №8).

«Слід також мати на увазі, що адміністративна відповідальність за названою статтею настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.» (абзац 3 пункту 7 наведеної ППВС №8).

«На відміну від злісної непокори, передбаченої ст.185 КУпАП, вчинення опору полягає в активній фізичній протидії здійсненню працівником міліції, членом громадських формувань з охорони громадського порядку, військовослужбовцем обов’язку по охороні громадського порядку.» (пункт 8 наведеної ППВС №8), а також:

Наведене нижче рішення суду посилається саме на такий підхід та містить додаткову деталізацію можливих конкретних дій особи, яка притягується до відповідальності (рішення від 27.12.2018 Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/12687/18, посилання: https://is.gd/No4wjJ):

«З об`єктивної сторони злісна непокора виражається у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.

Відмінність опору від злісної непокори полягає в тому, що опір це активна фізична протидія законній діяльності потерпілих, а злісна непокора це пасивна поведінка.».

Таким чином, наявність саме опору у діях проти поліцейського не охоплюється складом адміністративного правопорушення та, залежно від обставин, повинна мати наслідком кваліфікацію злочину за нормами ст.ст. 296, 342, 345 КК.

  1. Кримінальна відповідальність

Імовірно, у запитанні – мова про кримінальну справу №444/2115/17, яку було направлено на новий розгляд

(а) до суду апеляційної інстанції (постанова ВС ККС від 20.10.2020 р.: https://is.gd/dSAEx8) та

(б) суду першої інстанції (ухвала Львівський апеляційного суду від 16.03.2021 р: https://is.gd/gRIx6Z ), –

із такими зауваженнями:

  • вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченої особи «опору» в значенні ст. 342 КК України, суд повинен узяти до уваги також поведінку поліцейського під час пред’явлення ними вимоги і за подальшого розвитку подій у зв’язку із цими вимогами;
  • відповідно до усталеної судової практики опором у значенні ст. 342 КК України є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень;
  • …для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об’єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень;
  • дії особи, спрямовані на протидію невиправданому і надмірному насильству з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір за ст. 342 КК України;
  • якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні ст. 342 КК України, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров’я особи;
  • щоб провести не завжди очевидну межу між опором у значенні ст. 342 КК України і діями, зумовленими рефлекторними реакціями або самозахистом, суду треба взяти до уваги не лише факт фізичного впливу на поліцейського з боку обвинуваченої особи, але й контекст, у якому відбулася подія;
  • … вирішуючи, чи є …склад опору, суд повинен переконатися, що застосовані до обвинуваченої особи заходи з боку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом (ст. 29 Закону України «Про національну поліцію»);.
  • …поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про намір застосувати фізичну силу і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського (ст. 43 Закону України «Про національну поліцію»); зазначене положення звільняє поліцейського від цього обов’язку лише в разі, якщо зволікання із застосуванням сили може спричинити посягання на життя і здоров’я особи та/або поліцейського чи інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим чи неможливим.
  • якщо поліцейський застосовує силу без попередження, суд має визначити, чи не зумовлені дії особи інстинктивною реакцією на несподіване для неї насильство і намаганням відвернути небезпеку для життя і здоров’я;
  • ці ж міркування потрібно брати до уваги також для оцінювання наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого ст. 345 КК України.

Відповідь підготував адвокат Антон КРАВЧЕНКО