Лектор докладно проаналізував разом з учасниками тактику захисту шляхом виявлення та доведення порушень в процедурі доказування, збирання та оцінки доказів, а саме:

1. Практика не виконання слідчими, прокурорами, вимог ст. 94 КПК щодо оцінки доказів.

2. Заперечення законності та допустимості доказів зібраних оперуповноваженими.

2.1. Щодо права оперуповноважених складати протоколи.

2.2. Щодо права оперуповноважених приймати участь у слідчих діях.

2.3. Щодо можливості (не можливості) надання деяких доручень слідчого, прокурора оперуповноваженим та обсяг прав за такими дорученнями.

3. Щодо дотримання слідчим (прокурором) вимог обгрунтованості обвинувачення шляхом викладення встановлених обставин, що підлягають доказуванню з посиланням на докази якими вони підтверджуються.

4. Щодо дотримання слідчим (прокурором) вимог КПК зазначати в реєстрі матеріалів досудового розслідування реквізити всіх процесуальних рішень, в т.ч. стосовно оцінки доказів.

5. Практика невиконання вимог оцінки доказів слідчими суддями.

6. Використання вимог закону щодо заборони надання до початку судового розгляду інших, ніж передбачені ч.4 ст.291 КПК, документів.

7. Практика порушення стороной обвинувачення процедури подання суду доказів та їх дослідження.

8. Практика не виконання стороной обвинувачення вимог закону щодо доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК та належності та допустимості поданих доказів.

9. Особливості вимог КПК щодо процедури оцінки доказів, та системні порушення цих вимог судами.

9.1. Розбір положень ст.94 КПК- оцінка доказів.

9.2. Деякі позиції КСУ, та ЄСПЛ щодо оцінки доказів.

10. Системні порушення у вигляді збирання судами доказів шляхом допиту свідків, потерпілого, експерта, ін., та використання недозволених методів.

11. Практика безпідставного відхилення судом доказів сторони захисту, в т.ч. шляхом не передбаченої законом їх критичної оцінки.

11.1. Важлива судова практика на допомогу захиснику в даному питанні.

12. Порушення в практиці оцінки доказів при застосування спрощеної процедури судового розгляду передбаченої ч.3 ст. 349 КПК. Неузгодженість положень ст. 349 КПК з іншими положеннями КПК та загальними засадами процесуального законодавства.

13. Заперечення проти судової практики відмови стороні захисту у повторному дослідженні доказів при розгляді апеляційної скарги.

14. Наслідок поведінки сторони, яка своїми діями унеможливила або значно ускладнила дослідження важливих доказів судом.

15. Висновки.

У рамках характеристики процедури доказування, збирання та оцінки доказів акцентовано на наступному:

1. Практика невиконання вимог ст.94 КПК щодо оцінки доказів

Ст. 94 КПК зобов’язує слідчого і прокурора оцінювати кожен доказ окремо (належність, допустимість, достовірність), а сукупність – з точки зору достатності та взаємозв’язку.

Таким чином оцінка доказів, наряду зі збиранням та перевіркою — є обов’язковим елементом доказування. Якщо не було оцінки доказів, це означає що прокурором, слідчим обов’ язок доказування не виконаний. Саме так потрібно ставити питання стороні захисту.

Якщо суди застосовуючи ст. 94 КПК– надають оцінку доказам виключно у вигляді письмового процесуального рішення, яке містить обґрунтування своїх висновків, то очевидно що так саме це мають робити слідчі та прокурори. До цього спонукають і такі засади кримінального процесу як законність (п.2.ч.1.ст.7 КПК), публічність (п.18.ч.1.ст.7), вимоги ч.6 ст.9 КПК та ін. В інший спосіб довести що підозра і обвинувачення ґрунтуються на доказах, а в обвинувальний акт внесені фактичні (а не вигадані) дані неможливо.

2. Заперечення законності та допустимості доказів, зібраних оперуповноваженими

Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.1.ст.93 КПК).

Сторони кримінального провадження- з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом (п.19 ч.1 ст.3 КПК).

