Лектор докладно проаналізував разом з учасниками теоретичні, організаційні та процесуальні питання судової експертизи, а саме:

• 1. Поняття судової експертизи.
• 2. Нормативні акти, що регулюють судовоекспертну діяльність.
• 3. Особи, уповноважені призначати судову експертизу.
• 4. Науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.
• 5. Експертні служби.
• 6. Приватні судові експерти.
• 7. “Інші фахівці” у судочинстві: правові проблеми та ризики.
• 8. Види судових експертиз за процедурою проведення.
• 9. Різниця між судовою експертизою та експертним дослідженням.
• 10. Експертне дослідження.
• 11. Відомості, які можна отримати адвокату із Реєстру.

У рамках характеристики судової експертизи акцентовано на наступному:

1. Поняття судової експертизи

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальними є знання та вміння у відповідній галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо, крім знань у галузі права, що необхідні для вирішення питань, які виникають при розслідуванні та розгляді у суді конкретних справ.

Спеціальними іменують знання, які не є загальнопоширеними, загальновідомими, а лише ті, якими володіють спеціалісти-професіонали у тій чи іншій галузі.

Ці знання отримуються фахівцем у процесі навчання та практичної діяльності за відповідною спеціальністю (фахом), і включають навички та уміння щодо їх застосування. Особи, які володіють спеціальними знаннями та досвідом, у судочинстві визнані обізнаними особами.

2. Нормативні акти, що регулюють судовоекспертну діяльність:

• Конституція України;
• Цивільний процесуальний кодекс України;
• Кримінальний процесуальний кодекс України;
• Господарський процесуальний кодекс України;
• Кодекс України про адміністративні правопорушення;
• Кодекс адміністративного судочинства України;
• Митний кодекс України;
• Закон України «Про судову експертизу»;
• Закон України «Про виконавче провадження»;
• Закон України «Про адвокатуру»;
• Закон України «Про екологічну експертизу»;
• Міжнародні договори й угоди про взаємну правову допомогу і співробітництво;
• Указ Президента України «Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України» від 6.04.2011 № 406/2011;
• Відомчі інструкції:

• Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.
• Інструкція про призначення і проведення судових експертиз, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.
• Інструкція про проведення судово-медичної експертизи, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.01.1995 №6.
• Порядок проведення судово-психіатричної експертизи, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 8.10.2001 № 397.

3. Особи, уповноважені призначати судову експертизу

Особи, уповноважені призначати судову експертизу:

1. У кримінальному провадженні – сторона обвинувачення, сторона захисту, потерпілий, слідчий, слідчий суддя, суд.
2. У справах про адміністративні правопорушення – суд, посадова особа (орган), що здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення.
3. У виконавчому провадженні – державний виконавець.

4. Науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України

Судові експертизи та експертні дослідження проводяться суб’єктами судово-експертної діяльності, визначеними ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» — державними спеціалізованими установами, а також судовими експертами, які не є працівниками таких установ.

До державних спеціалізованих установ належать:

Науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України, які регіонально обслуговують зони:

• Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз (Дніпропетровська і Запорізька області);
• Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз (Донецька і Луганська області);
• Київський науково-дослідний інститут судових експертиз (м. Київ, Вінницька, Житомирська, Київська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська і Чернігівська області);
• Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз (Автономна Республіка Крим);
• Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська і Чернівецька області);
• Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз (Кіровоградська, Миколаївська, Одеська і Херсонська області);
• Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса (Полтавська, Сумська, Харківська області);
• Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності (зона обслуговування поширюється на всі регіони).

5. Експертні служби:

1. Міністерство внутрішніх справ України:

• Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України;
• Науково-дослідні експертно-криміналістичні центри при головних управліннях МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, управліннях МВС в областях, м. Севастополі й на транспорті.

2. Державна прикордонна служба України:

• Головний експертно-криміналістичний центр Державної прикордонної служби України.

3. Служба безпеки України:

• Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (ІСТЕ СБУ).

4. Міністерство оборони України:

Хоча Законом України «Про судову експертизу» передбачено ведення діяльності експертною службою Міністерства оборони України, однак Положенням про Міністерство оборони України та Положенням про Генеральний штаб Збройних Сил України серед основних завдань і функцій здійснення судово-експертної діяльності не обумовлено.

6. Приватні судові експерти

Приватний судовий експерт — це особа, яка не є працівником державної спеціалізованої експертної установи, але має необхідну освіту, професійну підготовку та атестована за відповідною експертною спеціальністю з внесенням до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Правові підстави діяльності:

• Стаття 7 Закону України “Про судову експертизу”:
  
  Судові експертизи проводяться як державними спеціалізованими установами, так і судовими експертами, які не є працівниками таких установ.

Приватні експерти мають рівні права з експертами державних установ.

• Стаття 69 КПК України:

Експертом може бути особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями.

