ГОЛОВНА ЦИТАТА: «Оскільки весь сучасний світ користується довірчими послугами, то необхідно приділити пильну увагу електронному документу та електронному документообігу, адже саме електронний документ може мати основну перевагу в процесі дослідження чи доказування».

Система електронного документа й електронного документообігу в Україні пройшла тривалий шлях становлення та розвитку. Безумовно, в епоху пандемії використання електронного документа й електронного документообігу значно переважає над використання паперових документів.

Так, Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, які мають значення для справи, зокрема, електронні документи (у тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні й голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (у тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до законодавства України, судову експертизу визначають, як дослідження експертом на основі спеціальних знань, матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Судові експерти виконують судові-економічні експертизи, результатом яких є процесуальний документ, а експертні дослідження виконуються на підставі договору з експертом чи експертною установою, що укладений за письмовою заявою замовника (юридичної або фізичної особи).

Питання, які ставлять на експертне дослідження, мають відповідати орієнтовному переліку вирішуваних питань, наведених Інструкцією про порядок призначення та проведення судових експертиз й експертних досліджень.

Дослідження можуть проводити різними методами, як-от: методом документальної перевірки та співставлення, а також перевірки повноти й правильності заповнення реквізитів документів, установлення відповідності записів у документах вимогам нормативно-правових актів України, зіставляння даних із взаємопов’язаних документів.

Невід’ємним складником судово-економічної експертизи й експертного дослідження є інформація, що міститься в документах про господарську операцію та осіб, які відповідальні за її здійснення.

Об’єктами судово-економічної експертизи можуть бути договори, первинні документи, бухгалтерські дані, платіжні доручення, акти документальних перевірок та інше, представлені і в електронному, і в паперовому вигляді.

Під час дослідження документів експерт з’ясовує правову природу електронного документу, відповідність його оформлення законодавчим і нормативним актам.

Згідно із законом «Про електронні довірчі послуги», електронний документ – це документ, який містить обов’язкові дані, уключаючи обов'язкові реквізити документа.

Оригіналом електронного документа вважають електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Електронний розрахунковий документ – це документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, що може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Так, між банком та підприємством був укладений договір на банківське обслуговування. Для здійснення розрахунково-касового обслуговування також було укладено договір про використання системи «Клієнт-Банк».

Із рахунку підприємства здійснено списання грошових коштів на загальну суму 5 000 000,00 грн., які були перераховані на рахунки інших осіб, без відома посадових осіб цього ж підприємства.

Як наслідок, підприємство звернулося до інших осіб із проханням повернути помилково перераховані грошові кошти. Звичайно, що отримувачі коштів відмовились від повернення помилково перерахованих підприємством грошових коштів у сумі 5 000 000,00 грн.

Підприємство звернулося до банку для з’ясування ситуації, а також паралельно написало відповідну заяву до відділу УМВС України про списання коштів (крадіжку) внаслідок несанкціонованого доступу сторонніх осіб до системи дистанційного обслуговування.

Кошти, що були отримані отримувачами, того ж дня й були зняті готівкою.

Виявилося, що платіжні доручення, за якими було здійснено переказ коштів, не відповідали нормам чинного законодавства України, оскільки Банком не було підтверджено факту накладення на них електронного цифрового підпису посадових осіб та печатки підприємства, які були зазначені в картці зі зразками згідно з договором про використання системи «Клієнт-Банк».

Відповідно до п. 19.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті окреслює основні вимоги до примірника розрахункового документа.

Електронні платіжні документи повинні бути заповнені відповідно до вимог чинного законодавства України та підписані за допомогою цифрового електронного підпису посадовими особами підприємства, зазначеними в картці зі зразками підписів та відтиску печатки.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ.

Згідно з п. 18.3. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа – учасник платіжної системи.

Отже, судовий експерт, який має необхідні та спеціальні знання, зміг дослідити, те, що на електронному платіжному дорученні, надісланому банку, був відсутній електронний цифровий підпис. Як наслідок, результатом вищеописаної ситуації став висновок експерта, що ліг у матеріали справи як доказ, який фактично вирішив усю справу.