Тактика застосування адвокатом судових видів звільнення від покарання
Про тактику застосування адвокатом судових видів звільнення від покарання розповів адвокат, доктор юридичних наук, доцент кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету “Києво-Могилянська академія”, заступник голови Комітету з кримінального права та процесу НААУ, член комісії з питань правової реформи при Президентові України Олексій Горох під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Матеріали заходів
16.12.2025

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками тактику застосування адвокатом судових видів звільнення від покарання, а саме:

  • 1. Поняття та система судових видів звільнення від покарання.
  • 2. Звільнення від призначення покарання: поняття, види, проблеми застосування.
  • 3. Звільнення від відбування призначеного покарання: поняття, види, проблеми застосування.
  • 4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням: поняття та проблеми судової практики.
  • 5. Вирішення конкуренції застосування судових різновидів звільнення від покарання.

У рамках характеристики судових видів звільнення від покарання акцентовано на наступному:

1. Поняття та система судових видів звільнення від покарання

Звільнення від покарання – це захід правового впливу, який застосовується судом від імені держави до особи, засудженої за вчинення кримінального правопорушення, та полягає у відмові від застосування призначеного покарання повністю або частково.

Лектор наголошує, що це поняття має бути прямо закріплене в КК України.

Відмінність від звільнення від кримінальної відповідальності:

  1. Звільнення від покарання не є звільнення від кримінальної відповідальності, це — відповідальність без покарання;
  2. Звільнення від кримінальної відповідальності вирішується ухвалою суду, а звільнення від покарання — вироком;
  3. Звільнення від покарання застосовується лише після засудження.

Система за стадією провадження:

1. Під час ухвалення вироку (ст. 368 КПК):

А) Звільнення від призначення покарання:

  1. У зв’язку з утратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК).
  2. У зв’язку з непотрібністю покарання неповнолітньому (ч. 1 ст. 105 КК).
  3. У зв’язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74; ч. 1 ст. 106 КК).
  4. У зв’язку з неможливістю призначення певного виду покарання (абз. 7 п. 8 ППВСУ № 7 від 24.10.2003).

Б) Звільнення від відбування призначеного покарання:

  1. У зв’язку з попереднім ув’язненням (ч. 5 ст. 72 КК).
  2. У зв’язку з тяжкою хворобою (ч. 2 ст. 84 КК).
  3. На підставі закону про амністію (ст. 85–86 КК).

В) Звільнення від відбування з випробуванням:

  1. Загальне (ст. 75 КК).
  2. Для вагітних жінок і жінок з дітьми до 7 років (ст. 79 КК).
  3. Для неповнолітніх (ст. 104 КК).

2. Звільнення від призначення покарання: поняття, види, проблеми застосування

Звільнення від призначення покарання означає, що суд визнає особу винною, але не призначає їй покарання з підстав, прямо передбачених КК.

Види:

1) У зв’язку з утратою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК): Оцінюється поведінка особи після злочину, тривалість часу.

2) Непотрібність покарання неповнолітньому (ч. 1 ст. 105 КК): Застосовується з урахуванням характеру неповнолітнього, його виправлення.

3) Закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 КК):

  • наявність строків давності зі ст. 49 КК;
  • «сприятливе» закінчення строків, тобто особа не ухилялася й не вчинила нового тяжкого/особливо тяжкого злочину.

Судова практика:

  1. ВС, 26.06.2018, справа № 570/3743/15-к:
  • закінчення строків давності не є реабілітуючою підставою – потрібна згода особи на звільнення від кримінальної відповідальності;
  • за відсутності згоди суд може звільнити лише від покарання (ч. 5 ст. 74 КК).
  1. ВС, 03.07.2019, справа № 551/403/16-к:
  • розшук не дорівнює ухиленню;
  • ухилення є умисною дією щодо уникнення слідства (позиція ВСУ від 19.03.2015, справа № 5-1кс15).
  1. ВС, 11.03.2020, справа № 137/142/15-к: згода особи не потрібна, якщо звільнення відбувається саме за ч. 5 ст. 74 КК.

4) Неможливість застосувати певний вид покарання: підстава — абз. 7 п. 8 ППВСУ № 7 від 24.10.2003.

3. Звільнення від відбування призначеного покарання: поняття, види та проблеми

Звільнення від відбування призначеного покарання – це безумовна відмова держави виконувати визначені вироком обмеження прав і свобод засудженого.

Види:

1) У зв’язку з попереднім ув’язненням (ч. 5 ст. 72 КК):

Зарахування попереднього ув’язнення може повністю «покрити» призначене покарання.

2) Амністія (ст. 86 КК):

Застосовується у порядку, визначеному Законом України «Про амністію».

3) У зв’язку з тяжкою хворобою (ч. 2 ст. 84 КК):

Критерії:

  • Медичний: наявність захворювання з Переліку тяжких хвороб (туберкульоз, ВІЛ/СНІД, лепра, онкологія, хвороби нервової системи, кровообігу, дихання, нирок тощо).
  • Юридичний: хвороба перешкоджає відбуванню покарання.

ЄСПЛ (справа “Мельник проти України”): суд повинен оцінювати:

  1. Медичний стан;
  2. Адекватність медичної допомоги у місцях утримання;
  3. Доцільність утримання.