Має право на проведення експертизи за умови внесення до Державного реєстру.

Переваги приватних експертів:

1. Незалежність:

• Відсутність розслідування адміністративного підпорядкування органам досудового розслідування;
• Економічна незалежність від державного фінансування;
• Можливість більш об’єктивної оцінки обставин справи.

2. Спеціалізація:

• Глибока спеціалізація у вузьких галузях знань;
• Використання новітніх методик та обладнання;
• Постійне підвищення кваліфікації у комерційних умовах.

3. Гнучкість:

• Швидші терміни проведення експертизи;
• Індивідуальний підхід до кожної справи;
• Можливість консультування на всіх етапах справи.

4. Доступність:
   
   

• Робота у різних регіонах;
• Можливість виїзду до місця події;
• Гнучкий графік роботи.

7. “Інші фахівці” у судочинстві: правові проблеми та ризики

Частина 2 статті 7 Закону України “Про судову експертизу” передбачає можливість залучення “інших фахівців з відповідних галузей знань” для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами.

Хто такі “інші фахівці”:

• Особи, які володіють спеціальними знаннями у відповідній галузі;
• Не мають статусу судового експерта;
• Не внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів;
• Можуть залучатися тільки за рішенням особи або органу, що призначили експертизу.

Категорії “інших фахівців”:

1. Науковці та викладачі вищих навчальних закладів.
2. Практикуючі спеціалісти з відповідних галузей.
3. Консультанти комерційних організацій.
4. Іноземні експерти (за особливих обставин).

Правові проблеми залучення “інших фахівців”:

1. Процесуальний статус:

Проблема: Неоднозначність процесуального статусу “іншого фахівця”:

• Чи несе він відповідальність за завідомо неправдивий висновок?
• Які процесуальні права та обов’язки має така особа?
• Як оцінювати компетентність такого фахівця?

Судова практика: Суди по-різному підходять до оцінки висновків “інших фахівців”, що створює правову невизначеність.

2. Кваліфікація та компетентність:

Проблема: Відсутність єдиних критеріїв оцінки кваліфікації:

Немає обов’язкової атестації.

• Відсутній єдиний стандарт підготовки.
• Складність перевірки професійного рівня.

Ризики:

• Залучення некопетентних осіб.
• Отримання недостовірних висновків.
• Порушення прав учасників процесу.

3. Відповідальність:

Проблема: Обмежена відповідальність “інших фахівців”:

• Відсутність кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України.
• Обмежена цивільно-правова відповідальність.
• Складність притягнення до відповідальності.

Процедурні питання:

Проблема: Нечіткість процедур залучення:

• Відсутність чітких критеріїв відбору.
• Неврегульованість порядку оплати.
• Невизначеність строків проведення дослідження.

Європейський досвід: у більшості європейських країн відсутній інститут “інших фахівців” у судовій експертизі. Експертну діяльність здійснюють тільки атестовані експерти або установи, що мають відповідні ліцензії.

8. Види судових експертиз за процедурою проведення

1) Комплексна експертиза — це експертиза, яка проводиться експертами різних спеціальностей для вирішення питань, що потребують спеціальних знань у різних галузях науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо.

Приклади комплексних експертиз:

• Судово-медична та криміналістична експертиза при дослідженні знарядь злочину та ушкоджень;
• Пожежно-технічна та електротехнічна експертиза при розслідуванні пожеж;
• Автотехнічна та судово-медична експертиза при ДТП з травмуванням людей;
• Будівельно-технічна та економічна експертиза при оцінці будівельних об’єктів.

Особливості комплексної експертизи:

1. Призначається, коли для вирішення питань необхідні знання з різних галузей.
2. Проводиться експертами різних спеціальностей (експертних спеціальностей).
3. Кожен експерт досліджує ті об’єкти і вирішує ті питання, які відносяться до його компетенції.
4. Експерти спільно аналізують отримані результати і формулюють загальний висновок.
5. У висновку зазначається, які дослідження провів кожен експерт, які факти він встановив і до яких висновків прийшов.
6. За загальний висновок відповідають експерти, компетентні у відповідних питаннях.

2) Комісійна експертиза — це експертиза, яка проводиться комісією експертів однієї або різних спеціальностей.

Випадки призначення комісійної експертизи:

1.За власною ініціативою керівника експертної установи при:

• Особливій складності дослідження;
• Значущості справи;
• Необхідності застосування різних методів дослідження.

2. За рішенням особи (органу), що призначила експертизу

3. При проведенні судово-медичних експертиз у випадках:

• Встановлення причин смерті.
• Встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
• Визначення стану здоров’я.
• Встановлення віку.
• Інші складні випадки.

