Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
05.07.2022

This too shall pass*: про мудрість царя SolomonA, про компанії як самостійні суб’єкти права та про юридичні терміни

Матеріал підготувала Людмила Колодник – юрист, викладач спеціалізованого курсу «Юридична англійська» – «Legal English»

* Все пройде. Пройде і це, дослівно англійською мовою: Everything goes by, this too shall pass.

Мудрість, розум та заможність часто асоціюється з царем Соломоном. Він промовив близько 3000 притч, які увійшли у 31 розділ Книги притч Соломонових. Він не просив Господа дати йому славу чи багатство, лише “мудрість і знання”, щоб “правити цим народом… великим”. У відповідь Бог дав йому те, що просив, та ще “серце… розумне”.  (2 Пар. 1:10—12; 3 Цар. 3:12; 4:30, 31).

Саме розумом, знаннями та мудрістю керувався Вищий англійський суд при розгляді справи «Salomon v. Salomon and Co. Ltd» [1897] AC 22, яка стала прецедентною та заклала фундаментальні принципи корпоративного права.

Так от, сьогодні фокусуємо нашу увагу на прецедентний кейс, вплив якого є істотним на юридичне становлення поняття корпорації та юридичну термінологію, що нерозривно пов’язана з даною справою.

Тож, до справи…

Уявіть собі Англію, кінця ХІХ сторіччя…

Наприкінці XIX ст. Великобританія переживала найбільш тривалу і тяжку кризу, що з 1873 р. охопила промисловість, сільське господарство, торгівлю, фінанси. Впродовж 1870-1914 рр. вона втратила світову промислову монополію. Англійські товари перестали бути конкурентоспроможними у порівнянні з німецькими та американськими. Англійський фунт стерлінгів ще залишався світовою розрахунковою валютою.

Саме в цей час пан Арон Саломон займався виробництвом шкіряних черевиків. Його сини, допомагали йому в справах, а також згодом висловили бажання юридично брати участь в сімейному бізнесі в якості власників акцій. Пан Саломон зареєстрував товариство з обмеженою відповідальністю на підставі прийнятого у Великобританії Акта про компанії 1862 року.

1 червня 1892 року корпорація “Саломон і компанія” викупила бізнес пана Арона Саломона за 39 000 фунтів стерлінгів. При цьому 20 000 фунтів стерлінгів компанія виплатила пану Соломону, а 10 000 фунтів стерлінгів були оформлені як позика компанії у пана Соломона в обмін на облігації компанії під плаваючу заставу (floating charge) активів компанії. Частина облігацій корпорації “Саломон і компанія “на суму 5 000 фунтів стерлінгів була згодом відступлена пану Едмонду Бродеріпу. Оскільки Акт про компанії 1862 року вимагав участі в компанії мінімум сімох засновників, акціонерами стали Арон Саломон, дружина пана Саломона і п’ятеро його дітей. Двоє старших дітей також стали директорами, але діяли номінально від імені Саломона, який фактично керував бізнесом самостійно.

Арон Саломон володів 20 001 акцією з загальної кількості 20 007 акцій корпорації “Саломон і компанія”. Враховуючи той факт, що управління бізнесом, а також практично всі акції компанії були в руках пана Соломона, дане утворення на той час вважалось спірним: його можна було розглядати як в якості компанії, так і ні. Проте, формально компанія відповідала Акту про компанії 1862 року.

Згодом у корпорації “Саломон і компанія” виникли фінансові труднощі, компанія зупинила виплату відсотків за облігаціями. Едмонд Бродеріп подав позов на корпорацію “Саломон і компанія” в жовтні 1983 року, що запустив процес ліквідації компанії. Едмонду Бродеріпу виплатили 5 000 фунтів стерлінгів, після чого залишилося активів на 1 055 фунтів стерлінгів, а борги кредиторам становили 7 773 фунта стерлінгів.

У процесі ліквідації компанії було встановлено, що її створення відповідало законодавству, отже при відсутності майна компанії вимоги, що залишилися, не підлягають задоволенню. Виносячи таке рішення в процесі ліквідації суд встановив чітку концепцію, яка діє і до сьогодні: кредитори, забезпечені заставою мають пріоритет як перед акціонерами компанії, так і перед незабезпеченими кредиторами.

Відповідно до вищезазначеної концепції, Арон Саломон подав прохання про задоволення частини його облігаційних вимог з решти +1 055 фунтів стерлінгів, що було аналогічно вимогам Едмонда Бродеріпа.  Однак, за твердженням ліквідатора, плаваючу заставу у цій справі не можна було брати до уваги, оскільки дана застава, була видана Ароном Саломоном самому собі, а, отже, пан Саломон повинен нести відповідальність за борги компанії.

Як наслідок, Арон Саломон подав позовну заяву в суд проти корпорації “Саломон і компанія”.  Ліквідатор компанії не забарився та пред’явив пану Саломону зустрічний позов і заявив, що компанія була створена з метою введення в оману кредиторів, не забезпечених заставою, і просив анулювати облігації Арона Саломона. Справа слухалася у першій інстанції, апеляції та дійшла до Палати Лордів, яка на той час була Вищим судом Великобританії.