4) Особливі обставини (ст. 536 КПК):

Стосується форс-мажорних ситуацій, що роблять відбування покарання неможливим.

Проблеми застосування:

  • медичні докази;
  • перевірка адекватності медичної допомоги;
  • врахування ступеня ризику для життя.

4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням: поняття та проблеми практики

Звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе:

  1. За ч. 1 ст. 75 КК — якщо суд визнає можливим виправлення засудженого без відбування покарання;
  2. За ч. 2 ст. 75 КК — якщо це передбачено угодою про примирення / визнання вини.

Обставини, які враховує суд:

  1. Кримінальне правопорушення.
  2. Його тяжкість.
  3. Особа винного.
  4. Інші обставини справи.

Проблеми судової практики (Проблема 1):

  1. Суди не розмежовують інститут призначення покарання і звільнення від покарання.
  2. Недостатня мотивація судових рішень.
  3. Суди не оцінюють окремо тяжкість злочину, особу винного та інші обставини.
  4. Судді змішують обставини, які мають оцінюватися в різних аспектах вироку.

Проблема 2 — Законодавчі заборони:

Заборонено звільнення з випробуванням, якщо особу засуджено за:

  1. Корупційні правопорушення;
  2. Злочини проти військової служби в умовах воєнного стану (ст. 403, 405, 407, 408, 429);
  3. ДТП у стані сп’яніння (ст. 286-1);
  4. Катування (ч. 3 ст. 127).

Практика ВС:

  • 15.06.2023, справа № 170/667/21 — водій у стані сп’яніння при ч. 2 ст. 286-1 не може бути звільнений з випробуванням.
  • 07.02.2024, справа № 202/4850/23 — пособництво колабораційній діяльності виключає звільнення з випробуванням.
  • Позиція КДКП: ч. 2 ст. 75 КК не є спеціальною нормою, тому заборони з ч. 1 ст. 75 поширюються й на угоди.

5. Вирішення конкуренції застосування судових різновидів звільнення від покарання

О. П. Горох наводить ключовий принцип, яким повинен керуватися суд, якщо у справі одночасно наявні дві або більше підстави для звільнення від покарання:

1) Загальне правило конкуренції (основний принцип) «У разі одночасного встановлення підстав для застосування двох і більше видів звільнення від покарання, треба застосовувати той вид звільнення від покарання, який:

  1. Передбачений спеціальною нормою, або
  2. найбільшим чином поліпшує становище особи».

Це — фундаментальна позиція, яка відображає:

  • пріоритет спеціальних норм;
  • принцип favor rei — вибір варіанту, найбільш сприятливого для особи.

2) Пріоритет спеціальної норми над загальною:

Статті 79 та 104 КК є спеціальними нормами щодо ст. 75 КК, які встановлюють спеціальні види звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Тобто:

  • Стаття 75 КК — загальна норма про звільнення з випробуванням;
  • Статті 79 КК (для вагітних жінок і жінок з дітьми до 7 років) та
    104 КК (для неповнолітніх) — спеціальні.

Приклад:

Якщо неповнолітній одночасно підпадає під умови ст. 75 КК (звільнення з випробуванням) і ст. 104 КК (звільнення неповнолітніх з випробуванням) то, суд зобов’язаний застосувати ст. 104 КК, бо вона спеціальна.

3) Другий критерій: найбільш сприятливий вид звільнення:

Якщо одночасно діють дві загальні норми, або норму важко кваліфікувати як спеціальну, потрібно застосовувати ту, яка найбільше покращує становище особи:

1) Конкуренція:

  • звільнення від призначення покарання (ч. 5 ст. 74 КК) і
  • звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК).

Яке краще для особи?

Звільнення від призначення покарання є більш сприятливим, бо:

  • суд не призначає покарання взагалі;
  • не встановлюється іспитовий строк;
  • не застосовуються обов’язки під час іспитового строку;
  • особа не має ризику скасування звільнення у разі порушення умов.

Отже, у конкуренції цих норм суд повинен застосувати ч. 5 ст. 74 КК, за умови наявності підстав.

4) Конкуренція норм із різними юридичними наслідками

Приклади різниці наслідків:

  • Звільнення за амністією (ст. 86 КК) — не знімає судимість автоматично.
  • Звільнення за ст. 75 КК — також не припиняє судимість одразу, але пов’язане з іспитовим строком.
  • Звільнення за ч. 5 ст. 74 КК (давність) — більш сприятливе, бо судимість не встановлюється.

Тому при конкуренції норм суд має обирати ту, що дає найбільш м’які, найменш обтяжливі наслідки для особи.

5) Логіка конкуренції, яку рекомендує лектор:

1. Якщо є спеціальна норма – застосовувати її. Наприклад, ст. 79, 104 КК замість ст. 75 КК.

2. Якщо є кілька загальних норм – застосовується найбільш вигідна.

3. Якщо норма передбачає безумовне звільнення (ч. 5 ст. 74 КК), а інша — умовне (ст. 75 КК), застосовується безумовне звільнення.

4. Якщо в одній із норм є обмеження чи заборона, а в іншій їх немає — вибирається норма без заборон.

5. Якщо суд встановив підстави для звільнення на підставі ст. 49 КК, він зобов’язаний застосувати звільнення за ч. 5 ст. 74 КК.

Першоджерело - https://tinyurl.com/ycyjtv8h