Таким чином оперуповноважені не є стороною кримінального провадження і навіть за наявності доручення слідчого їх можливість стати стороною кримінального провадження КПК не передбачена, а тому законність та допустимість зібраних ними доказів (наприклад шляхом складання протоколів НСРД, огляду та інших дій), підлягає запереченню.

2.1. Право складати протоколи

Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст.106 КПК).

Процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду (ч.1 ст.110 КПК).

Органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання ( ч.1. ст.38 КПК).

Отже, право на складання протоколів законодавцем покладено на слідчого, прокурора а не на оперуповноважених, які, навіть за дорученням не можуть стати органом досудового розслідування, а тому право на складання ними протоколів підлягає запереченню.

2.2. Участь у слідчих діях

Судова практика:

·              Виправдувальний вирок Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 13.04.2017, справа №315/396/16-к — участь оперуповноважених при обшуку визнана незаконною.

·              Вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.01.2017, справа №373/2562/15-к — протокол обшуку визнано недопустимим через участь оперуповноваженого без письмового доручення.

·              Постанова Об’єднаної палати ККС ВС у справі №663/820/15-к від 06.12.2021 — виконання ухвали про обшук не може бути доручене оперативним підрозділам.

2.3. Межі доручень (ст.41 КПК)

Лектор вказує на недосконалість ст.41 КПК:

·              доручення надається підрозділу, а не конкретному оперуповноваженому;

·              закон не визначає обсяг повноважень;

·              обшуки оперативними працівниками неприпустимі (позиція ВС у справі №663/820/15-к).

Колізії тлумачаться на користь особи:

·              ЄСПЛ «Щокін проти України» (п.50–56).

3. Обґрунтованість обвинувачення з посиланням на докази

Обвинувачення має містити посилання на докази.

Судова практика:

·              Постанова Верховного Суду України від 24.11.2016, справа №5-328кс16 — обвинувальний акт є документом, яким визнається достатність доказів.

·              Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.06.2014, справа №185/3347/14-к — обвинувальний акт має обґрунтовувати висновки доказами.

Відсутність посилань — підстава для повернення обвинувального акту.

4. Реєстр матеріалів (ст.109 КПК)

Відповідно до положень п.2.ч.2.ст.109 КПК реєстр матеріалів досудового розслідування має містити реквізити процесуальних рішень прийнятих під час досудового розслідування (навіть не викладених письмово), тому процесуальна дія у вигляді оцінки доказів слідчим, прокурором, має бути зазначена в реєстрі- додатку до обвинувального акту.

 Лектор вважає, що відсутність таких відомостей означає відсутність підстав для повідомлення про підозру та складання обвинувального акту, без чого обвинувальний акт має повертатися назад прокурора.

 5. Порушення оцінки доказів слідчими суддями

Порушуються:

·              ст.94 КПК,

·              п.2 ч.1 ст.372 КПК,

·              п.4 ч.1 ст.196 КПК.

Наслідки:

·              пілотні рішення ЄСПЛ щодо системних порушень,

·              порушення ст.6 ЄКПЛ.

6. Заборона надання інших документів (ч.4 ст.291 КПК)

Згідно ч.4. ст.291 КПК до обвинувального акту додається:

 1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

 Надання суду інших документівдо початку судового розгляду забороняється.

 Це означає, що у сторони захисту є законні підстави заперечувати проти того, щоб до початку судового розгляду по суті суду надавалися та долучалися постанови про зміну групи прокурорів, позовні заяви з додатками, клопотання про обрання чи продовження запобіжного заходу, тощо. А недосконалість законодавства тлумачилась на користь обвинувачуваного.

 7. Порушення процедури подання доказів

·              докази оголошуються у вступній промові (ч.1 ст.349 КПК);

·              виклик свідків — на підготовчій стадії (ч.2 ст.315 КПК);

·              відмова від вступної промови = відмова від подання доказів.

Матеріали — це джерела доказів, а не докази (ч.2 ст.84 КПК).

8. Невиконання обов’язку доказування (ст.91, 92 КПК)

ВС/ККС:

·              справа №522/2256/16-к від 12.02.2019 — сторона обвинувачення зобов’язана доводити належність і допустимість доказів.

На практиці цього не робиться.

