Трудові спори з елементом дискримінації: національна практика vs стандарти ЄСПЛ та Європейської соціальної хартії
Про трудові спори з елементом дискримінації: національна практика vs стандарти ЄСПЛ та Європейської соціальної хартії розповіли Наталія Черевко — адвокатка, членкиня Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ, кандидат наук з державного управління та Валерія Долгоєр — адвокатка, членкиня Комітету з питань гендерної політики НААУ, членкиня Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Матеріали заходів
20.05.2026

Лектори докладно проаналізували разом з учасниками національну практику vs стандарти ЄСПЛ та Європейської соціальної хартії щодо трудових спорів з елементом дискримінації, а саме:

1. Захищені ознаки у трудовому праві та їх значення

2. Сегрегація праці: поняття, види та причини

3. Недискримінація в сфері праці в законодавстві України

4. Національна судова практика у спорах щодо дискримінації

5. Національна практика vs європейські стандарти: аналіз та перспективи

 

У рамках характеристики трудових спорів з елементом дискримінації акцентовано на наступному:

1. Захищені ознаки у трудовому праві та їх значення

Захищені ознаки – це характеристики особи, за якими заборонено будь-яке необґрунтоване обмеження прав або надання привілеїв.

До них належать, зокрема:

●             стать, вік;

●             раса, національність;

●             релігійні, політичні переконання;

●             інвалідність, стан здоров’я;

●             сімейний стан, наявність дітей;

●             сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність;

●             членство у профспілках тощо.

Перелік є невичерпним – застосовується критерій зв’язку з характером роботи.

Значення:

●             заборона відмови у працевлаштуванні, звільнення чи обмеження прав через ці ознаки;

●             забезпечення принципу рівності у трудових відносинах;

●             гарантія рівної оплати за рівноцінну працю.

2. Сегрегація праці: поняття, види та причини

Сегрегація праці – це нерівномірний розподіл різних груп працівників у сферах зайнятості, посадах чи рівнях кар’єри.

Види:

1.            Вертикальна сегрегація

●             нерівне представництво на керівних посадах;

●             ефект «скляної стелі».

2.            Горизонтальна сегрегація

●             поділ професій на «чоловічі» та «жіночі»;

●             ефект «скляних стін».

3.            Нерівність в оплаті праці

●             системна різниця у зарплаті між групами;

●             навіть за однакову або рівноцінну працю.

Причини:

●             соціальні стереотипи;

●             упередження роботодавців;

●             історичний розподіл ролей;

●             структурні особливості ринку праці.

3. Недискримінація в сфері праці в законодавстві України

Національне регулювання включає:

●             Конституція України (ст. 24) – рівність і заборона дискримінації;

●             КЗпП України (ст. 2-1) – пряма заборона дискримінації;

●             Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації»;

●             Закон «Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків»;

●             Закон «Про зайнятість населення» (заборона дискримінаційних вакансій).

Форми дискримінації:

●             пряма;

●             непряма;

●             утиск (харасмент);

●             підбурювання;

●             пособництво.

Особливість:

●             допускаються позитивні дії, якщо вони:

●             мають легітимну мету,

●             є пропорційними,

●             тимчасові.

Тягар доказування:

●             позивач доводить факти, що свідчать про дискримінацію;

●             відповідач доводить відсутність дискримінації.

4. Національна судова практика у спорах щодо дискримінації

1. Верховний Суд, 05.06.2024, справа № 202/5012/21:

●             встановлено дискримінацію за ознакою профспілкового членства;

●             працівнику платили менше, ніж іншим у аналогічній ситуації;

●             роботодавець не довів об’єктивного обґрунтування.

Отже, різниця в оплаті без обґрунтування = дискримінація.

2. Верховний Суд, 20.11.2024, справа № 755/8130/23:

●             підтверджено правило розподілу доказування;

●             позивач має показати:

-              різницю у ставленні,

-              наявність захищеної ознаки,

-              негативні наслідки.

3. Верховний Суд, 22.01.2026, справа № 642/2981/24:

●             розмежовано мобінг і конфлікт;

●             неналежні докази (аудіо без ідентифікації) не підтверджують мобінг.

4. Подільський районний суд м. Києва, 10.02.2026, справа № 758/15670/23:

Встановлено мобінг:

●             ізоляція працівника,

●             позбавлення доступу до ресурсів,

●             перешкоджання виконанню роботи.

5. Дніпровський апеляційний суд, 04.06.2024, справа № 932/9202/23:

●             конфлікт ≠ мобінг;

●             свідчення без об’єктивності не є достатніми доказами.

5. Національна практика vs європейські стандарти: аналіз та перспективи

Проблеми національної практики:

●             формальний підхід судів;

●             підміна дискримінації звичайним трудовим спором;

●             небажання застосовувати міжнародні стандарти;

●             складність доказування.

Європейські стандарти:

●             застосування тесту:

-              легітимна мета;

-              пропорційність;

-              обґрунтованість різниці у ставленні;

●             практика ЄСПЛ (наприклад, підходи до прямої/непрямої дискримінації).

Відмінності:

●             в Україні:

-              формалізм;

-              високий поріг доказування;

●             у Європі:

-              більш гнучкий підхід;

-              ефективне застосування принципу рівності.

Перспективи:

●             зміна стандарту доказування;

●             активніше застосування практики ЄСПЛ;

●             розвиток підходів до мобінгу;

●             посилення захисту працівників.

Першоджерело  https://tinyurl.com/mvws8u8n