Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2026 р. у справі №580/9014/25 щодо притягнення до адміністративної відповідальності
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру, до обов`язку яких належить вирішення питання щодо внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі відомостей, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку, покладено обов`язок внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку в зв`язку з проживанням в іншому населеному пункті.
Як і відсутні, відомості, що позивач звертався до відповідача в електронній формі також відсутні.
З огляду на викладене, Черкаський окружний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138765793
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026 р. у справі №705/649/26 щодо ВЛК
Протоколом № 1410 про адміністративне правопорушення від 08.10.2025 (а.с. 49) зафіксовано наступне: «В ході уточнення даних 08.10.2025 року близько 22.04 години громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився від отримання направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я № 2/4724 від 08.10.2025 року у зв`язку з чим стрільцем взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 та офіцером ВОМП четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 молодшим лейтенантом ОСОБА_7 було складено акт відмови від отримання направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я із проведенням відео фіксації на стаціонарну камеру, розміщену на робочому місці в кабінеті №4/1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Матеріали справи містять копію направлення від 08.10.2025 № 5140653 (а.с. 54), яким Позивач направляється для визначення придатності до військової служби, у якому вказано, що ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров`я КНП «Уманська центральна міська лікарня» УМР за адресою: 20300, Черкаська обл., Уманський район, м. Умань, вул. Шевченка, 50, дата початку медичного огляду - 08.10.2025.
До матеріалів справи також долучено Акт відмови від отримання направлення для встановлення придатності для проходження військової служби за станом здоров`я від 08.10.2025 (а.с. 55), яким зафіксовано, що 08.10.2025 о 22.04, під час здійснення уточнення облікових даних в ІНФОРМАЦІЯ_6 , Позивач відмовився від отримання направлення № 2/4724 від 08.10.2025 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період - у зв`язку з тим, що, за словами Позивача, проходитиме комісію у м. Миколаїв.
В апеляційній скарзі Позивач факт відмови від отримання направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я не заперечує і не спростовує.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає належним чином підтвердженим факт відмови Позивача від проходження ВЛК.
Вказані дії Позивача кваліфіковано Відповідачем як порушення вимог абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пп. 4 п. 1 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку № 1487, під час дії особливого періоду, воєнного стану відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, № 69/2022, № 65/2022, що тягне за собою адміністративну відповідальністю, передбачену ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Аналізуючи наведені норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що проходження медичного огляду є обов`язком військовозобов`язаного, а не його правом. Відтак, відмова від одержання направлення для проходження ВЛК є ухиленням від виконання вказаного обов`язку і порушеннями законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацією, вчиненим в особливий період.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138801794
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 р. у справі №480/9797/25 щодо порядку виключення з військового обліку
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.
Підпунктом 2.1 розд. І Положення №402 встановлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Відповідно до пп. 1.1 розділу ІІ Положення медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК, крім іншого, з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти). Так, постанови ВЛК оформлюються у вигляді свідоцтва про хворобу, протоколу засідання ВЛК з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, довідки ВЛК.
При цьому, згідно з п.п. 22.5, 22.6 розд. ІІ Положення свідоцтво про хворобу у воєнний час складається:
на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.
Свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК затвердженню у воєнний час на генералів (адміралів), а також на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ, - ЦВЛК, на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону, евакуаційного пункту (місцевого евакуаційного пункту, госпітальної бази).
Отже, підставою для виключення офіцера запасу з військового обліку, як непридатної до військової служби особи, є саме рішення (постанова) ВЛК, оформлене свідоцтвом про хворобу.
Натомість, ОСОБА_1 за наслідками медичного огляду ВЛК отримано довідку від 11.08.2022 №1046, за змістом якої позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. На підставі саме довідки позивача виключено з військового обліку 11.08.2022.
Позивач, обґрунтовуючи протиправність рішення щодо поновлення його на військовому обліку, звертав увагу саме на відсутність у відповідачів правових підстав для поновлення його на військовому обліку.
Оскільки рішення про виключення позивача з військового обліку було прийнято без дотримання чинного на той момент законодавства, колегія суддів доходить висновку про правомірність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №69 від 29.10.2022 «Про поновлення на обліку офіцерів запасу, визнаних непридатними військово-лікарськими комісіями до військової служби з виключенням з військового обліку без оформлення свідоцтва про хворобу», в частині, що стосується ОСОБА_1 , наслідками якого стало поновлення позивача на військовому обліку.
Стосовно доводів позивача про те, що поновлення його на обліку було протиправно здійснено за його відсутності, колегія суддів зазначає, що згідно з п.56 Порядку №921 за особистої присутності розглядаються питання щодо взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Натомість, у спірних правовідносинах відповідачем з метою виправлення раніше допущеної помилки визнано недійсним запис про виключення позивача з військового обліку, що і стало підставою поновлення позивача на обліку.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/139031851
Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2026 р. у справі №400/1827/26 щодо подання звітності у разі відсутності транспортних засобів
Як вбачається з матеріалів справи, позивач своєчасно не подав до відповідача інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їхній технічний стан, а також громадян, які працюють, посилаючись на необізнаність щодо існування обумовленого обов`язку.