9. Особливості ст.94 КПК

9.1. Аналіз

·              оцінюється кожен доказ окремо;

·              сукупність — лише щодо достатності;

·              внутрішнє переконання можливе лише з посиланням на закон (ст.62 Конституції, ст.17 КПК);

·              ст.370 КПК — рішення має ґрунтуватися на оцінених доказах.

9.2. Позиції КСУ та ЄСПЛ

·              Рішення КСУ №12-рп/2011 від 20.10.2011 — обвинувачення не може ґрунтуватися на незаконно отриманих доказах.

·              ЄСПЛ «Луценко проти України» (18.12.2008, п.48) — оцінюється якість доказів.

·              ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» (21.04.2011) — незаконні докази роблять процес несправедливим.

10. Незаконне збирання доказів судами

1)           Суд не є стороною доказування (ст.93 КПК).

2)           Право допиту належить сторонам (ст.352 КПК).

3)           Питання суду після допиту не є показаннями (ст.95 КПК).

11. Безпідставне відхилення доказів захисту

ВС/ККС справа №91/4689/19 від 21.03.2023:

·              суд не може відкидати докази лише через суперечність обвинуваченню;

·              діє принцип in dubio pro reo.

11.1. Додаткова практика

·              ЄСПЛ «Котенко та інші проти України» (20.06.2019, №2575/09).

·              ВС/ККС №601/1143/16 від 29.09.2020.

·              ВП ВС від 16.11.2023 №11-228сап21 — вимоги до мотивування.

·              ВС/ККС №555/2067/18 від 10.09.2020 — одна логічна версія події.

·              ВС/ККС №127/25394/18 від 26.01.2021 — недопустимість доказів з іншого провадження.

·              ВС/ККС №446/838/21 від 11.08.2022 — пріоритет об’єктивних джерел.

12. Спрощена процедура (ч.3 ст.349 КПК)

Визнання обставин без дослідження доказів суперечить:

·              ч.1 ст.84 КПК (факти встановлюються лише доказами),

·              загальним засадам (ч.6 ст.9 КПК).

13. Відмова у повторному дослідженні доказів в апеляції

ВС/ККС в справі № 740/3943/23 від 23 грудня 2024 року фактично встановив засаду сприяння захисту зазначивши:

 Незважаючи на те, що КПК кримінального не містить у якості окремої загальної засади провадження принципу сприяння захисту (favor defensionis), однак він втілений у низці законодавчо визнаних загальних засад, таких як верховенство права, змагальність, презумпція невинуватості та забезпечення права на захист і має застосовуватися, серед іншого, у тих випадках, коли для захисту об`єктивно складно отримати докази на свою користь.

 Тобто суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (частина 1 статті 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів.

 14. Наслідок поведінки сторони

 Сторона захисту має право реалізувати свої процесуальні права, у тому числі право на доступ до матеріалів, які могли підтвердити позицію захисту про провокацію кримінального правопорушення. Наслідок поведінки сторони, яка своїми діями унеможливила або значно ускладнила дослідження важливих доказів судом, має тлумачитися на користь протилежної сторони, щоб не заохочувати сторону до використання таких прийомів. (ВС/ККС у справі №991/722/21 від 21 листопада 2023р.).

 15. Висновки

 1)           Існуюча судова практика щодо збирання, оцінки доказів, доведення їх допустимості, належності та достовірності є недосконалою, не звертає уваги на деякі системні порушення та важливі особливості в даному питанні.

2)           Наведені приклади порушень в практиці збирання доказів їх оцінки, процесі доказування, відкритті та долучення доказів можуть бути використані стороною захисту, з метою визнання недопустимості таких доказів, скасуванні постановлених вироків, та посилення своєї позиції в кримінальному провадженні.

3)           Недосконалість кримінального-процесуального законодавства, яка заздалегідь передбачена ч.6 ст. 9 КПК, також надає стороні захисту додаткові можливості та переваги.

4)           Запропонована тактика захисту шляхом виявлення та доведення порушень в процедурі доказування, збирання та оцінки доказів є інструментом захисту , який варто застосовувати.

Першоджерело  https://tinyurl.com/muuhmmyr