Особливості комісійної експертизи:

1. Головуючий експерт призначається керівником експертної установи або старшим за стажем експертом.
2. Головуючий організовує проведення експертизи, але не має переваги при оцінці результатів.
3. Спільний висновок складається при одностайності експертів.
4. Окремі висновки складаються при розбіжностях у думках експертів.
5. У висновку зазначаються питання, з яких експерти дійшли згоди або не дійшли згоди.
6. Кожен експерт має право викласти свою думку окремо.

3) Повторна експертиза — це експертиза, яка призначається у випадках необґрунтованості висновку експерта або експертів, або сумнівів у його правильності.

Підстави для призначення повторної експертизи:

• Необґрунтованість висновку первинної експертизи.
• Сумніви у правильності висновку: Застосування неналежних методів дослідження.
• Порушення процедури проведення експертизи: Недотримання вимог закону при призначенні або проведенні експертизи.

Особливості повторної експертизи:

1. Обов’язково доручається іншому експерту або експертам.
2. Не може проводитися тим самим експертом, що проводив первинну експертизу.
3. Експерту надаються матеріали первинної експертизи.

4) Додаткова експертиза — це експертиза, яка призначається при недостатній ясності або повноті висновку експертизи або при виникненні нових питань щодо раніше досліджених обставин.

Підстави для призначення додаткової експертизи:

• Недостатня ясність висновку.
• Неповнота висновку.
• Виникнення нових питань.

Особливості додаткової експертизи:

1. Може доручатися тому ж експерту, що проводив первинну експертизу.
2. Може доручатися іншому експерту тієї ж спеціальності.
3. Не ставиться під сумнів правильність первинного висновку.
4. Доповнює або уточнює первинну експертизу.
5. Проводиться на підставі тих же матеріалів або з додатковими матеріалами.

9. Різниця між судовою експертизою та експертним дослідженням

Судова експертиза — це процесуальна дія, передбачена кримінальним, цивільним, господарським, адміністративним процесуальним законодавством.

Характеристики судової експертизи:

1. Процесуальний статус:Регулюється процесуальним законодавством, висновок має статус джерела доказів. Експерт несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

2. Суб’єкти призначення: Слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд, сторони у справі (за певних умов).

3. Підстави проведення: Постанова слідчого, дізнавача; ухвала слідчого судді, ухвала суду; клопотання сторін.

4. Процесуальні гарантії: Право сторін заявляти відвід експерту; право ставити питання експерту; право знайомитися з висновком; право просити призначення додаткової або повторної експертизи.

5. Наслідки: Висновок підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами; може бути покладений в основу судового рішення; оскарження можливе через оскарження судового рішення.

Експертне дослідження — це дослідження, що проводиться особою, яка володіє спеціальними знаннями, поза рамками судочинства.

Правовий статус: не регулюється процесуальним законодавством, має статус письмового доказу.

Суб’єкти ініціювання: Будь-які фізичні особи, Юридичні особи, Адвокати, Страхові компанії, тощо.

10. Експертне дослідження:

Підстави проведення: Договірне проведення дослідження, листи замовлення, доручення адвоката.

Мета проведення: Попередня оцінка доказів, підготовка до судового процесу, вирішення спірних питань у досудовому порядку, страхові випадки.

Наслідки: Може використовуватися як підстава для клопотання про призначення судової експертизи, може бути долучений до справи як письмовий доказ, не має преюдиціального значення.

Перетворення експертного дослідження у судову експертизу:

1. Долучення до справи як письмового доказу.
2. Клопотання про призначення судової експертизи на основі результатів дослідження.
3. Виклик особи, що проводила дослідження, як спеціаліста або свідка.
4. Призначення судової експертизи тому ж експерту для процесуального оформлення.

11. Відомості, які можна отримати адвокату із Реєстру

Державний реєстр атестованих судових експертів – це офіційна електронна база даних, що ведеться Міністерством юстиції України з метою створення інформаційного фонду про осіб, які отримали в порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу», кваліфікацію судового експерта.

Відомості, які можна отримати адвокату із Реєстру:

1. Прізвище, ім’я, по батькові судового експерта.
2. Відомості про місце роботи — державну спеціалізовану установу або про судових експертів, які не є фахівцями державної спеціалізованої установи.
3. Місцезнаходження, телефон.
4. Назву Експертно-кваліфікаційної комісії або Атестаційної комісії, дату і номер її рішення або дату та номер наказу про присвоєння кваліфікації.
5. Номер та термін дії свідоцтва або документа, що підтверджує наявність кваліфікації судового експерта (якщо видача свідоцтва не передбачено, вноситься відповідний запис).
6. Номер та вид експертизи, індекс та вид експертної спеціальності.

Помилки адвокатів при призначенні експертиз:

• Постановка питань правового характеру.
• Вихід за межі компетенції експерта.
• Надання копій замість оригіналів.
• Вибір експерта без перевірки реєстру.

Першоджерело - https://tinyurl.com/4tpkuze7