Водночас, суд не приймає до уваги вказані доводи, оскільки такий обов`язок позивача є безумовним, що вірно зазначено судом першої інстанції.
Апелянт також посилається на те, що станом на 01.06.2026 року за його Фермерським господарством не числиться жодних транспортних засобів та найманих працівників, у зв`язку з чим він вважає відсутнім обов`язок щодо подання відповідних відомостей. Обґрунтовуючи свою позицію, Позивач вказує на використання виключно орендованої техніки на період сезонних робіт.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не передбачає звільнення суб`єкта господарювання від обов`язку подання вказаної звітності у разі тимчасової або постійної відсутності на його балансі транспортних засобів чи штатних працівників.
За змістом вищевказаних правових норм, у випадку відсутності об`єктів декларування (транспортних засобів та водіїв), Позивач був зобов`язаний виконати свій безумовний імперативний обов`язок заповнити та подати до ТЦК та СП Відомість із нульовими показниками (шляхом проставлення прочерків). Подання так званого «нульового звіту» є офіційним та єдиним легітимним способом засвідчення суб`єктом господарювання факту відсутності у нього техніки та персоналу перед органами військового управління.
Щодо безпідставності посилань апелянта на зміни до пункту 13 Положення № 1921 та самостійності обов`язку підприємства, то позивач у апеляційній скарзі помилково стверджує, що внесення змін до пункту 13 Положення про військово-транспортний обов`язок (затвердженого постановою КМУ № 1921) постановою КМУ від 27.04.2023 № 413 нібито звільняє його від обов`язку звітування перед ТЦК та СП за відсутності техніки, а також перекладає цей обов`язок на органи МВС.
Так, пункти 13 та 15 Положення № 1921 регулюють два абсолютно різних, паралельних та незалежних один від одного правових механізми інформаційного забезпечення системи військово-транспортного обов`язку.
Жодні зміни, внесені до пункту 13, не супроводжувалися скасуванням чи обмеженням дії пункту 15. Чинне законодавство України не містить правової норми, яка б звільняла підприємство від обов`язку подання Відомості у разі наявності інформаційного обміну між ТЦК та МВС.
Сервісні центри МВС володіють даними лише про державну реєстрацію прав власності. Натомість ТЦК та СП, відповідно до пункту 15, вимагає від підприємства інформацію не лише про факт реєстрації, а й про фактичну наявність техніки, її реальний технічний стан (справна/несправна), а також відомості про водіїв та їхні військово-облікові спеціальності (ВОС). Органам МВС такі дані внутрішнього кадрового та господарського обліку підприємства відомі бути не можуть.
Доводи апелянта про те, що його не було письмово повідомлено ТЦК та СП про необхідність подання відомостей, суперечать правовій природі цієї норми. Обов`язок, визначений пунктом 15 Положення № 1921, є прямим, систематичним та діє в силу закону (двічі на рік).
З огляду на вищезазначене, зміни до пункту 13 Положення № 1921 жодним чином не спростовують вину Позивача у неподанні звітності за пунктом 15, а його бездіяльність повністю охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.
Стосовно доводів, що про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України він не був повідомлений письмово і не мав можливості бути присутнім та надавати свої пояснення, то колегія суддів зазначає, що сам апелянт вказує, що під час особистого візиту в ТЦК 26.01.2026 року його усно було повідомлено про вчинення правопорушення та складено протокол №11, до якого він надав пояснення про невизнання своєї вини та прохання закрити справу. 28.01.2026 року через приймальне відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 подав письмові мотивовані пояснення про невизнання своєї вини та вимогою закрити провадження. Отже це спростовує вищезазначені доводи апелянта.
З урахуванням наведеного, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, підстави для її скасування відсутні.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/139061577
Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2026 р. у справі №300/6486/25 (провадження № А/857/5685/26) щодо оскарження процедури мобілізації
Слід зазначити, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
Згідно поіменного списку від 12.07.2025 за №9/2415 військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_4 і відправлені у складі команди "ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 ", ОСОБА_1 направлено в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , пункт призначення АДРЕСА_1 , час прибуття в пункт призначення 13 липня 2025 року о 12:00 годині (зворотній бік а.с.98, а.с.99-100).
Слід зазначити, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.
При цьому, оскаржуваний позивачем наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.07.2025 за №3 є виконаним з моменту зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини.
Відповідно до пункту 7 Положення №1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Підстави звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров`я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (надалі по тексту також - Інструкція №40), рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.
За змістом абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Суд звертає увагу, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Отож, порядок та підстави припинення військової служби передбачені Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008.
Матеріали адміністративної справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до командування ВЧ НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби. Доказів протилежного сторони суду не надали.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/139098679