Палата Лордів визначила основний нюанс у цій справі, поставивши запитання, чи взагалі існувало, належним чином утворене товариство з обмеженою відповідальністю чи ні.

Палатою Лордів, було винесено рішення, на підставі якого кредиторам корпорації “Саломон і компанія”, які намагалися стягнути борги компанії з її засновника, англійського взуттьовика Аарона Саломона, та з інших акціонерів, що були членами його родини, було відмовлено в задоволенні їх вимог. Мотивування відмови полягало в наступному:

 

  • згідно із законом корпорація є самостійною особою, відмінною від особи або осіб, які створили таку корпорацію. При цьому нічого не заважає особі, яка створила корпорацію, продовжувати бізнес, який така особа вела до моменту створення корпорації. Отже, корпорація (від імені якої пан Саломон, будучи її директором, брав позики) та пан Саломон як фізична особа є окремими суб’єктами права (entities) та не відповідають за зобов’язаннями один одного.
  • Мета створення компанії була законною, факт надання позики Ароном Саломоном не має на меті ввести кого-небудь в оману.
  • Контроль однієї особи над компанією сам по собі не є чимось незаконним або таким, що вводить когось в оману.

 

Історичне значення

Рішення Палати Лордів Великої Британії, засноване на законодавстві того часу, заклало підґрунтя для розмежування між собою осіб, котрі заснували корпорацію, і самої корпорації, їх прав, повноважень і обов’язків. Та обставина, що компанія була визнана окремою особою, спричинило прийняття наступних значущих судових прецедентів:

  • Навіть, якщо компанія заснована однією особою, це не зменшує її статусу як юридичної особи;
  • Корпорація діє від власного імені: укладає угоди, є позивачем і відповідачем у суді, тощо;
  • Компанія володіє безперервним правонаступництвом (perpetual succession): в разі смерті або виходу акціонера, з юридичною особою нічого не відбувається;
  • Компанія несе повну відповідальність за борги своїм майном, при цьому відповідальність осіб, які є акціонерами компанії, обмежена їх внесками в статутний капітал корпорації;
  • Корпорація може володіти майном.

А тепер про юридичну термінологію          

Справа Salomon v Salomon & Co Ltd 1897 року мала важливе значення для зміцнення доктрини, яка має назву doctrine of corporate personality, або separate legal entity doctrineдоктрина самостійної / відокремленої / окремої правосуб’єктності юридичної особи. У правовій літературі, присвяченій цій тематиці, зустрічається також концепція відокремленої корпоративної правосуб’єктності.

Також, doctrine of corporate personality називають як principle of separate corporate personality, principle of separate legal entity, separate legal entity principle / rule принцип окремої правосуб’єктності юридичної особи.

 

Corporate Personality

The distinct status of a business organization that has complied with law for its recognіtion as a legal entity and that has an independent legal existence from that of itsoffices, directors, and shareholders. Corporate personality encompasses the capacity of a corporation to have a name of its own, to sue and be sued, and to have the right to purchase, sell, lease, and mortgage its property in its own name.

Словниковим юридичним значенням personality є саме правосуб’єктність. Якщо про організацію кажуть, що вона має a separate personality, то підкреслюється наявність у неї власної самостійної правосуб’єктності.

Separate legal personality – independent existence under the law, especially in the context of a company being separate and distinct from its owners.

Ex. One of the main advantages of the company structure is the limitation of liability that the separate legal personality gives to the members.

Спираючись на ідею правосуб’єктності, можна перекласти іменник entity, який у словнику означає самостійна правова одиниця, організація – суб’єкт права або просто суб’єкт права. Крім цього, виходячи з англійського юридичного слововживання, під поняттям entity розуміється будь-який суб’єкт права – не тільки юридична, а й фізична особа, істота.

Наприклад, the House of Lords court stated that the company was properly set up, there was no fraud  and  thus  Mr  Salomon  was  a  distinct  entity  from  his  company,  his  directorship,  his  shareholding and his rights as a secured creditor.

 

Концепція «зняття корпоративної вуалі», тобто притягнення акціонерів або директорів компанії до відповідальності за дії компанії, (piercing the corporate veil or lifting the corporate veil) також становить невід’ємну частину корпорації як самостійного суб’єкта права.

 

Pierce the corporate veil – where a shareholder or director of a company may be held liable (=legally responsible) for a company’s debts or liabilities despite the general principle that a company’s shareholders and employees are immune from civil lawsuits filed against it.

Ex. Judge Gordon ordered that the corporate veil be pierced on a list of Palmer’s companies so they could be properly investigated.

Крім цього, необхідно зазначити, що, враховуючи синонімію термінів piercing та lifting, словосполучення lifting the corporate veil та piercing the corporate veil зазвичай перекладають як зняття корпоративної вуалі.  Проте, слід зазначити, що широка дискусія наразі ведеться щодо перекладу терміну piercing the corporate veil як проколювання корпоративної вуалі.  Однак, чи доцільний саме такий переклад цього юридичного терміну питання залишається відкритим з багатьох причин.